Павло Правий: Про підлість як основну "скрєпу" kassap

Провідні політологи, соціальні психологи, історики і прості журналісти провінційних газет ось уже який рік б'ються над питанням: чому Росія така? Як сталося, що на 1/9 земної суші восторжествувала імперія людей специфічного складу характеру, яка століттями не дає нормально жити своїм сусідам? Шукають характеристики цього феномену і рецепти лікування суспільства, яке все частіше порівнюють з Мордором.

Як на мене, російський феномен можна охарактеризувати одним ємним словом, що все пояснює: це – нація негідників.

ІНШИХ росіян, а не тих, кого прийнято називати цим великим словом, прошу не ображатися – це не про них.

Справжніх росіян, тих, чия внутрішня суть далека від ненависті і зарозумілого презирства до оточуючих країн і народів, насправді в Росії чимало. Мільйони.

Але вони губляться у величезному натовпі істот зовсім іншого порядку; істот, які немов би зійшли зі сторінок Одкровення Іоанна Богослова; істот, іменованих в пророцтві «народом Гога і Магога».

Ми якось забуваємо, що підлість спочатку не було лайливим словом. Підлість – це не благородство, низьке походження, ті, які біля ніг еліти.

Люди благородних станів у середні віки виробили систему морально-етичних цінностей, які в поколіннях усмоктувалися з молоком матері, і які не були притаманні станам підлим.

Кодекс честі змушував лицарів, королів, козаків, філософів йти на смерть заради принципів, які більшість «істинно русскіх» презирливо відмело б як химери.

У Московії, а потім в Росії, цього не сталося. Не сталося, бо Заліська Украйна просто не встигла з дрімучої колонії Києва стати цивілізованою провінцією Русі.

Майбутня Московія не отримала власної шляхетної еліти, задовольняючись нащадками молодших гілок Рюриковичів, які в тогочасній традиції теж були підлими в порівнянні зі «старшими гілками» роду. Хто був засновником династії Романових? Нащадок СЛУГИ князя Симеона Гордого Андрія Кобили.

Історики шукають пояснення причин феноменальної жорстокості, з якою володимиро-московські князі розправлялися з захопленими містами Русі, перш за все – з Києвом. Звірства христолюбивого воїнства князя Андрія Боголюбського шокують і жахають.

Все це – від підлості, від комплексу власної неповноцінності. Відповідно і підданих своїх виховували в тому ж дусі.

Ось національний герой Росії князь Дмитро Донський. Чи була Куликовська битва в дійсності, чи не було її – не має значення. Важливо інше: автор поеми «Задонщина» зі смаком описує зовсім дике з точки зору людини шляхетної, підлу поведінку князя – він перед боєм переодягається в чуже плаття і бере чужого коня.

З єдиною метою – врятувати свою шкуру, адже удар ворога завжди спрямований на командувача. Замість себе князь дуже благородно «підставляє» свого воєводу, який благополучно гине.

Жодному благородному лицареві, жодному князю і королю Європи така «військова хитрість» просто не прийшла б у голову, бо це кричуще порушення кодексу честі.

Через два роки Дмитро Донський боягузливо втікає з Москви. Вночі, як злодій, кинувши на поталу бунтівників власну сім'ю. У інших народів така поведінка крім презирства, нічого б не викликала. У Москві Дмитра Донського зробили святим. На його прикладі виховують дітей.

Вам потрібна інформація, звідки у росіян зневажливе прізвисько «kassap»? Провину звалили на українців, мовляв, це вони, підлі, так обзивалися, маючи на увазі довгі бороди московитів: «як цап (козел)».

Не вірте – це підлий наклеп. Не говорили українці «як». Це придумали, щоб приховати ганебну, підлу поведінку Великого князя Московського і царя всієї Русі Івана IV, прозваного в цивілізованому світі «Жахливим», а в Московії – улесливо – «Грозним».

Цар-батюшка, воюючи з Казанню, гарантував жителям міста в разі капітуляції пощаду. Але коли ворота були відкриті, негідник своє «царське непорушне слово» взяв назад і населення Казані вирізав.

