Падіння з зірок… в реалії сучасної України: «Етнос-25», «73-й квартал», «Сірий сектор»

Президентські вибори 2019 р. // Інформація для роздумів

Орієнтовна кількість виборців, які мали право голосу на президентських виборах 2019, становить 30,2 млн осіб, кількість виборців, внесених до списків виборців на виборчих дільницях, на яких голосування було організовано і проведено — 30 105 004 особи.

1 тур:
Явка виборців: 62,8%, це 18 579 263 осіб; проігнорували вибори 11 525 741 («Сірий сектор»).

Результати голосування:

• Володимир Зеленский – 30,24%
• Петро Порошенко – 15,95%
• Юлія Тимошенко – 13,40%
• Юрій Бойко – 11,67%
• Анатолій Гриценко – 6,91%
• Ігор Смєшко – 6,04%
• Олег Ляшко – 5,48%
• Олександр Вілкул – 4,15%
• Руслан Кошулинский – 1,62%

Інші кандидати не набрали 1% голосов.

2 тур:
Явка виборців 62,09%; це 18 409 313 виборців; проігнорували вибори 11 695 691 («Сірий сектор»)

Результати голосування:

• Володимир Зеленский – 73,22% голосів (13 541 530 виборців).
• Петро Порошенко – 24,45% голосів (4 522 320 виборців).

2,31% виборчих бюлетенів ЦВК визнала недійсними.

Президентські вибори 2019 р. // Інформація для роздумів

Кандидат Володимир Зеленський:

1 тур - 30,24% голосів (5 714 034 виборців).
2 тур - 73,22% голосів (13 541 530 виборців) + 7 827 496 голосів виборців.

Президент Петро Порошенко:

1 тур - 15,95% голосів (3 014 609 виборців).
2 тур - 24,45% голосів (4 522 320 виборців), + 1 507 711 голосів виборців.

Як голосувала армія в зоні Операції об’єднаних сил на Донбасі?

Для голосування військовослужбовців в зоні ООС було відкрито 79 спеціальних виборчих дільниць поблизу лінії фронту на території Донецької і Луганської областей. За даними на 1 квітня в систему ЦВК були внесені дані протоколів 73 спецдільниць (дані з 6 спецдільниць кудись зникли!?).

• Порошенко - 11580
• Зеленский - 11255
• Гриценко - 1095
• Тимошенко - 939
• Кошулинский - 922
• Смешко - 893
• Ляшко - 655
• Бойко - 555
• Вилкул - 344

Юрій Бутусов (https://www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/2811746645532280):

«Таким образом, действующий Верховный Главнокомандующий Петр Порошенко занял первое место.

Однако его отрыв от Зеленского небольшой, и суммарно в армии оппозиционные к Порошенко кандидаты имеют значительный перевес.

Таким образом, утверждения сторонников Порошенко, что якобы армия его безоговорочно поддерживает оказались мифом, в зоне ООС военнослужащие большую часть голосов отдали оппозиционным кандидатам.

Фактически, несмотря на массированную кампанию "Армия, віра, мова", голосование военнослужащих также оказалось протестным.

Авторитет и дела Верховного Главнокомандующего, тем не менее, позволили ему стать лидером симпатий военнослужащих, а значит, многие в армии ценят деятельность Порошенко, и это также важно отметить, характеризуя ситуацию.

Неприятно удивляют высокие результаты двух пророссийских кандидатов - Бойко и Вилкула - которые демонстрируют связи с Москвой, и готовность сдать Путину украинские земли. То, что военнослужащие Украины спокойно голосуют за сторонников союза с РФ, показывает крайне слабую работу с личным составом, проблемы морально-психологического воспитания в воинских частях. Они голосуют, потому что не видят в этом каких-то неудобств, не считают, что это плохо, и не считают необходимым даже скрывать свои убеждения. Значит, с людьми не говорят, не разъясняют. Это результат не внимания командования ВСУ к комплектованию войск, нехватка офицеров и сержантов, набор случайных людей для заполнения штатных должностей в условиях большого некомплекта, отсутствие внимания командования к настроениям людей, крайне слабая идеологическая работа.
Как могут защищать Украину люди, которые не верят в ее независимое будущее?
Какова реальная боеспособность таких военнослужащих?»

«Етнос-25»/»Нація-25» як черговий міф

За даними ЦВК кількість виборців, внесених до списків виборців на виборчих дільницях, на яких голосування було організовано і проведено — 30 105 004 особи. Це є 100%.

В обох турах голосування у виборах взяли участь 62,8% та 62,09%.

Результати голосування за Петра Порошенка у другому турі – 24,45% голосів виборців які взяли участь у виборах, тобто від вищевказаних 62,09 % (або 4 522 320 виборців від 18 409 313 виборців)!

Якщо ж ми поглянемо на відсоток виборців, що проголосували за Петра Порошенка, виходячи із загальної кількості виборців, внесених до списків виборців (30 105 004), то побачимо, що реально державотворчі справи Президента і політику України підтримує аж 15,2 % !
Це і є реальним національно мислячим патріотичним етносом!

