Приблизно однакові результати фаворитів (з різницею в 0,55%) стали несподіванкою як для їхніх команд, так і для виборців. Тому що і Ющенко, і Янукович розраховували, якщо не на перемогу в першому турі, то хоча б на значний відрив один від одного. Ці вибори стали, з одного боку, зіткненням двох основних виборчих проектів, іміджів, моделей політичної поведінки, типів лідерства двох Вікторів — Ющенка і Януковича, а з іншого боку — наближенням впритул до точки біфуркації українського суспільства, коли система досягла межі свого розвитку і повинна або зруйнуватися, або перетворитися на якісно нову. Ми спробуємо проаналізувати образи фаворитів цієї виборчої гонки і стратегії формування їхніх іміджів, а так само політико-психологічні характеристики, що впливають на сприйняття образів Ющенка і Януковича. Думаємо, що моделі поведінки цих лідерів та їхнє сприйняття виборцями можна було б узяти з будь-якої міфології, але тут ми вирішили застосувати образи іудейської міфології (хоча Україна являє собою християнську релігійну традицію), яка, як пізніше з'ясується, практично ідеально пасує нашим героям.

«ГОЛЕМ»
Голем, виходячи з однієї єврейської легенди — штучна людина, зліплена з глини рабином Леєм з Праги та оживлений шляхом нанесення слова «істина» на його чоло і додавання в глину крові творця. До певного часу він підкорявся своєму хазяїну, виконуючи усю важку роботу в будинку і працюючи в суботній день, коли хазяїну не можна було працювати. Але якось Лей поранив руку до крові. Побачивши кров, Голем... убив свого творця, після чого зруйнував усе в його будинку і після цього розсипався, перетворившись в грудки глини, з якої був зроблений.

Таким персонажем в українській політиці можна назвати кандидата від діючої влади Віктора Януковича. Хоча б тому, що команді Януковича не вдалося сховати риси штучної побудови його іміджу «народного» кандидата і як наслідок, «ляльковість» очевидна. Цю «ляльковість» не вдається сховати нічим, а всі попередні спроби тільки додавали «незграбності» у риси іміджу «народного кандидата Януковича». «Ляльковий» вигляд Янукович має тому, що, по-перше, користується беззастережною підтримкою виборців тільки в Донецькій області, а всі інші, навіть жителі прилеглих Луганської і Дніпропетровської областей, у більшості випадків не сприймають його, як «свого» (як кандидата від влади, проросійського, «господарника» — так, сприймають, але «своїм» він так і не став). І по-друге, надзусилля іміджмейкерів Януковича показати «всенародну» любов до нього викликають в електорату явно неоднозначні реакції — наприклад, поява великого числа бігбордів з фотографіями Януковича викликала появу великого числа пародій на ці плакати, а також масове псування цих плакатів. Як і агітація за Януковича від імені зірок спорту, культури і т.д., а також «вихідців з народу» породила також хвилю пародій на цю рекламну продукцію.

«Істиною» і «кров'ю» «Голема» від політики були відповідно, моральна і матеріальна підтримка інших провладних політичних сил. Саме завдяки цим факторам імідж Януковича здається «живим» і «натуральним», але насправді ця «натуральність» робиться настільки неакуратно і «незграбно», що всі питання про «кандидата – робота» відпадають самі собою. Так, людина, що непритомніє від переляку при влученні одного яйця, що робить по 10–12 помилок на одній сторінці рукописного тексту при заповненні анкети (!) і називає своїх політичних опонентів «козлами» не може претендувати на подібність зі своїм бажаним іміджем, що у свою чергу, має дві суперечливі складові — «сильна рука» і «добрий благодійник». І багато інших складових бажаного іміджу Януковича, наприклад, любов до дітей, продемонстрована в одному з рекламних роликів, здаються неприродними — їм просто не вірять, тому що «сильна рука» на доброту, як правило, не страждає. Суперечливість складового іміджу грає часто фатальну роль. Якщо іміджмейкер відчуває, що є явні протиріччя вже на рівні бажаного іміджу, то він повинен посилити одну сторону, щоб послабити негативні ефекти від іншої сторони і від протиріч. Але тут ми бачимо, що команда Януковича цього майже не робить, а протиріччя продовжують розколювати картинку «Янукович — народний кандидат» на кілька частин.

