Федерація Футболу України і взагалі вся Україна може сміло брати приклад з маленької країни Ісландії, в якій мешкає всього 335 тис. людей - приблизно, як у одному спальному районі Києва, і яка за десяток років зробила неймовірний ривок у розвитку національного футболу.
Як країна, населення якої менше в понад 100 разів за населення України змогла не тільки стати однією з топ-футбольних націй Європи, але й повністю подолати проблему дитячого алкоголізму.
Трохи статистичних даних. В середині 90-х смертність в країні стала вдвічі перевищувати народжуваність.
Після того, як країна почала вкладати ресурси у футбол, в кінці 90-х ось що відбулося.
Якщо в 1998 році 42% ісландців у віці 15-16 років вживали алкоголь хоча б раз в місяць, то в 2012 році цей показних впав до неймовірних 5%. В 1998 році процент 15-16-річних підлітків, які щодня курили, був на рівні 23%, то в 2012 — всього 3%. 17% 15-16 річних підлітків, які попробували наркотики за 15 років перетворились в 3%. Фантастика, правда?
Але що більш фантастично - в 2009 році країна, при чому не за рахунок мігрантів, вперше в історії святкувала народження 5000 малюка за календарний рік! Продажа алкоголю за 10 років скоротилась на третину. Витрати з бюджету на охорону здоров'я зменшились на третину - люди перестали вживати алкоголь.
На сьогодні Ісландія найбільш футбольна країна Європи - 12% мешканців заняті у футбольній індустрії!
Перш за все в кінці 90-х країна інвестувала у відкриття критих футбольних полів у кожній школі країни, побудували 8 тренувальних комплексів (нагадаю, населення 335 тис.), але що найбільше забезпечило теперішній успіх - країна особливо вимогливо поставилась до тренерів. Молоді тренери получали привілеї, їх відправляли стажуватись до кращих європейських тренерів. Це дало результат.
Вдумайтесь, сьогодні жоден тренер без наявності ліцензії тренера типу UEFA B - не може тренувати навіть 7-річних дітей! Хто не знає, ліцензія типу UEFA A дає можливість тренувати клуби типу Барселони чи Арсеналу.
Сьогодні місцевий чемпіонат з футболу, в якому грають 12 команд (як і в Україні з наступного року!!!), хоч і не є сильним, адже практично всіх випускників молодіжок (дуже якісні кадри) викупляють команди з Нідерландів чи Швеції, однак за рахунок притоку грошей від продажу молоді, клуби вже самі в змозі купляти гравців у топ-клубів Європи. І що головне, клуби є самоокупними!! Ніхто не вкладає мільярд євро, як Ахметов, просто країна вклалась у своє майбутнє і це принесло користь не тільки футболу, але й здоров'ю населення, зменшення витрат на медицину, збільшення народжуваності, чим чи не найбільше страждає зараз стара Європа.
Тож замість того, щоб вкладати гроші в бразильських легіонерів, Суркісу, Ахметову і Коломойському слід було вкластись 10 років тому у розвиток молодіжного футболу. І вже сьогодні в нас були б нові Шевченки, Реброви, Лужні, та що там Шевченки... з нашими талантами в нас були б і Мессі з Роналду.
Ця стратегія могла б стати порятунком для України, порятунком для нашої влади, яка не мислить розвиток країни стратегічними цілями, а лише миттєвим самозбагаченням.
Але це не про нашу країну. Це про Україну з паралельної реальності... Хоча, якщо ми будемо доносити до влади подібні ідеї, може рано, чи пізно там знайдеться фанатик, який таки проломить шлях у світле майбутнє не тільки футбольне, але й загальнонаціональне.
Наші інтереси:
Спорт як метафізичний чинник.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Про національний футбол. Постскриптум
Світ:
Федерація Футболу України і взагалі вся Україна може сміло брати приклад з маленької країни Ісландії, в якій мешкає всього 335 тис. людей - приблизно, як у одному спальному районі Києва, і яка за десяток років зробила неймовірний ривок у розвитку національного футболу.
16071403.jpg
Як країна, населення якої менше в понад 100 разів за населення України змогла не тільки стати однією з топ-футбольних націй Європи, але й повністю подолати проблему дитячого алкоголізму.
Трохи статистичних даних. В середині 90-х смертність в країні стала вдвічі перевищувати народжуваність.
Після того, як країна почала вкладати ресурси у футбол, в кінці 90-х ось що відбулося.
Якщо в 1998 році 42% ісландців у віці 15-16 років вживали алкоголь хоча б раз в місяць, то в 2012 році цей показних впав до неймовірних 5%. В 1998 році процент 15-16-річних підлітків, які щодня курили, був на рівні 23%, то в 2012 — всього 3%. 17% 15-16 річних підлітків, які попробували наркотики за 15 років перетворились в 3%. Фантастика, правда?
Але що більш фантастично - в 2009 році країна, при чому не за рахунок мігрантів, вперше в історії святкувала народження 5000 малюка за календарний рік! Продажа алкоголю за 10 років скоротилась на третину. Витрати з бюджету на охорону здоров'я зменшились на третину - люди перестали вживати алкоголь.
На сьогодні Ісландія найбільш футбольна країна Європи - 12% мешканців заняті у футбольній індустрії!
Перш за все в кінці 90-х країна інвестувала у відкриття критих футбольних полів у кожній школі країни, побудували 8 тренувальних комплексів (нагадаю, населення 335 тис.), але що найбільше забезпечило теперішній успіх - країна особливо вимогливо поставилась до тренерів. Молоді тренери получали привілеї, їх відправляли стажуватись до кращих європейських тренерів. Це дало результат.
Вдумайтесь, сьогодні жоден тренер без наявності ліцензії тренера типу UEFA B - не може тренувати навіть 7-річних дітей! Хто не знає, ліцензія типу UEFA A дає можливість тренувати клуби типу Барселони чи Арсеналу.
Сьогодні місцевий чемпіонат з футболу, в якому грають 12 команд (як і в Україні з наступного року!!!), хоч і не є сильним, адже практично всіх випускників молодіжок (дуже якісні кадри) викупляють команди з Нідерландів чи Швеції, однак за рахунок притоку грошей від продажу молоді, клуби вже самі в змозі купляти гравців у топ-клубів Європи. І що головне, клуби є самоокупними!! Ніхто не вкладає мільярд євро, як Ахметов, просто країна вклалась у своє майбутнє і це принесло користь не тільки футболу, але й здоров'ю населення, зменшення витрат на медицину, збільшення народжуваності, чим чи не найбільше страждає зараз стара Європа.
Тож замість того, щоб вкладати гроші в бразильських легіонерів, Суркісу, Ахметову і Коломойському слід було вкластись 10 років тому у розвиток молодіжного футболу. І вже сьогодні в нас були б нові Шевченки, Реброви, Лужні, та що там Шевченки... з нашими талантами в нас були б і Мессі з Роналду.
Ця стратегія могла б стати порятунком для України, порятунком для нашої влади, яка не мислить розвиток країни стратегічними цілями, а лише миттєвим самозбагаченням.
Але це не про нашу країну. Це про Україну з паралельної реальності... Хоча, якщо ми будемо доносити до влади подібні ідеї, може рано, чи пізно там знайдеться фанатик, який таки проломить шлях у світле майбутнє не тільки футбольне, але й загальнонаціональне.
Спорт як метафізичний чинник.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?