Включно з вагітними жінками, епілептичними бабусями і дітьми. Тоді татари і охарактеризували московитів. На тюркському слово qassab значить «шкуродер», «кат».

Яких людей могла виховати така «еліта нації»? Якщо Великий князь заради ярлика на князювання, віддає в ханський гарем, немов повію в бордель, власну сестру, а сам повзає у нього в наметі на карачках і цілує ханську туфлю – як він може поводитися зі своїм підданими?

Хтось може собі уявити французького селянина, що розпластався на череві перед королем? Хтось може собі уявити, як д`Артаньян і три мушкетери «б'ють чолом» об підлогу перед троном самодержця?

А в «святій Русі» навіть члени прізвища Рюриковичів були для царя не більше ніж «васькамі», «мішкамі» і «фєдькамі». Безпрізвищні...

Принижений народ не може бути високоморальним – не вірте в цю нісенітницю. Принижені простолюдини, як казали тоді, підлий народ, звільнявся від свого приниження на тих, хто волею випадку опинявся ще нижче, на військовому противнику, на полонених.

Це в Європі вбивати беззбройних полонених вважалося підлістю, не вартою благородної людини. У Московії, а потім Росії – то була норма, яка увійшла в звичай, що стала частиною менталітету нації.

Підлість тим страшна, що вона тягне за собою інші пороки: боягузтво, підступність, жорстокість, брехливість, зраду, лукавство. У людини підлої немає моральних «гальм», вона здатна на все, буквально на все заради досягнення нехай навіть дрібної вигоди, а то і просто з примхи.

У Росії ображаються на слова Бісмарка про те, що договори з росіянами не варті паперу, на якому написані? А коли ці договори виконувалися? Нагадати договір «найтихішого» Олексія Михайловича з гетьманом України Богданом Хмельницьким?

Якщо вже царі не тримали слово, що говорити про якогось поручика Ржевського? І не вірте в чесних благородних поручиків Голіциних. Їх «благородія» – не більше ніж мовний зворот.

Ні, звичайно, не всі вони поголовно страждали недугою підлості. Певний відсоток (і, як я вже писав вище – досить значний) людей, які жили за іншими, ніж у kassap морально-етичними принципами, був, є і буде. Совісні, моральні, благородні люди існували в усі часи – це навіть не від них залежить.

Трагедія Росії в тому, що в цій країні, серед величезного підлого моря, вони неминуче перетворювалися в парій, в ізгоїв.

Що зробило російське суспільство з Радищевим, Толстим, Бердяєвим? Князь тверський Михайло, що не зігнув спину перед загарбниками, перетворений російською ж пропагандою в дурника і сволоту. Зате зрадник, злодій, клятвопорушник і ханський холуй московський князь Юрій виставляється як патріот і політичний геній.

Що зробили з Іваном Федоровим, Чернишевським, Курбським, Петрашевським, тисячами інших особистостей? Якщо хто з kassap почне протестувати, звинувачуючи автора цих рядків в русофобії, нехай згадає долю великого російського філософа Чаадаєва і не менш великого філософа Івана Ільїна.

Зараз в Москві модно говорити про якісь «духовні скрєпи» російського народу. Та ні, ніяких «скрєп», крім заздрощів, зарозумілості і ненависті до всіх, хто хоч якось виділяється з сірої маси.

По одному з опитувань росіян «Людиною Росії» названий Олександр Нєвський – прийомний син хана Батия, який вирізав половину Новгорода за відмову підкорятися орді; деспот, що виколював очі, різав носи і вуха, вимолювавший у хана дозвіл правити Руссю.

У шотландців національний герой – Вільям Уоллес, який вів нерівну війну з англійцями за свободу свого народу і який закінчив життя на пласі; в українців – Петро Калнишевський, який 28 років провів в казематі Соловків загальною площею в три квадратних метри; у поляків – Тадеуш Костюшко, який бився в нерівній боротьбі з величезним царським військом за свободу своєї Батьківщини.