Внаслідок іміджмейкери Януковича одержують цілий ряд проблем, які не можна вирішити стандартними технологіями PR, і їхні спроби зробити щось конструктивне в цьому напрямку не увінчуються успіхом — «Голем» з Донецька своєю поведінкою зводить нанівець усі спроби його команди робити ефективний конструктивний PR (зате деструктивні дії, спрямовані проти головного опонента — Ющенка, у штабів Януковича поки що виходять на диво добре, але, як кажуть, ламати — не будувати... ).

Варто було тільки Януковичу виступити з ідеєю подвійного громадянства з Росією і нібито домогтися підтримки тієї частини українського електорату, що постійно їздить у Росію на заробітки і тому вважає цю ініціативу вигідною для себе, то буквально через день він поховав цю перспективу фразою про швидке введення візового режиму з тією ж Росією. Хоча першу ініціативу Януковича активно пропагували провладні мас-медіа, а про другу намагалися умовчувати, бомба уповільненої дії під його рейтинг уже була закладена. А подвійне громадянство з Росією в багатьох у їхній свідомості асоціювалося з подвійним оподатковуванням і службою українських військовослужбовців у російській армії, яка уже котрий рік не може закінчити кампанію у Чечні.

Ці непослідовні кроки прем'єра й офіційного спадкоємця Кучми разом з його дотепер неясними обставинами скасування судимостей (і тут цілком розкривається механізм несприйняття його політичної реклами — як може двічі судимий любити дітей і бути для них прикладом?), а також неспростованими відомостями про здійснення ним ще ряду злочинів і формують реальний імідж Януковича як «Голема» - несамостійної креатури провладних сил. (А ще його несамостійність виражається в тому, що використовуючи інформацію про злочини Януковича, його можна шантажувати і тримати «на гачку» постійно). І Янукович не може домогтися всенародної любові до себе інакше як методами «видавлювання» опонентів з інформаційного простору України, «подачок» у вигляді підвищення пенсій (що працює проти нього, тому що гроші на це беруться не з реальних доходів держави, а прямо з друкованого верстата, що викликає інфляцію і підвищення цін), тиску на виборчі комісії та іншого «адмінресурсу». (А Ющенку і його команді, якщо вони виграють вибори, доведеться в перші дні боротися з наслідками передвиборного популізму Януковича).

Ще одною рисою, яка дозволяє нам охарактеризувати Януковича як «Голема», є деяка непередбачуваність його поведінки після виборів у випадку його перемоги. У своїй програмі він обіцяє стабільність, 3 найбільші ФПГ Україна зробили ставку саме на нього, однак незрозуміло, як ті ж «донецькі», яких і представляє Янукович, будуть уладнувати справи зі своїми конкурентами — «дніпропетровськими» і «київськими». Агресивна поведінка «донецьких» на політичному та економічному просторі України уже відома практично всім, однак з таким президентом, як Янукович, з його тягою до «беспрєдєла», ситуація може стати некерованою. У цьому випадку слабість інших ФПГ України (а вони дійсно ослабнуть при просуванні «донецького» на вищу державну посаду в країні) зіграє з ними фатальну роль - побачивши слабості хазяїна Голем вийшов з підпорядкування і вбив його. Використовуючи Януковича як політичний інструмент для розправи з конкурентами, «донецькі» тим самим штовхнуть Україну на шлях силового розвитку подій — можна передбачити незаконні захоплення підприємств, відродження традицій кримінальних «розбірок», хвилю замовних убивств, терактів і т.д.. У такий спосіб «колективний хазяїн» Януковича (ці 3 основні ФПГ, 2 з яких підтримують союзні відносини явно вимушено) загине від руки свого творіння. Але «кланова боротьба» знекровить і «донецьких» навіть у випадку їхньої перемоги над конкурентами. Голем недовго прожив після убивства хазяїна, так само і Янукович не зможе довго протриматися на політичній арені без підтримки рідного клану, якому буде не до порятунку «всенародного лідера». Загалом, замість самостійного «залізного хазяїна» в особі Януковича Україна одержує несамостійного, але водночас і малокерованого «залізного Голема», що не здатний ні на яку конструктивну державну діяльність.