P.S.
Ігнорування "Сірого сектора", який складає 37% або більше 11 з половиною мільйонів виборців, є грубою системною помилкою!

Головне:

"Ми зуміли вибудувати собі систему пріоритетів, де збереження суверенної держави - вища цінність, ніж наші приватні образи. А значить, що людина, яка зуміла утримати країну на краю прірви в найскладніший для неї період і повести її до Європи, нам за будь-яких обставин краще безглуздої ілюзії".
(https://www.ar25.org/node/42642)

Я не збираюся в подальшому аналізувати вибори, що пройшли, та робити прогнози на майбутнє!

Все, що я хотів сказати - я сказав раніше у своїх блогах!

І, як сказав Павло Казарін, (https://www.ar25.org/node/42538):
"Мотиви, через які ви ставили хрестик у бюлетені, не мають особливого значення. Не важливо ‒ голосували ви проти старого чи за нове. Активно топили всю кампанію за свого кандидата чи агітували проти чужого. Відкрито носили прапори майбутнього переможця чи займалися партизанщиною під гаслами «нейтралітету». Це все тепер не має особливого значення. Ви перемогли. Вітаю".

Хочу тільки звернути увагу на наступне: частина електорату, яка голосувала за Порошенка в першому турі, підтвердила свій вибір і в другому турі. До них додалася частка, яка мислила реалістично, і попри певні претензії до нього все-таки віддала пріоритети національним інтересам України!

Президент Петро Порошенко:
1 тур - 15,95% голосів (3 014 609 виборців).
2 тур - 24,45% голосів (4 522 320 виборців), + 1 507 711 голосів виборців.

В той же час, фактично майже весь електорат, що голосував за Тимошенко, Бойко, Гриценко, Смєшко, Ляшко, Вілкуна і т.д. зрадив своїх кумирів («ідеали») і стадом перебіг до Зеленського!

Кандидат Володимир Зеленський:
1 тур - 30,24% голосів (5 714 034 виборців).
2 тур - 73,22% голосів (13 541 530 виборців) + 7 827 496 голосів виборців.

Результати голосування у 1 турі:
- Юлія Тимошенко – 13,40%
- Юрій Бойко – 11,67%
- Анатолій Гриценко – 6,91%
- Ігор Смєшко – 6,04%
- Олег Ляшко – 5,48%
- Олександр Вілкул – 4,15%
- Руслан Кошулинский – 1,62%
- Інші кандидати не набрали 1% голосов.

Висновки про «ідеали», «інтереси», «моральні принципи»... робіть самі!

Цьомик Михайло / 20 квітня 2019 року / Фейсбук·

Вибори Гідності

Чи зможу я колись собі пробачити? Чи відчуття, що було зроблено так мало, переслідуватиме довіку? Чи зможемо ми не зненавидіти їх?

Можливо, залишилось всього кілька днів до того, як доведеться поставити собі ці питання. І відповіді можуть з’явитися дуже нескоро. Однак дещо відомо уже – нічого не втрачено остаточно. Бо як зрозуміти, що це кінець? Що точку неповернення пройдено і все, що ти вибудовував, за що боровся, про що мріяв, більше ніколи не настане. Хіба що змиритися з цим. Ви готові?

Мабуть, усе що ми переживаємо, мало статися в суспільстві, повному брехні (постправда, гібридна війна, олігархічні телеканали – лише імена цього Легіону). Передовсім брехні собі, підсолодження власного еґо, добірного лицемірства. Коли у всіх твоїх реальних чи уявних бід є конкретний винуватець (ім’я його люб’язно підкаже телевізор), непотрібно навіть думати. Тільки бути в тренді: проклинай і голосуй проти! Приріст економіки – зубожіння; становлення армії – мародерство; рух до Європи – корупція! Медіа виховали вдячну клікбейтну аудиторію (алгоритми соцмереж у поміч!), якій непотрібні аргументи. Непотрібно зважувати за і проти, можливості та загрози. За вікном уже Новий чудовий світ; покроково за Гакслі: полюбити своє поневолення, а істину втратити в морі байдужості.

У психології це називається захисними механізмами психіки – спосіб втечі від складнощів життя. Звідси й апатія до правди. Небажання сприйняти реальність, бо тоді доведеться змиритися із власною співвідповідальністю. Саме тому кандидату в президенти так легко відмовляти журналістам в передвиборчій прес-конференції, саме тому можна завертіти таку буфонаду з дебатами, можна взагалі не з’являтись на публіці. ЗМІ нічого не варті без аудиторії, а читачам (читай – виборцям), які ховаються від правди, журналісти непотрібні. Втеча від правди у віртуальність – пекельний і геніальний винахід – тепер на службі в політтехнологів.

