В Україні паралельно з офіційним урядом діє тіньовий кабінет із необмеженими повноваженнями. Державні органи перетворилися на декорації, а Рада національної безпеки і оборони (РНБО) – на кийок для зведення особистих рахунків. Про це розповідає журналіст-розслідувач Михайло Ткач.

Центральний і найбільш тривожний висновок: масштабна корупція та кадрові перестановки не відбуваються «за спиною» президента. Фігуранти записів абсолютно впевнені у своїй безпеці, доки при владі залишається «Вова».

Кейс Рустема Умєрова є хрестоматійним. На записах він обговорює поїздку до ОАЕ для переговорів щодо купівлі 33% частки компанії FirePoint за дорученням Тимура Міндіча. При цьому Умєров прямо посилається на розмову з Зеленським, стверджуючи, що поставив його до відома.

Відсутність миттєвих звільнень після оприлюднення цієї інформації лише підтверджує: фігуранти виконували прямі задачі першої особи та Андрія Єрмака («Хірурга»).

У цьому криється жахливий факт: держава спрямовує колосальні ресурси на дорогі проєкти, якими опікуються «друзі», тоді як фронт задихається від браку елементарних «мавіків» та розвідувальних дронів. Це цинічне бізнесове рішення: вкладатися в те, що приносить надприбутки тіньовому офісу, а не в те, що рятує життя солдатів. Фігуранти плівок «нічого не втрачають» на війні – вони лише конвертують кров піхоти у власні офшорні рахунки.

Влада навчилася віртуозно використовувати воєнний стан для маскування корупції. Кожен етап «Операції Мідас» супроводжується тактикою перемикання уваги. Корупційні викриття оголошуються «спробою розхитати човен», а реальні докази злочинів влада намагається подати суспільству як беззмістовні «мультики».

Головне питання сьогодні – чи наважиться система на реальне очищення. Чи здатні «Вова та Андрій» здати своїх виконавців (Міндіча, Галущенка, Умєрова), щоб врятувати залишки легітимності? Чи «кооператив» триматиметься до останнього, сподіваючись, що війна все спише, а НАБУ та САП не витримають шаленого тиску?