Отже, якщо команда Януковича хоче щодо чесної перемоги в другому турі (у можливості чого можна сумніватися, виходячи з результатів першого туру), їй треба змінити імідж Януковича убік більшої «цивілізованості», прозахідності, ну і звичайно, ж більшої самостійності поведінки. Але це їй, швидше за все, не вдасться, оскільки часу мало, Янукович сам по собі психологічно зайво жорсткий і не зможе швидко перебудуватися, та й майже всі електоральні резерви спалені — за результатами екзит-пола, проведеного КМІС і Центром Разумкова за методикою анонімного голосування, що є максимально наближеним до умов реальних виборів, Янукович набрав всього 37% голосів. Голоси комуністів йому дадуть, якнайбільше, 5 – 6%, інше ж потрібно буде «добивати» за допомогою адміністративного ресурсу. Однак і ті неповні 40%, що він набрав у першому турі, показали неефективність застосування даних технологій, тому що відрив від головного конкурента виявився в межах статистичної похибки. Фотофініш — от результат усіх зусиль команди Януковича в першому турі, і з другого туру вони теж не багато зуміють видавити.


«МЕСІЯ»
Знову – таки, відповідно до тієї ж іудейської традиції, образ Месії — уособлення надій народу на краще життя. Біблійні пророки говорили, що Месія прийде наприкінці часів і звільнить обраний народ з рабства. Спочатку Месію можуть і не визнати, але потім обов'язково визнають усі — і соратники, і супротивники, тому що він буде володіти якимсь божественним дарунком, здатним впливати на публіку. Говорячи сучасною мовою, Месія — це харизматичний лідер, якого можуть не всі розуміти, але вірять кожному його слову, тому що харизматичність по своїй суті ірраціональна.

В українській політиці деякою мірою таким «Месією» є головний на сьогоднішній день опонент Віктора Януковича Віктор Ющенко. Чому тільки деякою мірою? По-перше, тому що беззастережно вірить своєму кандидату тільки його «ядерний» електорат, тобто населення західних і деякою мірою центральних областей України, всі інші ж його виборці скоріше керуються раціональними критеріями у підтримці Ющенка. По-друге, «Месією» Ющенка називають в основному провладні ЗМІ, що його критикують, а отже іронізують з його харизматичності. Мовляв, за харизматичного «Месію» голосують, керуючись не логікою, а вірою, тобто його електорат - фанатики, а «розумні» виборці будуть голосувати за логічного і послідовного «проффесора» і «прем'єр - міністра» Януковича. Однак насправді всі інакше, оскільки весь «розумний» електорат Януковича обмежується східними областями України, а Ющенко бідно, але має деяку підтримку навіть у «вотчині» опонента, а в більшості областей України явно перевершує його. Так що тут ми маємо «месіанізм» трохи іншого виду - Ющенко є лідером загальнодержавного масштабу, а не тільки Західної України, як намагаються його представити провладні мас– медіа, на відміну від Януковича, що так і не позбувся за два роки іміджу «удільного князя».