Але біс із тим раціо! Невже могли «зламатися» інстинкти? Самозбереження, пам’ять про репресії, травми війни та Голодомору? Звідки ж така присипляюча безпечність, якщо всім аж настільки погано живеться? Чому немає реакції на загрозу втрати державності? Анна Фрейд, розвиваючи теорію батька, стверджує, що еґо-захисні механізми відкидають вимоги інстинкту. Захисний механізм на який так вміло підловили українців – прийняття бажаного за дійсне. Наділення свого кандидата найкращими рисами та все те ж перенесення відповідальності – «нове обличчя» повинне зробити усе за нас. Віртуальність кандидата – це дзеркало, в якому зручно відбивається все найкраще, на що виборець сподівається. Але водночас виборець не бачить провалля, яке це люстро заступає. Усвідомлення того, скільки українців зараз добровільно іде на заклання, ошелешує. Наче тисячолітня святиня, охоплена полум’ям, яке ми не в силах загасити. Невідворотно рухаємось до фіналу.

Ймовірно, це одна із ворожих тактик – зламати нас емоційно. Принизити цінності. Зневірити, довести, що усі жертви та втрати впродовж цих років не були визначальними. Змусити повірити, що ми все ж не змогли. Failed state. «Зрада» консолідувала також усіх стомлених та розчарованих. Проте, охочі ризикнути самі не відповіли собі на важливе питання: чи зробили вони достатньо за останні 5 років, аби виправити недоліки, які зараз так завзято ґанять? На противагу – культурні еліти та моральні авторитети зайняли позицію, акцентуючи на ризиках втрати України. Це нагадує подібний до Майдану маніхейський поділ. І зараз важливо не піддатися люті, не дати розділити нас ненавистю.

Все ж зворотній відлік добігає кінця. Заплачений кривавою ціною мир для великої України вислизає, здається, тактильно це відчуваєш. Тривога сковує. Проте водночас згадується тепла березнева неділя. Місто повне красивих людей. Щасливі молоді пари з дітьми і старше покоління під час променаду до виборчих дільниць. Хіба ми зможемо їх ненавидіти, хіба зможемо відректися, залишити на поталу ворогів (навіть розуміючи, що вони тягнутимуть на дно)? Можливо вдасться знайти в собі сили і встояти гідно. Маємо битись за них, аби потім разом із ними виправляти помилки. Тими, хто у неділю прийде на виборчі дільниці, а за тиждень, як і ми, передаватиме бійцям на фронт великодні кошики.

Ми недалеко встигли відійти від прірви, це мають зрозуміти усі, хто ставитиме позначку у бюлетені. Аби встояти і цього разу, не піддатись сліпій люті та зневірі, мусимо діяти як і п’ять років тому – згадати про Любов та робити вибір з Гідністю. Історія, звісно, нас розсудить. Молюся лиш, аби її писали історики у вільній Україні.

Вибори-2019 засвідчили, що за 100 років з населення України не сформувався свідомий етнос. Як і 100 років тому, ми стоїмо перед російської військовою агресією, байдужістю третини населення до державотворчого процесу та зрадою більшістю населення свого етносу і готовністю знову визнати російську окупацію над собою.

Єдиним позитивним моментом є те, що ще залишилося 15% людей, які зуміли вибудувати собі систему пріоритетів, де збереження суверенної держави - вища цінність, ніж наші тимчасові негаразди та приватні образи.

Сьогодні приєднався ще до двох груп підтримки Петра Порошенка в Фейсбуці:

#Я_ПОРОХОБОТ (пишаюсь цим!) // https://www.facebook.com/groups/349156432589272/?notif_id=1557414958771165&notif_t=group_r2j_approved

#Команда_Порошенка
https://www.facebook.com/groups/1025498820806507/?notif_id=1557424225931290&notif_t=group_r2j_approved&ref=notif

Як і століття тому, зараз нам потрібне єднання в любові та злагоді навколо Київського престолу. І хоч ми засмучені трохи тепер всілякими випробуваннями, проте нехай свідчення нашої віри буде дорогоцінніше за золото, яке не згорає, хоч і вогнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа (1Пет. 1:7).

Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу –
Боже, нам єдність подай!

В те, що розквітне Вкраїна,
Боже, надію даруй.
Серцем палаючим Сина,
Всіх нас в любові згуртуй!

На опубліковані три блоги отримав короткий коментар електронною поштою від поважного військового інтелектуала (з двома Академіями за плечима):

"Матеріали значно цікавіші, ніж у більшості "політологів-експертів"."

Від II-го туру президентських виборів до Великодня: тиждень Ініціації

https://www.ar25.org/node/42561

Падіння з зірок… в реалії сучасної України: «Етнос-25», «73-й квартал», «Сірий сектор»

https://www.ar25.org/node/42635

Між Традицією і Варварством

https://www.ar25.org/node/42460

Приємно!

Цікаві думки висловив Володимир Щербина на своїй сторінці у Фейсбук!

"Володимир Щербина
21 год ·

А Зеленський взагалі збирається керувати країною, чи він думає, що це все просто прикольна гра, де можна багато разів все повторювати і не відповідати за свої дії?

