Нова природа війни змінила сутність основ глобальної безпеки: український досвід і майбутній світовий порядок
Нова природа війни змінила сутність основ глобальної безпеки: український досвід і майбутній світовий порядок
У майбутній високотехнологічній війні перемагає той, хто адаптуватиметься до технологічних умов поля бою швидше, ніж противник. Та сторона, що першою системно і якісно здійснить перехід на інший воєнно-технологічний рівень, отримає безумовну стратегічну перевагу і нав’яже свою волю іншій стороні, йдеться у статті Залужного, опублікованій на "Українській правді".
Поки у противника є ресурси, сили й засоби завдавати ударів по нашій території, робити спроби наступальних дій, він це робитиме. Це і є війна на виснаження, пише Залужний і вважає, що цьому сприяє і геополітична ситуація сьогодні. Адже ніхто не може ворогу сьогодні у цьому завадити.
Покласти цьому край може лише повне руйнування самої спроможності вести війну, тобто військово-економічного потенціалу. Руйнування останнього, звісно, ставить під сумнів навіть знаходження окупаційних військ на окупованій території.
У будь-якому випадку, архітектура стратегії виживання і Перемоги на сьогоднішньому етапі можлива лише на побудові нової військово-технологічної системи. Усе це необхідно зробити у поточному технологічному циклі, який може тривати не більше 3-5 років.
На міжнародній арені вихід із ситуації, про яку ми сьогодні говоримо, полягає не лише в адаптації до нових викликів, а у формуванні нової глобальної безпекової реальності, до якої Україна вже долучилася як рівноправний і активний учасник. Україна більше не є лише об’єктом підтримки – ми стали джерелом досвіду, технологій і рішень, які мають стратегічне значення для всього цивілізованого світу.
Це не лише питання підтримки України – це питання спільної готовності до нової епохи війни, де домінують технології, інформація і автоматизація рішень. Український досвід став унікальним – ми першими змушені були перебудовувати армію, промисловість і стратегію у відповідь на виклики, які інші лише починають усвідомлювати.
Розуміємо, що Україні потрібно змінювати не лише стратегію і владну верхівку, а й увесь суспільно-політичний устрій з паразитичним типом держави.