У понеділок епопея з жовтими жилетами у Франції перейшла в нову фазу. Ще в неділю багато політичних діячів, в тому числі і прем'єр-міністр, акуратно натякали на те, що пора б президенту щось робити, оскільки один з епіцентрів протистояння поліції і протестантів знаходиться в кілометрі від Єлисейського палацу, резиденції президента Франції, і йому просто має бути чутно все те, що діється на Єлисейських Полях, а там вже стала повторюватися ситуація, яку добре висловив селянин з фільму «Чапаєв»: «білі прийшли - грабують, червоні прийшли - теж грабують». Це ще не стало повсюдним, але з цією справою буває як з лісовою пожежею - тільки почни, а потім вже не зупиниш.

У цьому сенсі здивувала позиція пристойних на вигляд французів, в жовтих жилетах, які з розумним виглядом розповідали про те, що вони приєдналися до протесту з якихось ідейних міркувань, а потім - докладно розповідали про те, в чому саме ці міркування полягають. При цьому вони стоять просто в декількох десятках метрів від перевернутих і палаючих автомобілів таких же французів, як і вони самі. Напевно, багато хто з них бачили і те, як моторні хлопці в жовтих жилетах вичищають від вмісту магазини і ресторани. І ось вони стоять і щось таке з розумним виглядом розповідають, потрясаючи своє пенсне.

Складається враження, що ця публіка просто не бачить, що люди, яких вони підтримують, вже не протестують і відстоюють ідею співгромадяни, а звичайні мародери.

Здавалося б, у здоровому глузді людини завжди є як мінімум два варіанти, як себе вести в цій ситуації. Як тільки ти бачиш, що це вже не протест, а погром - знімаєш жилетку і йдеш. Є й інший тип реакції, але вона доступна тільки людям дійсно з європейським рівнем самосвідомості, який французи однозначно не показали. Виглядає це приблизно так.

Автор брав участь в обох Майданах і може відповідально заявити, що саме такої мури у нас не було точно. Торгівля була прямо поруч з Майданом і до якогось часу - під ним, в Глобусі. Потім її просто закрили зусиллям волі, а не через те, що там хтось і щось грабував. Мало того, якщо б хтось спробував взяти на «гоп-стоп» магазинчик або кафе, то його тут же так поставили б на місце так, що травматолог довго б думав над тим, як з пацієнтом таке трапилося.

Маленька деталь, в такому скупченні людей і в такій ситуації, коли увагу людей прикуто до певних точок і подій, склалися ідеальні умови для кишенькових злодіїв, але їх там не було! Взагалі. І просто два моменти, які остаточно розставлять все на свої місця.

На жаль, автор не пам'ятає прізвище того журналіста, з яким це сталося і може якісь деталі вже згадуються не точно, але в цілому історія була такою. Цей самий журналіст відійшов від Майдану і зайшов в кафе перекусити і щось написати по темі Майдану. Загалом, у нього забрали сумку з ноутбуком і ще з якимось добром. У такій обстановці заявляти в міліцію було марно, оскільки та була зайнята іншими справами. Але ті, хто потягли у нього сумку, якось розібралися, що їм в руки потрапило добро журналіста, що пише про оборону Майдану. Буквально через кілька хвилин з ним зв'язалися босяки і сказали, що його добро у них і вони готові йому його просто віддати, тому що вони не знали, що він з Майдану. Віддали. Нічого не пропало.

Другий випадок начебто навіть на відео десь був. Під час однієї з атак беркута і ВВ, вдалося відсікти групу бійців цих ВВ і привести їх до сцени. Це вже після того, як з нашого боку були жертви. Зрозуміло, що багатьом дуже хотілося потримати їх за горло, але самодисципліна спрацювала, їх цілих і неушкоджених відпустили після опитування. Причому, їх не порвали тільки тому, що працювала ця феноменальна дисципліна, в яку майже ніхто не вірить, і про яку марно розповідати.

Ті, у кого вистачає нахабства або тупості порівнювати безлади у Франції із нашим Майданом, або нічого не розуміють в тому, про що міркують, або є записними провокаторами. Але тут на ситуацію треба дивитися ще ширше. Ні самі ті нормальні люди, які приєдналися до жовтих жилетів, ні ті, хто дивився у вікна як палять їх автомобілі і грабують магазини і кафе, в які вони заходять мало не кожен день, не змогли оцінити ситуацію, і цю оцінку підкріпити відповідними діями.

Дивлячись на все це напрошується зовсім незвичайна відповідь на питання про те, де знаходиться справжня Європа? Вона знаходиться у нас. За два Майдани ми не сповзли до грабежів і мародерства, і якщо палили автомобілі, то лише ті, які їхали нас тиснути і вбивати - міліцейські автомобілі. Більше ніхто і ніщо не постраждало. І цього не допустили не за  наказом якогось «польового командира», а за внутрішнім переконанням величезної кількості народу, який і регулював рівень справедливості. Як виявилося, ці переконання набагато вище французьких, і про це треба говорити прямо. Тоді ми показали справжню Європу і справжню демократію.

Між іншим, майже в усіх конституціях світу зазначено, що єдиним носієм влади і суверенітету є народ кожної конкретної країни. І ось цей самий народ здійснює свою владу або прямо, або за допомогою виборних органів влади, передбачених конституцією. Якщо з органами влади є повна ясність, то ось про те, як виглядає пряме здійснення влади, є різні думки.

Так ось, охочі побачити цю теорію в практичному її втіленні, можуть сміливо звертатися до прикладу Майдану. Ось це і було - пряме здійснення влади. Причому, як воно, це пряме здійснення відбувається в тому чи іншому місці, характеризує рівень розвитку і цивілізованості конкретного народу. Очевидно, що ми тоді показали вищий рівень розвитку внутрішнього відчуття добра і зла.

Там не було ніяких штучних обмежень, і маса народу сама вирішила, що робити можна, а що - не можна. Причому, цей народ сам собі заборонив робити речі, які ми бачили в Парижі, але і не дозволив робити це комусь ще.

Українці в 2013-14 роках показали, що французам 2018 до нас дуже і дуже далеко, як би їм не було неприємно це усвідомлювати. Ці події вже назад не відмотати, і тепер і нам, і французам є що порівнювати й оцінювати. Тільки ми це можемо робити прямо і нічого не приховуючи, а французи навряд чи визнають, що вони відстали від нас на нескінченність.

Джерело