Одразу після оголошення результатів екзіт-полу (тобто навіть до офіційного оголошення результатів виборів) нормальні переможці президентських виборів починають готуватись до роботи. Починають зустрічатись з лідерами фракцій в парламенті, з впливовими депутатами, з політичними авторитетами, які не є в парламенті, з лідерами громадської думки тощо. З фахівцями державного управління, поточними, колишніми та потенційно майбутніми міністрами. Відправляють своїх майбутніх главу адміністрації та секретаря РНБО приймати справи у попередників. Зустрічаються з Президентом, що уходить, і налагоджують роботу з передачі справ. Готують перші укази, які будуть підписані одразу після вступу на посаду. Все це потребує чимало часу. Президент Порошенко неодноразово закликав його почати процес передачі справ. Секретар РНБО Турчинов до останнього чекав людину від Зеленського, щоб передати справи.

Замість цього Зеленський їде відпочити на курорт в Туреччину, абсолютно не готується до роботи, тільки пише відеоролики з образою, що йому все ще не дали булаву. Він навіть не спромігся подати документи на оформлення допуску до державної таємниці. Тобто, коли в понеділок після інавгурації він прийде в кабінет Президента, то клерки формально не матимуть права подати йому низку документів, бо він все ще не має допуску. Тобто клерки опиняться перед вибором:
- або не дати Президентові ознайомитись з документами, які він повинен читати в силу посадових обов’язків
- або порушити закон, тобто подати документи, що містять державну таємницю, людині, яка не має допуску. А це вже стаття “зрада Батьківщини”. Тобто потім такого клерка можна буде спокійно “посадити”.

Також у понеділок, коли Зеленський прийде в АП, там вже не буде глави адміністрації та низки ключових працівників. Тільки клерки низового рівня, які знають свою ділянку роботи, але не володіють комплексно питаннями роботи АП. Те саме в апараті РНБО. Турчинов до останнього моменту чекав людину від Зеленського, щоб передати справи. Разом з Турчиновим також уходять кілька ключових працівників. А у Зеленського немає тих, хто зможе протягом дня опанувати цю роботу.

Яким буде перший указ нового Президента? Про розпуск ВР? Це “пальцем в небо”, бо розпустити її він не може. Якійсь інший? Ніхто не знає, бо у нього просто нічого немає. Він не в змозі сформулювати жодного напрямку, в якому рухатиметься його правління.

Враження, що Зеленський не просто некомпетентний, а навіть не уявляє, наскільки він кричуще некомпетентний. Навчився керувати велосипедом і одразу прийшов на міжнародні змагання з “Формули 4”. А що такого? І там, і там треба їхати..."

На опублікований коментар Володимира Щербини, перепощений на мою сторінку в ФБ, майже миттємо відгукнувся Сергій Дмитриченко, відомий журналіст, аналітик і блогер:

"Сергій Дмитриченко

"Веселі" часи настають, одначе. Власне, у 2014 році, після втечі зеки, щось подібне вже було, але з тією різницею, що Турчинов був досвідченим політиком, який разом з колегами швидко сформував дієздатну команду в АП. Можна скільки завгодно, сидячи за клавіатурою, критикувати тодішні рішення в.о. президента, фантазувати з приводу оборони Криму тощо, але всі ці софістичні вправи так і лишаться тим, чим вони є. Бо насправді, підозрюю, не без активної участі спецслужб РФ, державний управлінський інструментарій керівництва військами було зруйновано на декількох рівнях. І я навіть не маю сумнівів, що коли буде знято обмеження на інформацію, пов'язане з державною таємницею, історики донесуть до загалу правду про цей подвиг команди Турчинова, яка за короткий час відновила керованість оборонним сектором.

Нині ж ситуація суттєво відрізняється. Інструментарій захисту держави воєнною силою запущено, налагоджено і він ефективно працює. Я чомусь впевнений, що уроки минулого - враховані( ми ж з вами не володіємо всім масивом інформації), хоча б тому, що результат виборів був прогнозованим і особистість переможця і потенціал його команди - відомий. Отже, система налагоджена на умови воєнних дій, логічно, має бути дієздатною навіть в умовах тимчасової втрати вищої ланки управління. Наразі те, що ми спостерігаємо в публічній площині свідчить про неготовність до активного управління, що рівнозначно тимчасовій втраті. Сподіваюся, що навіть у випадку, коли агресор спробує скористатися цією ситуацією вдруге, нова система адекватно відреагує. І ще хотілося б підкреслити, що в умовах сучасних управлінських систем особистість відіграє певну роль, але в рамках самої вже діючої системи, яку миттєво зруйнувати неможливо. Для ілюстрації згадаємо часи Януковиича і спробуємо самостійно дати собі відповідь на просте питання: скільки років знадобилося для завершення руйнівних процесів, на їхньому завершальному етапі? Адже не таємниця, що під гаслами реформ демонтаж системи розпочався раніше. Але це - інша історія".

Andrew Dingo поширив допис у групі #Я_ПОРОХОБОТ (пишаюсь цим!).

"Дякую пане президент за Вашу працю ...
За п'ять років державності, п'ять років дійсної незалежності та гідної відсічі російської агресії.

Всі ці п'ять років я знав, за що воюю, знав ....
П'ять років війни...

