Хоч ці слова Т.Шевченка із його “ Посланія і мертвим ,і живим, і ненародженим землякам моїм…”, себто нам, сьогоднішнім українцям за національністю (маємо писати саме так, бо сьогодні за українців видають всіх громадян України, росіян, євреїв, поляків, татар і інших та ще й кажуть про сповідування всіма єдиних національних інтересів, єдиної національної ідеї (???!!!), а владу в Україні, представлену Януковичем, Азаровим, Клюєвим, Колєсніковим, Льовочкіним, Могильовим і іже з ними - “українською”(?!), сьогодні з огляду на чергову провокацію проти українства у Львові 9 травня як ніколи актуальні і мають покликати нас нарешті до активної роботи, перейти від слів до діла, допомагаючи одне одному позбутися ярма байдужості, звільнитися від закляття безпам’ятства.

Ця провокація, без смніву, є не що інше як продовження політики сил вчорашнього дня на збереження української титульної нації роз’єднаною, насамперед, по мові, а українців за національністю тримати в тому стані, з яким вони вийшли із обіймів комуністичного режиму, зросійщеними і денаціоналізованими в більшості, протиставляючи останніх українцям Західної України, у яких те лихо не встигло відібрати рідну українську мову, національну гідність. На продовження цієї лукавої політики були направлені провокації на мові, історії, обмеження в Україні прав українців за національністю на рідну мову, право спілкування нею, встановлення квот (?!)на присутність в ефірі українського слова і музики, використання в провокаційних і політичних заходах звичок минулого часу.

Сьогодні цю ганебну гру на протистояння українців за національністю зі сходу і заходу намагаються видати за протистояння Сходу і Заходу , хоча, зокрема, росіяни єдині по всій Україні, єдині навіть з Жириновським, Путіним і Мєдвєдєвим в своїх звинуваченнях національно свідомих українців в “печерному” націоналізмі, а то й фашизмі, расизмі. Сьогоднішнє продовження ганебної політики, провокації проти українства у Львові намагаються представити як протистояння лівих і правих радикальних сил, хоч на постійні провокативні дії так званих лівих радикальних сил, всіляких проросійських організацій, провідників російського агресивного націоналізму сили вчорашнього дня закривали очі, заохочуючи їх своєю політикою на антиукраїнські дії.

Так, ми всі українці за національністю разом із львівянами сьогодні маємо вибачитися перед ветеранами, перед світлою пам’ятю громадян України про жахливі жертви війни за те , що були втягнуті у цю провокацію в такий день. Але всі громадяни разом з ветеранами, яких теж використали в черговий раз для політичних провокацій, маємо зважити на те, що розгул подібних провокацій проти українства в Україні досяг такого розмаху і такої підтримки, що його не зупиняють ані слова, ані здоровий глузд, ані поради першого і останнього Проезидента, ані лицемірство радників останнього.

Кажуть: ”Майте витримку, вчіться тримати удари, якими ми будемо виробляти у вас імунітет проти бацил української м ови і національної свідомості, як зроблено в Криму, на сході і півдні..” І тримати удари не тільки в Україні в цілому, зокрема, в Криму,в Донецьку, Луганську, Одесі чи Миколаєві, а і в рідному Львові та ще в День міста! Кажуть: ”Нема витримки?! Не тримаєте удари?! Тоді ми вам почепимо ярличок лівих радикалів, “фашистиков Львовского хутора”, “неофашистов”,”расистов”, “ трех зачумленных областей” та ославимо на всю Європу, забравши право на проведення матчів ЄВРО-12”( повний набір звинувачень з підштовхуванням Президента і порадами повернутися на автобазу у викладі співчуваючого провокаторам Євгена Короткова- “Рабочая газета”,№82,12.05.2011 ст.1,политдозор,”Витя Слабые Коленки.”, www.rg.kiev.ua) І роблять дурну славу людям, які, бачте, захотіли відстояти своє право,зафіксоване вже і рішенням суду, мирно, без політичних спекуляцій і провокацій відзначити День рідного міста, вшанувати пам’ять жертв війни без прапорів, без георгійовських стрічок, без згадок про жахливу війну, без чарки горілки і миски каші, поклавши квіти на могили і схиливши голови разом з ветеранами, як того, до речі, пропонує ООН, як це роблять люди в Європі, куди, кажуть,ми йдемо.

І якби ініціатори використання цих атрибутів війни в політичних цілях, з метою. як всім зрозуміло, активізаціїї свого електорату, “розігріву” останнього перед черговими виборами порадилися з людьми, зокрема, і з ветеранами, то зрозуміли би, що вони і весь той політичний галас з червоними прапорами, георгійовськими стрічками, з портретами Сталіна на Хрещатику в Києві в такий день, день пам’яті багатомільонних жертв війни зайві і по суті є блюзнірством над пам’ятю жертв війни.

До речі, день 9 травня 1945 року був днем підписання акту капітуляції гітлерівської Німеччини перед представниками сил антигітлерівської коаліції і пов’язаний з прапорами всіх держав, учасників коаліції, а не виключно з червоним прапором. Тим більше, цей день не пов’язаний з прапором стрілецької дивізії, встановленим під час боїв за рейстаг 30 квітня чи 1 травня 1945 року.

Читати повністю ТУТ