Поради туристу: Берлін за копійки

Мій потяг приїжджає на вокзал Zoologischer Garten, що у перекладі - "Зоологічний сад", де я одразу ж пересідаю на звичайний міський автобус лінії номер 100. Квиток коштує менше трьох євро. І так розпочинається найдешевша автобусна екскурсія центром Берліна. За 30 хвилин автобус довезе мене до центральної площі Александерплац. Він проїде відомим районом Тірґартен, повз Тріумфальну арку та палац Бельвю - резиденцію президента ФРН. Я займаю зручне місце на другому поверсі автобусу.

Для туристів автобус номер 100 хоч і знахідка, але вже давно не таємниця. На під'їзді до Бранденбурзьких воріт у ряди переді мною вмощується цілий шкільний клас дітлахів з Франції. Поруч крісла з кращим видом підшуковують двоє китайців у супроводі німецького екскурсовода. До мене підсідає пан, який обговорює щось арабською з хлопцями через прохід. Він приїхав до Берліна зі своїми друзями з Лівану, а проїхатися автобусом номер 100 йому порадили знайомі.

За вікном - Берлінський собор. Через кілька хвилин я виходжу з туристами з усього світу на кінцевій зупинці - центральній площі столиці Александерплац. Екскурсії, як відомо, виснажують. Настав час підкріпитися. Я міг би швидко перехопити щось по дорозі, утім, сьогодні мені хочеться поласувати вишуканою стравою у ресторані.

Увечері ресторан Munchs' Hus, що у перекладі "Дім Мунка", по кишені лише поважним гостям. А по обіді тут подають смачну рибу за вигідними цінами. Фірмові страви закладу - пиріг з рибою та печеня з лося. На вулиці Бюловштрассе я сідаю за накритий дерев'яний стіл. Стіни прикрашають репродукції картин відомого норвезького художника Едварда Мунка і фотографія норвезького кронпринца Хокона. Господар Кенет Ґйерруд стверджує, що я знаходжусь у першому і єдиному норвезькому ресторані у Німеччині. Як і у його співвітчизника Мунка, другою батьківщиною господаря стала Німеччина.

Обіднє меню тут змінюється щодня. На вибір - асортимент страв з усього світу. Я обираю філе тріски. Офіціант приймає моє замовлення мовчки, без особливої привітності. Стриманий характер, притаманний народам Півночі, схоже, також є частиною концепції закладу. Утім, незважаючи на не надто привітний персонал, гостей ресторану не бракує. Особливою популярністю він користується серед офісних працівників, які вибігли на обід посеред робочого дня. За лічені хвилини переді мною опиняється тарілка рису з овочевим карі та апетитною білою рибою зверху. М'ясо цупке та ніжне, порція велика. Розраховуючись, я плачу 7 євро 50 центів.

Після смачного обіду можна дозволити собі ще трохи "розкоші". Для цього я вирушаю у напрямку промислової зони Берліна, аби відвідати майстерню раритетних авто. Старе трамвайне депо нині перетворилося на центр реставрації та виставковий центр для раритетних автомобілів. Колись я випадково натрапив на цю цегляну будівлю, гуляючи вулицями міста. Відполіровані до блиску, тут є експонати на будь-який смак - від справжніх олдтаймерів до більш сучасних моделей. Частина машин продається, решту авто власники привозять на реставрацію.

Подивитися нічого не коштує. Тож я вештаюсь між скляними вітринами на двох поверхах. Двоє молодих хлопців приголомшено зупинилися біля яскраво-червоної спортивної машини з відкритим верхом. Здалеку чутно, як гуде мотор ферарі - механік виїжджає красенем на підйомник для ремонту. Утім, мені не по кишені навіть найдешевший "експонат" у центрі - Мерседес класу SL, випущений у 70-их роках, який коштує 30 тисяч євро. Але ніщо не заважає мені зупинитися біля нього і помріяти.

Про те, що вечорами у Берліні не буває нудно, відомо усім. Велетенський вибір культурних цікавинок на будь-який смак вражає. На частину з цих заходів можна потрапити безкоштовно, причому іноді на доволі солідні. Сьогодні я вирішив потрапити у джаз клуб A-Trane в районі Шарлоттенбурґ. На вході гостей вітає соліст відомого у Німеччині джазового гурту Oliver Lutz Quartett. "Доброго вечора і вітаю вас на сьогоднішній джем-сейшн в A-Trane", - вигукує він. Музиканти зіграють декілька пісень, перш ніж розпочнеться сам джем-сейшн - вечір імпровізованої музики. Після півночі з суботи на неділю в клуб пропускають безкоштовно.

Коли я заходжу, місця за столиками довкола сцени вже зайняті. Публіка різна - від студентів до пенсіонерів. Гурт Oliver Lutz Quartett зіграв кілька пісень та звільняє сцену для музикантів з гітарами, трубами, барабанами, кларнетами, які гратимуть імпровізовану музику протягом ночі. Схоже, для багатьох вечір затягнеться. І поки люди продовжують заходити в клуб, я вирушаю додому. Ситий та задоволений я крокую додому, мугикаючи щойно почуту мелодію.