Український народ - Ви втратили, знищили віру, яка боронила Ваш спокій, Ваш добробут, Вашу свободу ...
Моя віра - більше не граніт.
Немаю більше бажання захищати суспільство, яке мене зрадило ...

Пане президент, Ви дали змогу жити повсякденним життям майже всьому населенню України під час війни!
Яку вони не відчувають і не чують , а більшість керуються продажною пропогандою з телеканалів зрадників ...

Вони мають можливість кожного дня ходити на роботу, виховувати дітей, а на вихідні ходити у клуби, бари, ресторани, безтурботно вживати алкоголні напої ...
Жити своїм нормальним життям, під час війни в нашій країні ...

Мені дійсно соромно за наше суспільство...
А хлопці, які загинули за Ваші повсякденні справи? Я пам'ятаю кожного з своїх ...

А Ви пам'ятаєте ??? Народ України ! ! ! ???

Порох мій президент!!!!"

За 100 років, що минули, з аморфного населення України, яке складалося у великій мірі з українського етносу, розбавленого чужинницькими етносами внаслідок переселень з інших теренів Російської імперії та смешених шлюбів, так і не сформувався український етнос, готовий структуруватися в українську націю. Хоча такі потужні інтелектуали, як Міхновський-Донцов-Сциборський-Шептицький і сформували теоретичні підвалини українського націоналізму та позитивного християнства, а Коновалець і Мельник доповнили теоретичні засади практичною організаційною роботою.

Незважаючи на потужну військову підтримку України з боку Австро-Угорської імперії, Німеччини та Польщі, національно-визвольні змагання були програні завдяки пасивності, а то і прямої зради більшості населення України.

Можливості звільнення від московсько-більшовицького рабства, які виникли з початком Німецько-радянської війни у 1941 році, коли природнім і ситуційним союзником України був Третій Райх, знову не були використані внаслідок тих же самих причин - завдяки пасивності, а то і прямої зради більшості населення України.

Вибори-2019 року підтвердили жорстоку реальність 1917-1920 рр.: з аморфного населення України, яке складається у великій мірі з українського етносу, розбавленого чужинницькими етносами та смешених шлюбів, так і не сформувався український етнос, готовий структуруватися в українську націю.

Більше того, переважна більшість виборців зрадила національні інтереси України і: а) взагалі не взяла участі у виборах президента країни (38%, "Сірий сектор"); б) проголосувала за некомпетентну людина, яка є етнічно чужою і, крім того, настроєною вороже до української державності (73%, "73-й квартал").

Реальність сьогодення - наявність 15% адекватно мислячих людей, яким близькі і дорогі національні інтереси України; які готові відстоювати шлях України до незалежності, добробуту, в товариство європейських народів і в НАТО.

Сподіватися, що з 85% населення раптово "прозріють" і почнуть структуруватися в українську націю окремі групи - ілюзорні, оскільки практично всі підтримали кандидата в президенти з чужинницького етносу. Більше того, фактично майже всі прихильники Тимошенко, Ляшко та інших кандидатів на пост президента зрадили своїх "лідерів" і масово дезертирували в стан кандидата Зеленського.

В умовах т. зв. "демократії", а фактично "охлократії", на виборах все вирішує чиста арифметика!

Ситуацію можна було врятувати двома шляхами:

1. Прийняттям Верховною Радою України Закону про перенесення президентських і парламентських виборів на 2021 рік у зв'язку з військовою агресією Росії. Одночасно проголосити на всій території країни надзвичайний стан з обмеженням діяльності політичних партій та громадських організацій; введенням контролю над засобами масової інформації.

2. Проголошенням військового стану на території країни, у зв'язку чим вся повнота влади переходить до Президента, як Головнокомандувача ЗСУ, та Ради Національної Оборони України. Термін повноважеь Верховної Ради продовжується до 2021 року; але її діяльність обмежується законодавчою роботою в сфері господарчою діяльності. Кабінет міністрів вводить певні обмеження для росту цін, щоб захистити малозабезпечених громадян. Діяльність політичних партій та громадських організацій обмежується; вводиться контроль над засобами масової інформації.
***

Можна також констатувати, що на сьогодні "українського націоналізму" в реальності не існує. Це показали як хід виборчої кампанії, коли "націоналістичні організації" разом з "єдиним кандидатом" дружно змагалися в очорненні діючого президента Петра Порошенка, так і результати голосування за "єдиного кандидата від націоналістів" Кошулинського.

Реальністю є те, що Петро Порошенко виявляється єдиною надією розумно мислячих 15% електорату! Фактично, якби Порошенко, програвши вибори заявив, що він покидає політику, то ми б залишилися в жорстокому програші, без надії на майбутнє!

Фактично, зараз Порошенко і Турчинов, досвідчені політики і люди, які у драматичний час - після втечі Януковича і російської агресії, - відновили управління державою і зберегли Україну, є тими єдиними політичними лідерами, які гуртують навколо себе реальні 15% населення, що зберегли порядність, ідеали і віру в щасливе майбутнє України.