Петро Іванович Калнишевський (20 червня 1690 / (липень 1691), с. Пустовійтівка, Лубенський полк, Гетьманщина (нині Роменський район, Сумська область, Україна) — 31 жовтня (13 листопада) 1803, Соловецький монастир, Російська імперія) — останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775 роках.

Канонізований УПЦ Київського Патріархату у 2008 році (вшановують як Петра Багатостраждального), та УПЦ МП в 2015 році (вшановують як праведного Петра Калнишевського).

А у kassap – ханський лизоблюд, якому ще й неіснуючі перемоги в неіснуючих битвах придумали.

В «Росії яку ми втратили» прийнято бачити чи не ідеал російського суспільства. З благородними дворянами і мудрими державними мужами. Але той «Золотий вік», що тривав недовго і трагічно обірвався, був нав'язаний іноземцями, що з'явилися в Росії на зорі 18 століття. То була мода, яка не прижилася в масах.

«Страшно далекі вони від народу» – кажуть досі про російських патріотів-декабристів, які насмілилися кинути виклик каламутній російській дійсності. Двадцять років провели вони на каторзі за те, що (під впливом західної просвітницької думки) виступили проти підлої російської дійсності.

Так, далекі вони були від цього народу: навіть полки на Сенатську площу офіцери вивели, не пояснюючи солдатам мети, бо знали, що солдатам їх «душі прекрасні пориви» – до полкового барабана.

До речі, ви знали, що декабристи після повалення царя планували встановити диктатуру?

Та що там – декабристи! Коли був виданий маніфест про скасування кріпосного права, Росією прокотилася хвиля селянських повстань проти скасування кріпацтва! Їм було зручніше в ярмі...

В результаті трагічних подій 1917-1918 років Росію остаточно заполонило підле море. Цей народ став не тільки переважною більшістю в країні, а й отримав владу.

Ось вже де розгулялася душа kassap! Світ здригнувся від небаченої, нелюдської жорстокості. Що створили «носії особливої ​​духовності» зі своїми ж співгромадянами в Нижньому Новгороді і Читі; в Криму і Архангельську – це і є квінтесенція підлого характеру. Народ-Богоносець підривав церкви, розпинав, розстрілював, скидав зі скель, топив і ґвалтував священиків.

Історія винесла підлість як спосіб життя на поверхню і з того моменту ця піна так і плаває товстим задушливим шаром. Зрадити, обдурити, підкупити, прикинутися, підлабузнитися – лише б отримати теплу посаду, місце при владній особі або навіть зайву табірну пайку.

Геніальний полководець і кумир kassap маршал Тухачевський на весь світ зганьбив Російський офіцерський корпус, порушивши чесне офіцерське слово, слово російського дворянина під час втечі з німецького полону.

Цей ганебний вчинок kassap перетворили в подвиг. Інший кумир – Фрунзе гарантував (пам'ятаєте Івана Страшного?) військам генерала Врангеля в Криму повну амністію в разі капітуляції і потім вирізав 50 тисяч полонених.

Ви ще дивуєтеся підлому вчинку двох російських офіцерів з позивними «Клён» [рос.] і «Лиса» [рос.], які гарантували українським військовим безперешкодний вихід з «котла» під Іловайськом і потім відкрили вогонь в упор? Не дивуйтеся – це все той же мерзенний підлий світ зі своєю шкалою цінностей. Світ «совків».

Якою може бути армія, кумиром якої є підлого походження, селянський син Жора Жуков? Про нього генерал армії Хетагуров писав: «Непомірно грубий, до образи людських почуттів», а маршал Голіков назвав «унтером Пришибєєвим»?

Яким може бути народ, який виліплює пам'ятники «Пришибєєву»? Тільки збіговиськом таких же «Пришибєєвих».

