Гроші на нього емігрантам дали хороші друзі сім'ї – французькі масони: фінансист Жак Некер і маркіз де Лафайет, адже старший брат засновника компанії був Великим скарбником масонської ложі Делавера.

У 1902 році пороховий гігант почав випускати фарби та пластик. В 1903-му з'явився науковий підрозділ, що займався розробкою перспективних хімічних технологій. На його роботу були відпущені чималі кошти, а співробітникам дозволялося займатися не тільки прикладними, а й фундаментальними науковими дослідженнями.

Саме там народилися целофан, фреон, тефлон, нейлон, лайкра, кевлар та інші корисні матеріали.

До середини 1930-х DuPont виробляла купу всього, в тому числі синтетичні тканини й відбілювачі для паперу. Правда, просуванню цих двох товарів перешкоджала конопля – з неї робили папір, одяг, взуття, мотузки, канати, нитки. Площі її посівів становили мільйони гектарів.

У 1935 році хіміки DuPont придумали нейлон, який став потужним конкурентом конопляної нитки. Конопля давно дратувала представників компанії, хоча б тому, що вироблюваний з неї папір, на відміну від паперу, виробленого з деревини, не вимагав відбілювання. А значить, не потрібні були реактиви, які виробляв хімічний гігант. І хіміки компанії розгорнули проти коноплі широкий наступ.

В союзники узяли медіамагната Вільяма Херста, який володів величезною кількістю газет і журналів, а також безліччю заводів з виробництва деревного паперу. В газетах Херста, а пізніше – і в усіх інших, конопля називалася тільки по-мексиканськи – марихуана. І говорилося про неї вже не як про сільгоспкультуру, а як про шкідливий наркотик.

Цілі, засоби, тактика і стратегія боротьби проти конопель були розраховані абсолютно точно, і вже в другій половині 1930-х років в США і багатьох інших країнах її вирощування було категорично заборонено і навіть прирівняне до кримінального злочину. Зате продажу нейлону і паперових відбілювачів виросли в кілька разів.

Іноді компанія свідомо йшла на знищення власних винаходів, але це знищення призводило до чергового її зростання. Так сталося з фреоном.

Фреон був створений в 1931 році. Речовина була нетоксичною, негорючою і не викликала корозію, а крім того – простою і дешевою у виробництві. Її використовували у виробництві кондиціонерів та холодильних агрегатів, аерозольних препаратів, для створення піноутворюючих композицій, в синтетичних миючих засобах, будівництві, машинобудуванні, авіаційній промисловості та космічних апаратах.

Досить довго фреон виробляла тільки DuPont, але зрештою право випускати його отримали й інші. З появою конкуренції ринок наситився, попит впав, а разом з ним впали й доходи DuPont.

Рішенням проблеми міг стати перехід на нові запатентовані концерном гази, якими стали охолоджувач Suva для холодильників і кондиціонерів і пропелент Dymel для аерозолів. Правда, у них були недоліки в порівнянні з фреоном - вони були в кілька разів дорожче і при цьому гірше. Як наслідок, купувати їх не особливо хотіли.

І ось тут раптом несподівано з'ясувалося, що фреон страшно шкідливий для навколишнього середовища. Були опубліковані дослідження американських вчених, що саме цей газ винен у виникненні виявленої в 1957 році озонової діри.

Споживчі організації почали закликати обивателів бойкотувати аерозольні дезодоранти, «зелені» пікетували хімкомбінати, держави підписували пакти про зниження застосування фреономістких речовин. У 1985 році була підписана Віденська конвенція про охорону озонового шару, через два роки - Монреальський протокол про озоноруйнуючі речовини. У 1990 році відносно фреону було введено повне торгове ембарго.

А тепер увага: ініціатором створення Монреальського протоколу була компанія DuPont. У результаті його дії фірма

а) миттю збанкрутувала величезну кількість дрібних конкурентів, що займалися виробництвом фреону;

б) налагодила збут дорожчою й прибуткової продукції;

в) змусила весь світ міняти холодильники та кондиціонери, утилізуючи фреонові і купуючи «екологічно чисті».

До 2005 року тільки в США холодильників «наміняли» більш ніж на $ 220 млрд. Росія, відповідно до Монреальським угодою, не виробляє фреон вже з 1996 року, а купує його замінники у DuPont.

Тим часом вже давно доведено повну невинність фреону у виникненні озонової діри. Тому що діра і не виникала зовсім, а існувала завжди. А фреон може руйнувати озон лише в лабораторній пробірці, адже він в чотири рази важчий за повітря, і, потрапивши в атмосферу, не піднімається на висоту в 30 км, де знаходиться озоновий шар, а опускається в низини.

Крім того, абсолютно незрозуміло, чому діра утворюється над Антарктидою, в якій ніяких викидів фреону немає і бути не може за визначенням, а над великими містами, де фреону тонни, ніякі дірки не фіксуються.

Схожа історія сталася приблизно в той же час з азбестом – він несподівано був звинувачений у тому, що чинить шкоду здоров'ю людей.

Про небезпечні властивості азбесту стало відомо ще на початку минулого століття, коли у робітника одного з англійських кар'єрів була виявлена ​​спровокована азбестовим пилом схожа на пневмонію хвороба, названа «асбестозом».

За дивним збігом обставин, ця хвороба не хвилювала суспільство до тих пір, поки не виснажилися європейські запаси азбесту і головним його постачальником не став СРСР. Ось тоді-то громадськість і забила у дзвони. Дослідження показали, що азбест може викликати не тільки асбестоз, але і ракові пухлини.

Мінерал негайно включили в групу речовин з достовірно доведеними канцерогенними властивостями. У ЗМІ пройшло кілька ударних матеріалів про жахливий вплив азбесту на організм людини. Європа зайнялася знесенням будівель, при будівництві яких застосовувався азбест, і заміною шиферу на дахах, бо саме в шифері частка небезпечної речовини була особливо велика.

Були витрачені десятки мільярдів доларів. Зрештою Європейська комісія взагалі заборонила використання азбесту.

Як не дивно, але у такої заборони були й противники, наприклад Всесвітня організація охорони здоров'я. ВООЗ здивувало те, що з більш ніж 300 речовин, включених в «небезпечний» список, для заборони була вибрана далеко не найнебезпечніша. Адже навіть для того, щоб захворіти асбестозом, потрібно не просто довгий час працювати з азбестом, але не менше 15 років дихати дрібним азбестовим пилом, а ракові пухлини проявляються вже як ускладнення асбестоза. Та й сам асбестоз – захворювання надзвичайно рідкісне: за останні 30 років в Росії та Канаді – країнах, в яких азбест застосовувався найбільш широко, – не було зафіксовано жодного випадку захворювання.

Впадає в очі одна цікава обставина: «азбестові гоніння» почалися після того, як співробітник DuPont винайшов синтетичний замінник азбесту – номекс. Після заборони саме він став основним протипожежним і вогнетривким матеріалом (з нього шиють костюми пожежників, їм вкривають все, що необхідно захистити від вогню).

Зараз компанія відходить від хімічного бізнесу і переходить на більш перспективний біотехнологічний. В самому кінці минулого століття вона купила найбільшу у світі рослинницьку компанію Pioneer Hi-Bred International і виробника соєвого білка Protein Technologies International.

Торік американське федеральне Агентство з захисту навколишнього середовища заявило, що скоро буде заборонений тефлон. Виявилося, що входить до його складу кислота PFOA «сприяє виникненню раку печінки, викликає проблеми з імунною системою і процесом розвитку новонароджених». Схоже, що в DuPont йому знайшли підходящу заміну...

Переклад з російської наш, О.К.