Також ми маємо потужну духовну силу - Православну Церкву в України, яка переживає період становлення і розбудови після кількох сотень років духовного панування Московської Церкви.

Особливо треба відзначити Синодальне управління військового духовенства (СУВД). Від початку неоголошеної російсько-української війни й дотепер від Православної Церкви України наших військових на Сході підтримує близько 600 капеланів, 222 з яких призначені на штатні посади.

Саме військові капелани допомагають знайти відповіді за допомогою Cлова Божого. Вони – сильні духом просвітники, які є для воїнів як священиками, так і вірними друзями, які готові підставити плече та духовно захищати наших героїв. Вони – завжди поруч, вислухають і дадуть пораду. Для українських воїнів є тим промінчиком надії, що відкриває шлях до Бога.
***

Таким чином, наші завдання, у світлі "нової реальності" полягають в тому, щоб знайти своє місце в державотворчому процесі розбудови Української Держави; щоденно реальними діями сприяти цьому процесу!

P.S.
Це моя особиста позиція, яку я, користуючись своїми конституційними правами на свободу слова, і оголошую.

На висловлені мною думки відповів Сергій Дмитриченко:

"Чому Порошенко був проти введення воєнного стану по всій країні у найтяжчі 14-16 роках? Я думаю, що головна причина - показати тим, хто не втратив здатність думати в РФ, що справжня демократія дієздатна і в умовах війни. І весь світ побачив на прикладі України, що війна на території держави - не перепона для демократичних і вільних виборів. Це підкреслило для світового співтовариства що: твердження Путіна про Україну, як недодержаву - є продуктом його хворобливої фантазії; феномен Революції Гідності і вільні вибори стали очевидним доказом неухильного руху народу від тоталітарного минулого і проявив істину причину агресивності Російського імперіалізму. Саме завдяки цим двом головним умовам Україні вдалося практично неможливе: запобігти дефолту і отримати суттєву фінансову допомогу Заходу; створити антиросійську коаліцію і примусити Путіна зупинити війська і сісти за стіл переговорів; Україна отримала асоціацію з ЄС і відкриті ринки, які переважають в рази ті, що були традиційно; було знято ембарго на продаж Україні озброєнь і військових технологій; НАТО відкрило для українських військових інтенсивні програми вишколу військового мистецтва тощо. Якби було запроваджено надзвичайний і воєнний стан - було б, в кращому випадку, повторення ситуації Грузії 2008 року, хоча я не певен, що у такий самий спосіб вдалося б зупинити наступ агресора. Адже мета агресії була іншою і легітимний, на той момент, президент Янукович офіційно звернувся до Путіна про введення військ в Україну. Про що було заявлено з трибуни РБ ООН.

Таким чином, ризикований крок на збереження демократичних прав і свобод громадян стало тим компенсатором, який дозволив не тільки врівноважити воєнну перевагу другої армії світу, а й отримати інструментарій для швидкого нарощування воєнно-політичної потуги".

В результатах президенських виборів 2019 року є певний символізм: фактично 85% виступили проти Порошенка і проти його курсу в Європу і НАТО!

В Росії ж 86% населення підтримало анексію Криму і підтримує війну проти України!

Співпадііння!? НІ!

Ось що говорить відомий російський актор Олег Басилашвілі про російське населення. Те ж саме можна сказати і про українське!

"Но тем, кто в марте прошлого года рукоплескал в Кремле по поводу «возвращения» Крыма — им удары сапогом по почкам и ГУЛАГ явно не грозили. Как и остальным 86-ти процентам. Ну ладно, не пойдёшь ты на митинг в поддержку «Крымнаш» — ну, выгонят с работы, это самое большее (но не расстреляют и на Колыму не ушлют). И, кстати, не всех же гоняют на эти митинги. Подавляющее большинство сидит себе дома и исповедует «Крымнаш» совершенно добровольно, наедине с собой и телевизором, в семейном кругу, по зову сердца, безо всякого давления и безо всякого стимулирующего страха. Они, эти люди, не прошли через мясорубку террора. Они имеют опыт достаточно свободной постсоветской жизни, у них загранпаспорта и выход в Интернет, но притом они уже готовы нести по улицам лозунги: «Слава великому Путину!» и «Смерть пятой колонне!». У них, в принципе, в 90-е был шанс стать нормальными людьми, войти в круг нормальных народов. Но нет, они по доброй воле выбрали сталинизм-2 и бредни о новом имперском величии — вот в чём коренное отличие наших современников от людей 30-х годов. Зная ВСЁ о сталинском терроре, наши современники, по данным «Левада-центра», его оправдывают, очевидно, надеясь, что новый террор лично их не затронет. То есть они, сволочи, согласны на репрессии, если будут «грести» ДРУГИХ. Если ДРУГИМ будут ломать судьбы; если ДРУГИХ будут гнобить, мучить и убивать. Вот какое у нас замечательное население сегодня.