Судячи з того, що Ющенку вдалося втілити в собі надії більшості населення України на відновлення влади, він реально є «Месією» у тому розумінні, що у випадку його перемоги Україна одержує реальний шанс для демократичних перетворень. Більшість населення йому вірить не просто тому, що він «білій і пухнастий», а тому, що воно вже переконалося в ефективності обіцяних реформ під час його прем'єрства. Наприклад, це виплата заборгованостей з зарплат і пенсій без різкого підвищення цін, а також реальний ріст ВВП на 18% за рік. З ім'ям Ющенка також пов'язують майбутню боротьбу з корупцією, прозорість відносин влади і виборця, волю мас -медіа, та інші цілі, до яких приведуть майбутні реформи у випадку перемоги «Месії».

Тобто, ця підтримка електорату ґрунтується на цілком раціональних аргументах, а не на голій вірі в те, що «Ющенко хороший тому, що він Ющенко, а не Янукович». На відміну від древніх месій і харизматичних лідерів, які просто фанатично вірили в те, що вони говорили і народи їх підтримували просто через їхню віру, Ющенко чіткий і раціональний. Однак, чому українські виборці його підтримують як харизматичного лідера, оскільки в звичайних випадках кількість підтримуючих залежить від конкретних кроків і можливостей політичного діяча?

Відповідь проста: українському суспільству вже набридло чекати змін від існуючої влади, а традиційна ліва опозиція в особі КПУ і СПУ не змогла реалізувати своїх намірів, коли її електоральна підтримка була сильніша, ніж зараз. Лише тому і здається Ющенко таким «чистим» харизматичним лідером, хоча насправді там є тільки елементи харизматичності. Своїми діями в сфері економіки уряд Ющенка зумів домогтися таких успіхів, що відчуваються дотепер. Переломивши традицію економічного спаду і досягнувши піднесення, Ющенко забезпечив собі популярність на довгі роки як перший, хто показав, що влада може ефективно працювати, і це відчули на собі всі українці. Отже, раціональність і нічого більше. Плюс чекання електорату. Плюс робота штабів, що в умовах майже повної інформаційної блокади виявляють чудеса винахідливості в агітації. Плюс помилки опонентів. Плюс імідж людини, перевіреної, якій можна довіряти. От і весь «месіанізм».

А щодо аргументів влади і лівої опозиції про те, що Ющенко не панацея, можна сказати: у сучасній політиці жодна людина не була вирішенням усіх проблем країни. Тільки чітка командна робота. І судячи з роботи штабів Ющенка, командність там розвинута дуже добре. І надалі у випадку перемоги Ющенка, можна сподіватися на таку ж організовану роботу нової адміністрації та уряду.

Однак, на думку деяких політологів, помилкою команди Ющенка є занадто сильні акценти, характерні для революційної риторики, тоді як на виборах –2002 риторика «Нашої України» була скоріше еволюційною, котра не спростовувала існуючу владу, а висловлювала намір зробити владу більш ефективною і наближеною до виборців. Можливо вони і мають рацію, що протиставивши «бандитську владу» і «народну опозицію», Ющенко деякою мірою позбавляється підтримки «поміркованих» виборців.

З іншого боку, з погляду синергетики, дата цих президентських виборів є точкою біфуркації для політичної системи України. «Епоха Кучми» закінчується, залишивши Україну в нестабільному стані динамічної рівноваги, коли зовнішньому спостерігачу здається, що все стабільно, але внутрішня динаміка системи така, що вона неминуче зруйнується найближчим часом. І лише після її руйнування виникне якісно нова система, але якою вона буде, від зовнішніх сил майже не залежить. Саме тому радикальна риторика «Месії» Ющенка є цілком обґрунтованою в даній ситуації (особливо після скандалу з його загадковим отруєнням) — процес руйнування системи не можна зупинити. Представники діючої влади цього зрозуміти не бажають і намагаються зупинити процес необоротного руйнування, що їм реально не вдається зробити, хоча видимість вдається створювати. Мало того, деякі дії, спрямовані нібито на збереження системи, реально працюють на її руйнування (таким прикладом може служити «кризовий менеджмент» під керівництвом глави АП В. Медведчука). У цьому випадку «месіанізм» В. Ющенка є найбільш ефективною стратегією стимуляції змін у системі, що приведуть до її руйнування і кардинальної зміни.

