Робочий день у військовій частині 2269 в Олександрії під час навчань з десантування починається спозарання. Схід сонця учасники зустрічають уже у повному спорядженні на полігоні. Споряджатися допомагають товариші, інструктори, керівники навчань. Тут «життя  в руках побратима» стає не словами, а реальністю. Перевірка доскіплива і багаторазова, нагадує роботу ювеліра або хірурга.

Перш ніж вирушити у небо, треба засвоїти науку на землі. Курсантам пояснюють, як поводитися перед стрибком у літаку і що робити під час польоту з парашутом: як відділятися від вертольота Мі – 8; управляти куполом парашута в повітрі, діяти на стапелях, приземлятися; діяти при відмові основного парашута.

У цей час разом із курсантами у вертольоті перебувають керівники стрибків (офіцери Головного управління Національної гвардії України). Групу курсантів ділять на дві корабельні групи. Десантуються гвардійці по 4 особи. 

Image

«Коли вистрибуєш – думаєш лиш про те, щоб розкрився парашут. А далі – враження неперевершені», - ділиться першими емоціями курсант командного факультету НАНГУ Дмитро Конопленко.

Одним із найважливіших моментів під час підготовки є навчання курсантів укладці парашутів круглих типів.

Спецпризначенці відпрацювали стрибки із парашутів типу «крило» з висоти в діапазоні 1200 – 2400 метрів. Ці парашути дозволяють десантуватися на територіально обмежені ділянки, де літак приземлитися не може.

Для старшого інструктора пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби прапорщика Олександр Ярошука це вже 754-й стрибок з парашутом: «І кожного разу ти для себе відкриваєш щось нове. Не буває двох однакових стрибків. У кожного парашутиста своє управління, кожен підлаштовується під свій тип парашута – є різна кількість секцій парашута, різна швидкість, свої маневри».

Майбутні спецпризначенці за програмою навчань відпрацювали і висадку за допомогою системи безпарашутного десантування «Адаптер-М1» і тактичні дії після приземлення.  Десантування здійснювалось по спеціальному канату без страховки.

«Це день, наповнений емоціями і новими враженнями. Десантування з вертольота з канатом ми ще не здійснювали ніколи. Ми тренувалися цьому в навчальному центрі Академії, але це здійснювалося з дерев’яних конструкцій. З вертольота враження зовсім інші», - розповідає Дмитро Конопленко.

Такий спосіб десантування дозволяє здійснювати десантування з гранично малої висоти. Вибір місця для проведення висадки стає необмеженим, а противнику ускладнює визначення ймовірного місця десантування для підготовки до протидії. Також це стає незамінним виходом під час надзвичайних ситуацій, роботи рятувально-пошукових груп, боротьби з лісовими пожежами у важкодоступних місцях з малими територіями для можливої висадки.