Совок совершил ужасное дело: похоже, за время своей истории он истребил почти всех, кто мог бы воспринять свободу. Последний всплеск сопротивления — Новочеркасский бунт при Хрущёве. Когда потом появился шанс на свободу, воспользоваться им было уже некому. Воля к свободе осталась в Украине, в Прибалтике, в Грузии. Но не у нас, не у русских. У нас качество населения низведено ниже плинтуса. Оно не идёт ни в какое сравнение со сталинскими временами. Ибо тогда система всё-таки преодолевала сопротивление, с нею всё-таки боролись. Были крестьянские восстания, потом были власовцы. Был огромный пласт людей, ненавидящих Сталина и совок вообще. Недаром системе требовался ГУЛАГ. Сейчас он не нужен. ЭТОТ народ любит вождя и без ГУЛАГа. Страшное дело — рабство из-под палки. Но ещё страшнее — рабство без палки. Страшен совок в ватнике. Но страшнее совок на иномарке, в импортных шмотках, отдыхающий в Европе и притом ненавидящий Запад. Помнится, при совке власть обязывала хозяев личных домов вывешивать по праздникам красный флаг. Не вывесишь — будут неприятности. Сейчас никто никого не принуждает цеплять «колорадскую» ленточку на свой личный автомобиль — но цепляют все, сами цепляют, не замечая, как двусмысленно и даже комично этот круглогодичный «символ победы» выглядит на «мерседесе» или «фольксвагене».

Этот нынешний добровольный неосталинизм, добровольный отказ от возможности быть свободным — гораздо страшнее атмосферы 30-х годов. Он знаменует полную деградацию, возможно, уже необратимую. Это вырождение как следствие мощнейшей антиселекции, отрицательной калибровки. В великом русском языке есть слово «люди» и слово «ублюдки». Как видите, они вроде бы созвучны, похожи друг на друга (может даже показаться, что корень у них один). Однако значение этих слов совсем разное. И корни разные — «люд» и «блуд» соответственно. Между этими двумя словами при всём их некотором созвучии — дистанция огромного размера. Такая же, как между русскими 30-х годов и нами, нынешними русскими. Там, в 30-х, были всё-таки люди".

("Маэстро! Урежьте марш!" - и снова Басилашвили)

Між першим і другим турами виборів, президент Петро Порошенко застеріг: "Головне, не втратити країну!"

Романтичні розмови про "народження": "новітнього етносу"... "протонації"... "руху 25%"... і т.п. демонструють бажання видати бажане за дійсне і розгубленість перед "новою реальністю" - раптом виявилося, що 85 % населення є незрілим, не бажає реформ і не прагне до європейської спільноти, готове капітулювати перед Росією, країною-агресором.

Ми вже втратили контроль над Україною, до влади повертаються проросійські сили і олігархи, яких було усунуто від влади Революцією Гідности!

Романтичні настрої Грушевського, Петлюри і Винниченко та відсутність з їх боку практичної роботи по мобілізації спротиву російській агресії, привели до втрати державності у 1920 році та більшовицькій окупації протягом 71 року, з жорстокими репресіями, колективізацією та Голодомором.

Можна шукати рецепти націотворення у давніх віках, за тисячі років до нашого часу, а необхідно і можна проаналізувати шляхи і невдачі націотворення та розбудови української держави за останні 100 років.

Головне, за романтичними пошуками не втратити Незалежну Україну!

Винесено з коментарів на моїй стіні у Фейсбуці:

Volodymyr Maiboroda
01/06/2019
"Шлях національного солідаризму – це правий (прямий, правильний) шлях, тому що він спрямований на вільний розвиток людини і суспільства. Він передбачає правильну конкуренцію (змагальність) – це коли перевага досягається посиленням себе, а не ослабленням конкурента."

Винесено з коментарів на моїй стіні у Фейсбуці:

Konstantin Kozemyaka
01/06/2019
"Иллюзионисты делают всяческие пасы и движения, чтобы отвлечь зрителя от того, что потом станет неожиданным результатом и будет называться фокусом.

Поэтому в сегодняшних украинских реалиях перетирание цвета рубашки, шаурмы, сплагиаченой речи на IT-форуме... всё это - отвлечение на негодный объект.

Итогом всех этих пасов и движений, т.е. фокусом будут дефолт+реванш, как результат социальные потрясения , по сравнению с которыми Майдан покажется лёгкой репетицией и уже как окончательный результат утрата государственности и апатия на очередные десятилетия, которые в глобальном сегодняшнем мире могут стать вечностью.

Главным выгодополучателем, конечно, будет РФ и с барского стола немножко достанется олигархам и колоборантам.

Для реализации этого сценария подготовлено уже всё:.. европейцы «устали», и самое главное - слишком мал процент украинцев, желающих жить в Украине под украинским флагом и соответственно слишком велик процент тех, кому всё пох. Правда есть и третья категория: инфанты - полезные идиоты, которые как бы за украинскость, но не прочь эту самую Украину угандошить по причине ненависти к какому-то конкретному политику, или соседу, или начальнику, или жене... ну в общем к тому, кого они считают виновным в том, что он лузер, неудачник, мудак и полный отстой. В этом случае главное найти виновных, а там уже всё пойдёт как по маслу.

