Нова Реформація: тільки Добра Новина!

Згідно з переказами, 31 жовтня 1517 року професор теології Віттенберзького університету Мартін Лютер (1483–1546), обурений жадібністю, розбещеністю і корумпованістю католицького кліру, прибив на вході до Замкової церкви в Віттенберзі свої легендарні «95 тез». З цього почався широкий релігійно-суспільний рух, що у 16 ст. охопив більшість європейських держав. Він привів до величезних змін не тільки в духовному, а й культурному, економічному і політичному житті Європи, дав потужний поштовх до розвитку.

Sola Scriptura – Тільки Писання

Причиною Реформації стало усвідомлення того, що релігія опинилася в тенетах помилкових інтерпретацій, вигадок, забобонів, штучних обмежень і відвертих зловживань. Для повернення до правдивої віри треба скинути цей шкідливий тягар. Ключова ідея Реформації полягала в тому, що церковне Передання не повинно суперечити Писанню. Все, що суперечить Святому Письму, має бути відкинене. Цей принцип переваги Писання над Переданням дістав назву Sola Scriptura – Тільки Писання.

Застосування цього принципу дозволило позбутися величезного масиву давніх помилок, раціоналізувати релігійну систему, звільнити людський дух для продуктивної праці та творчості. Ті країни, де утвердився протестантизм (більшість регіонів Німеччини, Англія, Скандинавія, США), у період Нового часу стали на шлях динамічного суспільно-економічного розвитку. До сьогодні вони залишаються світовими лідерами. Натомість країни, де зберігався католицизм, а тим паче православ’я, потрапили у смугу хронічного відставання.

Реформація – перший етап Великого очищення

Очевидно, що перебіг Реформації був далекий від ідеалу. Її лідери, навіть бувши людьми доброї волі, діяли на основі наявних знань, долаючи значні інформаційні, економічні та політичні обмеження. З другого боку, починався перехід від аграрної до індустріальної формації. Новий устрій вимагав свободи дій, тож прагнув звільнитися від старого баласту.

Відзначення 500-річного ювілею Реформації відбувається в умовах переходу до постіндустріальної епохи, на вищому рівні знань, технологій, соціального досвіду. Можливо, потрібна нова Реформація? Якщо так, то це буде щось зовсім нове чи продовження старого?

Почнімо з того, що будь-яка значна ідея зазвичай проходить чотири фази розвитку:

1) формулювання;

2) створення діючого прототипу (чорнового зразка);

3) практичне випробування;

4) новий синтез і повноцінна реалізація.

Реформація-16 була першою рішучою спробою звільнення від духовно-світоглядних кайданів, накладених на суспільство під приводом виконання вимог Передання. Проголошуючи гасло Sola Scriptura, лідери Реформації вірили в те, що наявні тексти Писання є чистим Словом Божим.

Це викликало небачений інтерес до текстологічних досліджень (біблійної критики), який захопив також католицький і православний світи. Проте отримані результати привели до несподіваних висновків. Їх можна звести до трьох пунктів.

Первинне хрестиянство

1. Розгортання релігійного руху, заснованого Ісусом Хрестом, розпочалося у 31 р. н. е. з території Галілеї та Малої Азії. Цей рух поширювався під назвами хрестиянство (від «хрестос» – благий, хороший, красивий) і аріянство (арій – шляхетний, сонячний). Також застосовувалися назви аріохрестиянство та гелленохрестиянство.

Перший патріархат заснував апостол Петро в Антіохії, яка стала центром аріянства. «Добра Новина» (Євангеліє) була написана під керівництвом апостола Івана з остаточною редакцією Ісуса Хреста. Це було Писання. Окрім нього, аріянство мало Передання у вигляді філософії динамізму (динамістичного монархіанства), заснованої Ісусом Хрестом.

Аріянство було державною релігією Римської імперії за часів імператора Костянтина Великого та його наступників (до 6 ст.).

Аріянство було державною релігією готських королівств та імперії Аттили, які охоплювали майже всю Європу і північну Африку.

Аріянство було державною релігією Русі.

