Головні причини блокування заощаджень

1. Песимізм. Переважна більшість людей перебуває у просторах негативних подій, відтак з ними періодично відбуваються негативні події –хвороби, травми, безробіття, пограбування та інші неприємності. Для виживання потрібні гроші, які й відкладаються «на чорний день».

2. Самотність. Частку грошей «на чорний день» можна було б суттєво зменшити, якби було багато друзів, спроможних допомогти у кризовій ситуації. Проте ми живемо в атомізованому суспільстві, тому покладатися доводиться переважно на себе, особливо це стосується жителів мегаполісів.

3. Недовіра. Якщо людина має додаткові ресурси, то могла би вкласти їх у  банк під відсотки або інвестувати в бізнес. Проте навколо стільки шахраїв і паразитів (державних і приватних), що як тільки випускаєш гроші з рук, то шансів їх повернути майже нема.

Паразитична система брехні і визискування

Описані три причини блокування руху грошей притаманні індустріальній формації, особливо на нинішньому етапі її загнивання і розпаду. Індустріальна мегамашина намагається:

• опустити людей у простір страждань (тоді вона матиме слухняних рабів), а це неминуче притягує до них хвороби та інші неприємності;
• роз’єднати їх і перетворити на «живі гайки», які легко вмонтовуються в потрібне місце «великого конвеєра»;
• «випотрошити» за допомогою паразитичних процесів: надмірних податків і зборів, завищених цін, навмисних банкрутств, інфляції, хабарництва, будівельних афер, рейдерських захоплень, банального бандитизму тощо.

В умовах існуючої індустріальної формації згадані три проблеми (простір негативних подій, самотність, недовіра) не вирішуються засадничо, адже вони є самою суттю цієї формації, її «трьома китами». Зате ці проблеми природно і невимушено вирішуються в постіндустріальній формації.

Вихід у простір позитивних подій

Якщо людина працює над собою і піднімається у простір позитивних подій, то незабаром з нею більше не відбуваються негативні події. Відтак їй не потрібні гроші на «чорний день», хіба якась символічна сума «для святого спокою».  Отже, у неї вивільнюються кошти для продуктивного застосування.

Долучення до демосу

Надійність перебування у просторі позитивних подій різко посилюється, коли людина є частиною громади однодумців, які також перебувають у цьому просторі. Це подібно на альпіністів, які піднімаються вгору в єдиній зв’язці: якщо хтось зірветься, то всі інші його підстрахують. Приємним наслідком такої ситуації є те, що при цьому грошей «для святого спокою» потрібно ще менше. Відповідно, з’являється більше активних грошей та інших активних ресурсів – обладнання, нерухомості, зв’язків тощо.

Але тоді виникає інша проблема – куди їх вкласти, щоб вони реально працювали.  

Image

Демоси Міжмор’я

Подібна ситуація була у кінці 19 століття в Західній Україні, коли населення втратило довіру до українських банків. Тоді церква під керівництвом митрополита Андрея Шептицького знайшла вихід у створенні парохіяльних кас взаємодопомоги.  Їхньою характерною ознакою було те, що вони мали географічний принцип, тобто гроші збирали на території певної парохії, використовували лише на цій території і тільки для членів цієї громади.

Якщо перейти до проекту демосів Міжмор’я, то такий історично успішний підхід можна застосувати не лише до територіальних, а й ділових і духовних демосів. Він означає, що ресурси об’єднуються тільки членами одного демосу і використовуються тільки цим демосом для його членів. Якщо ж низові демоси об’єднуються, то цей самий принцип працює для демосів вищого рівня – сотень, полків, кошів, республік і всієї конфедерації Міжмор’я.  

Головна ідея в тому, що люди контролюють свої інвестиції заради власних і колективних інтересів. Тоді вже не страшно витягувати гроші «з-під матраца» або надавати обладнання у спільне використання. 

Інша справа, що попри довіру всередині демосів, де всі знають всіх, потрібні чіткі правила відповідальності і дієві механізми захисту власності. Про це поговоримо у наступній статті.

Творимо!

Image