Підтримуємо визнання Німеччиною Голодомору актом геноциду Українського народу

Такими словами описав Голодомор в Україні 1932–33 рр. Рафаїл Лемкін,  який дав визначення терміну Геноцид.

Після поданої петиції у 2019 році в Німецький Бундестаг про визнання Голодомору  геноцидом Українського народу, ми домагаємося в Німеччині визнання цього факту. 

Вкотре надсилаємо матеріали, інформуємо, беремо участь в дискусіях і доносимо правду про Голодомор в Україні.  Працюємо разом з Послом  України в Німеччині  паном Андрієм Мельником, який докладає чималих зусиль у цій болючій для українців темі.

У петиційну  комісію входять представники усіх правлячих партій Німеччини та представники уряду. Партія Лібералів, Християнська,  Соціал-Демократична партії та партія Зелені готові підтримати нашу петицію.

Представники партії Ліві, Альтернативної партії та представники німецького уряду наголошують на кілька пунктів, які не дають їм можливість прийняти рішення на першому етапі – в петиційній комісії.  

А саме: 

• Чи був Голодомор  геноцидом українського народу.
• Чи є достатньо документальної  інформації про Голодомор 1932-33 років.
• Яка кількість українців загинула при Голодоморі, при цьому дотримуються чисельності 3,5 мільйонів загиблих. 

ГО Україна Форум (Ukraine Forum e.V.) з Берліну підготувала цілу низку відповідей і надсилає їх листами до кожного члена петиційної комісії (32 члени).  До листів додали фільм Mr. Jones / RED SECRETS. 

Цього разу підготували ми виписки з боннського політичного архіву,  які були написані дипломатами Німеччини й надіслані до уряду Німеччини з посольства Харкова, Одеси, Києва, а також Генерального Консульства Москви в 1932-33 роках.

Разом з істориком,  автором  книги «Український Голод  – Голокост»  паном  доктором  Дмитром Злепком,  українцем за походженням,  дослідили багато документального матеріалу про Голодомор в Україні.  Увесь цей матеріал свідчить про те, що Європа та Америка знала про ті страшні діяння більшовицької партії в СРСР, але не проявляла дієвих кроків, щоб зупинити знищення Українського народу. 

Так, в одному звіті німецького посольства в Ризі до Міністерства закордонних справ під грифом "Абсолютно таємно!“ від 15 червня 1933 р. No А-675, повідомлено наступне: 

«Італійський бізнесмен у Москві, пан Атоліко,  щойно повернувся з поїздки через Кавказ. Він сказав наступне: "По дорозі я бачив найжахливіші й лякливі сцени голоду, групи голодуючих людей штурмують поїзди і просять шматок хліба. На всіх станціях посилено управління НКВД-истів,  які є для того, щоб очищувати залізничні  вокзали від голодуючих мас .... 

В одному селі щодня помирає 30-40 людей від голоду. Ви знайдете трупи, в яких вирізають м'язи, і використовують в їжу. Тіла померлих дітей не знайдені, бо, як зізнаються самі селяни, саме м'ясо дитячих трупів варять і їдять....

Насправді "червоне рабство" існує скрізь; ці великі пани, такі як Сталін, Калінін, Каганович та інші їздять всюди і проводять зустрічі, пообіцявши все, і тільки найкраще…»

В іншому звіті до Міністерства продовольства і сільського господарства Рейху від 19 вересня 1933 року (Берлін) під грифом «Секретно! Не для публікації» про голод в Радянському Союзі під заголовком «Забезпечення зерном в Радянському Союзі» повідомляється паном Шиллером, який був сільськогосподарським експертом посольства Німеччини в Москві. 

П. Шиллер пише: «Істотно відзначити, що ця територія, де є голод, чітко збігається з цією, так званою територією сільськогосподарських територій надурожайності*. Це саме найважливіші зернові регіони, які є житницею старої країни*, які найважче постраждали від голоду, тоді як так звані сільськогосподарські території в північній і центральній Росії, які раніше самі залежали від поставок зерна з інших районів, мали в цьому році краще постачання хлібом, ніж будь-коли раніше». 

* так називали УКРАЇНУ

Ще цитата: «Причини голоду не слід шукати в природніх умах і поганому врожаю».

І ще: «На цих територіях майже в кожному окремому селі спостерігаються випадки голоду, при цьому тут помирає близько 25-50% населення».

Доповіді німецьких, італійських і французьких дипломатів не лише розкривали масштаби злочину Сталіна проти українського народу й інформували Захід, а й повідомляли про кількість смертей. 

В доповіді Генерального консульства Німеччини Харкова від 11 грудня 1933 року є слідуюче повідомлення про катастрофічну ситуацію в Україні. 

Цитата: «Ці жертви, якими досягнута величезна кількість зерна, жахливі. Навіть якщо «перемога над проривом у сільському господарстві» високо цінується з погляду забезпечення народу цьогорічним продовольством, ці досягнення не мають жодного виправдання з людської точки зору. Голод забрав мільйони життів селян в Україні. Сім мільйонів (згідно з конфіденційною офіційною заявою) не будуть перебільшенням».

Відомо багато архівних документів, які свідчать про публікації про Голодомор в Україні в таких відомих газетах, як Berliner Tageblatt і Vossische Zeitung. Тут публікувалися статті кореспондента Артура В. Джаст, який понад 12 років працював журналістом у Радянському Союзі й писав статті про Голодомор в Україні. Також відомою є його книга «Військова сила Радянського Союзу».  

У газетах Die Reichspostост  і Vossische Zeitung у серпні 1933 року з ініціативи віденського кардинала-єпископа доктора Теодора Інніцераз були висунуті звинувачення радянській владі в «мільйонах жертв» в Україні та на Північному Кавказі та інших районах. Саме він організував конференцію щодо Голодомору в Україні і розпочав збирати допомогу для України. 

Після того як валлійський журналіст Гарет Джонс, побувавши в Україні, задокументував побачені картини лиха Голодомору, він був запрошений на міжнародну пресконференцію в Берліні 29 березня 1933 року. Матеріал пресконференції був опублікований у газетах  Berliner Tagesblatt і The New York Times. 

Ми, українці, які знають про цей злочин радянської соціалістичної влади, передаючи цю історичну подію нашим наступним поколінням, хочемо отримати визнання Голодомору актом геноциду української нації,  спеціально спрямованого на знищення українців, і просимо такого визнання в Німеччині. 

Ми вважаємо за необхідне віддати шану німецьким дипломатам, журналістам та медіаресурсам, які інформували та публікували про цю тему, і просимо увіковічити цю пам’ять пам'ятником у Берліні. 

Ми збираємо підписи і просимо підтримати нас в нашій спільній справі. Для цього необхідно подати прізвище, ім’я, місце проживання та країну на ел. пошту  [email protected]

 Дякую зі підтримку!

Люба Покотило, голова ГО Україна Форум