Аудіоверсія: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу»: Добра Новина про хвороби

Життя і розвиток можливі лише шляхом долання перешкод. Спільнота, яка опиняється в занадто комфортних умовах, швидко розніжується, втрачає життєспроможність, вироджується і гине.

На щастя, у нашому світі завжди досить перешкод. Всесвіт постійно генерує для нашого розвитку нові й нові проблеми, тобто виклики. Багато чого люди створюють власними помилками. Долаючи перешкоди і виправляючи помилки, ми стаємо розумнішими, сильнішими, впевненішими в собі. Завдяки обміну досвідом спільнота прискорено розвивається.

Найбільшим викликом для людини є проблеми зі здоров’ям. Більшість із них ми створюємо власноруч. Проте є й такі, що не спричинені нашими помилками. Це можуть бути «гріхи предків», пов’язані з помилковими діями батьків або неправильними культурними нормами. Можуть бути й наші власні помилки, що тягнуться з попереднього життя.

Ось як про це розповідає Євангеліє:

«Проходячи, Ісус побачив чоловіка, сліпого зроду. Спитали Його учні: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився? Відповів Ісус: Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому».

Слово «гріх» означає «відхилення від цілі», «похибка», «помилка». Оскільки чоловік родився сліпим, то його недуга не могла бути наслідком його помилки протягом поточного життя. Тому апостоли запитують Ісуса про два інші варіанти:

1) сліпонароджений згрішив у попередньому житті, тому спрацював залізний закон відплати «Що посієш, те й пожнеш», або «Все, що зробиш іншим, буде зроблено тобі»;

2) згрішили батьки, наприклад, здійснили зачаття дитини в нетверезому стані, допустили близькоспоріднений шлюб чи якусь іншу несумісність.   

Ісус відповів, що в цьому конкретному випадку йдеться не про чиюсь помилку, а про згенеровану Всесвітом штучну перешкоду – для здобуття спільнотою чарівного досвіду: «Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому». Сенс цього досвіду в тому, щоб люди наочно переконалися в надзвичайних можливостях, захованих у природі людини, і почали їх масово застосовувати. Йдеться про те, що людина створена досконалою, відтак може фізично відновитися, навіть перебуваючи в дуже важкому стані. А все тому, що людина є втіленим богом, і саме доступ до божественного робить те, що ми називаємо чудесами.  

Цю тезу підтверджує інше оповідання Євангелія – про воскресіння Лазара: «Був один недужий – Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Послали сестри до Нього сказати Йому: Господи, ось той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши те, Ісус мовив: Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився».

Тут взагалі не ставиться питання про причини важкої недуги – йдеться лише про те, що її подолання веде до слави Божої. Слава – це позитивна інформація, яка нас надихає, наповнює світлом, любов’ю, надією, вірою, мудрістю.

Як бачимо, Ісус Хрестос пропонує цілком позитивний погляд на недуги – він розглядає їх як потужний виклик, подолання якого дає прискорений розвиток.

Важливо лише, щоб були знання, необхідні для чудесних зцілень, і духовна спільнота, спроможна все це оцінити. Іншими словами, необхідно мати релігійний світогляд, церковну організацію і технології зцілення.

Багато з цього ми вже маємо. Повноцінну реалізацію здійснить відроджена Аріянська Церква – постіндустріальна форма самоорганізації середнього класу.

Wardruna - Algir - Stien Klarnar