Тому обвинувачення Ющенка з боку влади в нагнітанні нестабільності є безпідставними - число критичних помилок у політичній системі України дійшло до того рівня, коли її зміна еволюційним шляхом неможлива. А всі дії влади, спрямовані на самозбереження, насправді тільки прискорюють настання «Дня Х», так що для неї буде краще здати свої позиції без бою, чим чинити опір змінам. Але представники влади цього явно не розуміють або відмовляються визнати, що об’єктивно результат буде сприятливий тільки для Віктора Ющенка і його прихильників, оскільки саме вони будуть будувати нову систему державної влади в Україні з уламків старої системи.

Але в цьому і слабість Ющенка: виступаючи як опозиціонер, він дозволяє провладним медіа радикалізувати свій образ. Виборці, особливо в східних областях України, одержали перекручену картину — «Месія - радикал», «націоналіст» і т.д. Точно так само діяли і фрази, необережно сказані окремими членами його команди. І неможливість виправдатися перед виборцями після провокацій проти Ющенка з боку «технічних» кандидатів — Козака, Базилюка, Яковенка теж робила свою справу — Ющенко залишився «чужим» для більшості жителів східних областей України, що підтримали Януковича в першому турі. Але тут зіграли свою роль і практично повний контроль «донецьких» над Сходом, і «проблеми» зі списками виборців, і багато інших факторів, на які Ющенко не міг впливати при обраній ним тактиці боротьби.

Конфронтація з владою в деяких виборців викликає антипатію, особливо в тих, хто живе в районах, цілком контрольованих представниками влади і не має можливості одержувати альтернативну інформацію. Але, з іншого боку, якщо Ющенко і його команда зараз хоча б ненабагато знизять тон своєї риторики, це для них обернеться ще більшими втратами. Для повного успіху їм треба бути постійно «на гребені хвилі» у відношенні медіа. Найбільший інформаційний прорив у них відбувся в ніч після виборів і перші 2 дні після них, а зараз знову почалася або інформаційна блокада, або негативна пропаганда, так само, як до цього моменту. Хоча друге для Ющенка виразно краще, ніж перше, оскільки відсутність інформації приносить більше шкоди в наших умовах, ніж негативна інформація. Щодо шкоди адміністративного ресурсу проти Ющенка можна припустити таке: так як результати голосування практично рівні зараз, місцеві адміністрації не будуть активно заважати Ющенку, але і не будуть чинити опір губернаторам і центральній владі, що підтримують Януковича. З цієї невизначеності можна одержати і плюси, і мінуси.

Але поки що більше мінусів для обох кандидатів, оскільки в жодного немає повної впевненості в перемозі. Хоча якщо дивитися об’єктивно, то натуральних електоральних резервів все-таки більше в Ющенка (електорат Мороза, Кінаха, Черновецького плюс ті, хто не змогли проголосувати через «випадкові» помилки у виборчих списках), ніж у Януковича, однак влада буде робити все, щоб не дати Ющенку їх використати.

До речі, незадовго до 31 жовтня в Інтернеті ходив такий «фотоприкол»: на афішу кінофільму «Чужий проти Хижака» нанесений напис:«Дивіться на виборчих дільницях з 31.10.2004» . Цікаво, хто з фаворитів виборчої гонки у вигляді якого монстра був представлений? І що означає в контексті виборів – 2004 фінальна сцена фільму, де з трупа Хижака на їх зорельоті виходить молодий Чужий? Отже, show must go on.

----------------
В тему

Жнива Господні починаються в 2004 році

Поки промовляв Ющенко — світило сонце


Індепендент про режим в Україні

Межа імітації

Ющенко і Янукович очима контррозвідника