Точка невозврата - 21.07.19. Ждать осталось недолго. Будет интересно, но не очень весело. 100%."

Бачачи Воїна в зневірі, Наставник говорить йому:

«Ти – не такий, яким здаєшся в хвилину смутку. Ти – набагато більше.

Згадай, як багато хто пішов назавжди – з причин, яких ми ніколи не зрозуміємо, – а ти продовжуєш залишатися тут. Чому Бог покликав до себе таких неймовірних людей, а тебе – ні?

В цю мить мільйони людей вже зневірилися. Вони не досадують і не плачуть; вони нічого більше не роблять, вони лише чекають, коли пройде час. Вони втратили можливість реагувати на те, що відбувається.

А ти – не в приклад їм – сумуєш. Смуток доводить, що душа твоя не омертвіла».

(«Книга Воїна Світла», Пауло Коельо)

На сьогодні Петро Порошенко і партія "Європейська солідарність" є єдиними хто бореться за Україну!

З Телеграм-каналу Петра Порошенка:

"Як і обіцяв, не збираюсь мовчки спостерігати за російським реваншем на міжнародній арені! Мета зрозуміла - ерозія міжнародної солідарності з Україною.

Сьогодні всі здорові, патріотичні сили мають об’єднатися, аби не допустити згортання захисного щита навколо України.

Про захист України та подальшу протидію Росії говорив телефоном з другом України Прем`єр-міністром Хорватії Андреєм Пленковичем.

Також запланував розмови з іншими європейськими партнерами. Як лідер Європейської солідарності надсилаю листа на адресу керівництва Європейської народної партії та лідерів сестринських партій в політичній родині народників із закликом до зміцнення коаліції на захист міжнародного права та територіальної цілісності України в умовах триваючої російської агресії.

Тільки активна наступальна дипломатія та щирий патріотизм веде до перемоги! Захистимо наше європейське майбутнє!

Повернення Росії в ПАРЄ - поразка не лише України, але і всієї Європи та світу.

Особисто хочу висловити велику влячність нашій делегації на чолі з Водимиром Ар'євим, за участю Ірини Геращенко, Марії Іонової, Олексія Гончаренка, Андрія Лопушанського та всіх, хто був у складі делегації за блискучу дипломатичну поведінку – вони билися, як могли. Але їх кинули без дипломатичного прикриття, як 9 роту. Дякую, що попри шалений тиск гідно представили Україную!

Ми не можемо допустити реваншу Росії у зовнішній політиці і будемо застосовувати усі доступні нам важелі, щоб захистити Україну!"

Росія вже вдруге вимагає розглянути у Раді Безпеки ООН питання Закону про українську мову - мотивує це тим, що закон 16 липня розпочинає діяти.

«Здавалося б, яке значення має питання функціонування української мови для міжнародного співтовариства?» – запитує Віталій Портніков. І чітко відповідає: «Але для Кремля - визначальне. Це закон, який ставить під сумнів саме майбутнє імперії Путіна. Якщо не будуть українці говорити своєю мовою - буде Російська імперія. Повернуться вони до рідної мови - і вона зникне, не зможе диктувати великим регіонам України свої правила виживання і конфронтації з цивілізованим світом. Ось чому для Кремля є таким важливим, щоб українці залишалися русифікованими, щоб в Україні була денаціоналізована влада, яка не зможе захистити інтереси українського народу і його мови, щоб будь-яка можливість повернути українцям їхню власну цивілізацію підмінялася сурогатами.
І в цьому своєму прагненні зупинити розвиток України Москва готова звернутися навіть до допомоги Ради Безпеки ООН».

Петро Порошенко констатує:

«Події розгортаються так, що повзучий проросійський реванш стає дедалі очевиднішим. Пролунала пропозиція надати російській мові статус офіційної на Донбасі. Але торгівля мовою не принесе Україні жодних дивідендів. І не зупинить Росію. Бо Росія прийшла не по Луганськ, не по Донецьк, і навіть не по Крим.
Головна мета реваншу – зупинити наш рух до членства в ЄС та НАТО і повернути у сферу впливу Росії всю Україну. Росія розуміє, шо вступ України до цих двох союзів – це стовідсоткова гарантія миру, безпеки українців і незалежності країни. І ми це розуміємо.

Саме тому «Європейська Солідарність», наші дипломати і юристи, розробили фундаментальний документ - Євроатлантичну Хартію. Там - чіткі зобов’язання, які вже нікому не дозволять вильнути хвостом у разі зміни політичної кон’юнктури. Ми розраховуємо, що до Хартії приєднаються інші політичні сили. Лише спільними зусиллями ми досягнемо великої мети – миру й безпеки через членство в НАТО, добробуту – через вступ до ЄС».

«Керувати означає рухати масами. Вміти формувати нові ідеї ще не значить вміти керувати. Одне без іншого абсолютно безглуздо. Найпрекрасніша теорія залишиться зовсім безцільною і не матиме ніякого значення, якщо не знайдеться Вождь, який зуміє понести ці ідеали в маси».
(А. Гітлер, «Моя боротьба»)