[9 травня 2014 року, в розпалі воєнної агресії Росії проти України, завершився мультимедійний конкурс «Ім'я Перемоги», організований Російським військово-історичним товариством спільно з ВГТРК і Мінкультури РФ, який мав на меті, – вибір відкритим голосуванням полководця, який, на думку громадян, зробив найбільший внесок в історію військової слави Росії.

До фіналу потрапило 10 імен: Георгій Жуков, Костянтин Рокоссовський, Дмитро Донський, Олександр Нєвський, Олександр Суворов, Федір Ушаков, Павло Нахімов, Михайло Скобелєв, Михайло Кутузов, Олексій Єрмолов. – В.Ф.]

Феномен Путіна і його режиму, який весь світ вражає і лякає, насправді ніякий не феномен. Кassap отримав саме такого правителя, якого заслуговував, якого бажав усіма фібрами душі, може бути, і не з усією відповідальністю.

Просто Путін – це три-в-одному: підлий совковий kassap. Тільки такий, втопивши підводний човен, може цинічно і підло заявити: «Вона потонула». І тільки безнадійні негідники, раби можуть стерпіти, коли так говорять про їх співвітчизників.

Тільки такий, коментуючи полон солдатів, яких сам же послав на Донбас: «Вони заблукали». Тільки такий може ховати солдатів своєї країни, які загинули на неоголошеній війні, немов собак, таємно, чи не під покровом темряви.

І тільки підлий народ може це йому не тільки пробачити, але і цілком схвалити кричущі з точки зору нормальної моралі діяння.

Росія приречена. У тому вигляді, в якому зараз існує – вона приречена. Карфаген повинен бути зруйнований, і він буде зруйнований. І справа не в економіці, яка залежить від видобутку ресурсів. Справа в тому «російському дусі», а на перевірку – звичайній підлості, яка плекається, ніжиться і розкошує в країні.

І ніякі не заздрісники і вороги «Рассєї-матінки» її знищать. Росія приречена ні з сьогоднішнього і навіть не з учорашнього – з того моменту, коли від причалу Петроградського порту відчалив німецький пароплав «Oberbürgermeister Haken» з першою партією висланих з країни філософів, учених, письменників, тих, хто хоч якось стримував тріумф підлого світу .

В Україні теж чимало підлості. Але Україні пощастило: вона набагато менше часу провела під владою московських царів, в тому світі. Тому вона все ще здатна цей світ, ці підлі цінності відторгати.

Росія ж відкидає Політковську, Васильєву, Кулагіна, Зубова, Макаревича, Новодворску, Нємцова, Вороненкова. У Росії зараз в пошані негідник Міхалков, що оспівує кріпосне право і негідник поп-розстрига, алкоголік Охлобистін.

У 1995 році над 1/9 частиною земної суші прозвучала пісня московського шансоньє Сергія Трофімова: «Аристократія смітника диктує моду на мораль». Святі слова. Цікаво, пам'ятав її автор в 2012 році, коли ставав довіреною особою кандидата в Президенти Росії В. В. Путіна?

Чи пам'ятав її 11 березня 2014 року, підписуючи звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики Путіна в Криму і на Донбасі? Чи пам'ятає він її тепер, коли тисячі трун з молодими росіянами йдуть в Росію; коли «куплені в Воєнторзі» установки «Град» вбивають українських дітей? Як йому спиться, аристократу, який написав, як виявилося пісню про самого себе?

Як на мене, так от ця підла нещирість Лабуха Трофимова якнайкраще ілюструє весь трагізм Російського товариства. Вірніше, трагізм його повної відсутності.

Тому: «Carthago delenda est, Carthaginem delendam esse».

Нічого особистого.

З повагою до співгромадян Ільїна, Толстого, Вітте і Сперанського,

ПАВЛО ПРАВИЙ

***

«Якщо в ім’я ідеалу необхідно іти на підлість, то ідеал – лайно!»

(Брати Стругацькі)

Джерела:

• Павло Правий. О подлости, как основной "скрепе". 22.06.2018 // http://tribun.com.ua/50635
• Архів Військово-історичного товариства "СПАДЩИНА"