"Отче наш" і "Богородице Діво!" сучасною українською мовою
"Отче наш" і "Богородице Діво!" сучасною українською мовою
Отче наш небесний!
Отче наш небесний! Хай святиться Ім’я Твоє,
І прийде царство Твоє, і буде воля Твоя
Як на небі, так і на землі!
А хліб наш насущний благослови на сьогодні
І прости нам гріхи наші тоді,
Як і ми прощаємо їх ближнім своїм.
Охорони нас, Господи, від спокуси
І захисти від лукавого.
Авторка у своєму перекладі керувалась такими міркуваннями:
-
Усунуто частку “нехай”, яка несе у своєму змісті байдужість до мовленого. Формотворчу частку замінено на її ствердний варіант “хай”. Викинувши повтор “хай”, прагнемо уподібнитись до біблійного стилю з повторюваним сполучником ”і”.
-
Лексему “насущний” збережено як літературну норму сучасної української мови зі змістом “необхідний”.
-
Має бути соромно смертній людині вимагати від Господа “дати” їй хліб. Тому просимо тільки благословити зароблений власними руками і то всього лише на сьогодні. Завтра буде новий день і щоденне прохання.
-
Кульмінацією молитви “Отче наш” є прохання до Бога на прощення гріхів. Хрестиянин має розуміти, що Господь-Творець простить йому гріхи тільки за умови, якщо сам вірянин прощає їх ближнім своїм. Лексема “винуватці” тут алогічна. Адже маємо любити ближнього свого, як себе самого.
-
Повним анахронізмом звучить у старослов’янському перекладі “не введи нас у спокусу”. Невже хрестиянин може подумати, що Творець міг би “ввести” чи призвести до спокуси. З огляду на те, мусимо просити Господа оберегти (охоронити) свого вірного від спокуси.
-
Лексема “ізбав”, яка з церковнослов’янської увійшла в російську мову, нині в українській не побутує, хіба як засмічення. Натомість просимо захистити нас від лукавого.
Богородице Маріє!
Княгине неба і землі!
Богородице Маріє!
Радуйся, благодатная Діво!
Господь з Тобою!
Благословенна Ти в Материнстві Своїм,
Благословен Плід лона Твого,
Бо Ти народила Хреста-Спаса,
Визволителя душ наших.
-
Дуже прагну як українка чисто українською титулувати Богоматір княгинею.
-
Біля слова “Богородице” воліємо бачити Її справжнє світське ім’я. До подальшого “радуйся Благодатная” долучаємо “Діво” з тих міркувань, що саме Пречистая Діва дарувала людям благодать через народженого Сина.
-
Благословенна Богородиця у материнстві своїм, бо Вона була офірована Богові, жила по-божому, тому й обрана Господом для народження Його Сина. Старослов’янське “в женах” не є “між жінками”, а якраз – у “у материнстві”. (Як жінка-мати).
-
І вже зовсім не пасує до поетичного злету молитви слово “утроба”. До утроби належать усі нутрощі і кишківник, а дитя мати виношує у материнім лоні.
-
Залишаємо як сучасну літературну норму культові архаїзми – Спас і Отче!
Вчимося...