Більшість українців Різдво Христове святкують за юліанським календарем, тобто Святвечір, згідно з теперішнім календарем, випадає 6 січня. Празник також – на один день довший. Українські традиції, зв’язані зі святами, – дуже багаті. Однак, не всі елементи цієї обрядовості збереглись досьогодні. Наприклад, в українських домах давнього дідуха поспіль заступила ялинка.

У час зимових празників, тобто від Різдва до Стрітення Господнього, співають обрядових пісень. Ця традиція – постійно жива. Є три різновиди таких пісень: коляди, колядки й щедрівки.

Колядки й щедрівки об’єднує старовинне дохристиянське походження. У них збереглося немало язичницьких елементів. Різдвяні обрядові пісні на виключно християнську тематику, тобто коляди, появилися в Україні на грані XVI/XVII століть. Запозичені з Польщі та Заходу пісні швидко “українізувалися”. Поставали нові версії – їх уже творив український народ. А це в свою чергу спонукувало композиторів писати авторські коляди, оперті на народні мотиви.

Коляди патріотичного змісту почали виникати у XIX столітті передусім на Галичині, де рівень національної свідомості був найвищим. Згодом стали додавати все більше патріотичних елементів – аж їхній зміст ставав цілковито світським. Поруч, звичайно, в Україні надалі співали релігійних коляд. Щойно совєтська влада приступила до послідовного винищування традиції обрядових співань.

Після здобуття незалежності в Україні відродилась традиція співати коляди, колядки й щедрівки. Цей звичай найбільш живий у західній частині держави.

Сьогодні композитори також пишуть коляди, проте значно частіше постають нові опрацювання давніх пісень. Особливо колядки й щедрівки стають поштовхом до створювання музики, що об’єднує українську традицію з музикою нинішнього світу.