Аріянство домінувало у Східній Європі до нашестя хана Батия (1240), ініційованого Московською церквою, а в Західній Європі – до Альбігойських війн (1209–1229), ініційованих Римською церквою.

Добра Новина – сфальсифікована й очищена

2. Головне Писання аріянства – «Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого» – була сфальсифікована ще до руйнування Єрусалима (70 р. н. е.). Це була спецоперація партії фарисеїв.

Фальсифікація відбулася шляхом вставок, тобто додавання тексту, зазвичай без зміни первинного тексту. Такий метод дозволяв приховати фальсифікацію. Водночас він дозволяє здійснити ефективний текстологічний аналіз і виявити вставки.

За станом на 2006 рік виявлені вставки становили 50% канонічного тексту «Доброї Новини». Текстологічні дослідження тривають: за станом на 2017 рік частка виявлених вставок зросла до 55%. Методологія і результати досліджень викладені у книзі «Пшениця без куколю. Євангеліє без вставок і спотворень» (2006, 2012), а також у деяких статтях.

Сучасне християнство та його Писання

3. На основі сфальсифікованого Євангелія було засновано нове віровчення – іудохристиянство. Воно починалося в середовищі іудейської секти ебіонітів («жебраків») у Єрусалимі, а його становлення відбулося в Єгипті у 2–3 ст. н. е.

Натхненником іудохристиянства вважається філософ Філон Іудей, а засновником – фарисей Шауль.

Іудохристиянство не мало сили для самостійного розвитку, тому рухалося по слідах аріянства і поширювалося як паразитична структура. В Єгипті та Римі воно стало панівним у 4 ст., а в Римській імперії – у 6 ст. за часів імператора Юстиніана. Про це та інше – у книзі Арійський Стандарт (2014).

Після 13 ст. іудохристиянство стало панівним у всій Європі. Його просування супроводжувалося поширенням фальсифікацій, корупції та зловживань. Для виправдання посилалися на Передання. Головний іудохристиянський ритуал – літургія – безпосередньо спрямований проти особистості Ісуса Хреста.  

Проти всього цього й повстала Реформація. Проте, відкинувши іудохристиянське Передання, Реформація залишила іудохристиянське Писання, довірливо сприйнявши його за чисте Слово Боже. Наступні дослідження показали, що від учення Ісуса Хреста там залишилося дуже мало.

Про частку первинного хрестиянства в сучасному християнстві можна судити з частки Євангелія в Біблії. Ось, для прикладу, популярне видання: Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (у перекладі митрополита о. Івана Огієнка). – Москва: Видання Московського Патріархату. – 1988. – 1528 с. Текст Євангелія в ньому складає лише 123 сторінки, що становить 9%. Решта 91% – іудейські Тора і «пророцтва» (78%), а також іудохристиянські «діяння» і «послання» (13%). Якщо ж врахувати, що Євангеліє наполовину сфальшоване, то частка вчення Ісуса Хреста в Біблії зменшується до 4 відсотків. Розміщене воно в кінці Біблії – наче необов’язковий додаток.

Реформація-21: Тільки правильне Писання  

У чому полягатиме Реформація постіндустріальної доби? Про це не важко здогадатися. Виходимо з того, що Писання і Передання виявилися зіпсованими ворогом. Реформація відкинула зіпсовану частину Передання. Нова Реформація позбудеться зіпсованої частини Писань. Залишиться Добра Новина і, можливо, декілька апостольських послань, тобто 5% з нинішньої Біблії.

Це дозволить вивільнити силу Божого Слова і практично реалізувати його в нашому житті. Його продуктивність відчуємо дуже швидко, адже істинне завжди продуктивне.

Орієнтуємось на три головні критерії істини:

1) логічна цілісність (відсутність суперечностей, відповідність природним законам та історичним реаліям);

2) позитивні емоції (радість, яку дають гармонія і краса);

3) добрі плоди (корисні результати, продуктивність).  

Боголюдська Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого виступає організуючим центром для постіндустріального світогляду. Вона допомагає виявити продуктивні речі у нашому минулому і правильно їх застосувати для творення майбутнього. У цьому вже нема сумнівів.

Тому гасло Нової Реформації: Тільки правильне Писання – тільки Добра Новина! 

До праці, друзі!