Раптове визнання: "зелений поворот" розоряє багаті країни, а для бідних країн є катастрофічним – Розов

З 2019 року Олександр Розов писав про соціально-економічні наслідки "зеленого повороту" та всієї афери щодо "порятунку клімату" від антропогенного потепління, що викликається викидами CO₂ від спалювання викопних енергоносіїв. Зроблені тоді прогнози, що ця афера викличе енергетичну та економічну кризу небаченої сили, збулися, проте шоу "зелений поворот" продовжується.

Чому глобальна олігархія не може припинити це, буде сказано нижче. Однак дещо змінилося, пише Олександр Розов.

Раніше (починаючи з Паризької угоди 2015/16 року) офіціоз, ігноруючи реальність, розповідав казки про те, що:
- Інвестиції в "зелену енергетику" окупляться, оскільки електрика від ВДЕ (відновлюваних джерел енергії) стане дешевшою, ніж енергія від викопного палива.
- Вільні кошти на всесвітній зелений поворот є в достатньому обсязі.
- ВДЕ історично-швидко повністю покриють енергетичні потреби світу.

Тепер раптово опубліковано визнання того, наскільки жахливим є "зелений поворот" для світової економіки. 27 червня статтю "Вибір між збідненням сьогодні та потеплінням завтра. Без трильйонів додаткових доларів політикам доведеться ухвалити жахливе рішення" опублікував The Economist.

29 червня The Economist опублікував статтю "Як екологічна політика (environmentalism), що дає осічку, може зашкодити бідним у світі" [environmentalism – доктрина захисту навколишнього середовища за будь-яку ціну]. Компромісу між розвитком та зміною клімату неможливо уникнути. Ця стаття має багатозначний малюнок Кіма Хокйонга (Hokyoung Kim) "Голодний хлопчик йде в тіні вітряних турбін".

Опубліковані тези коротко такі:

1) 22 червня політики прибули до Парижа на саміт для розробки "нового глобального фінансового пакту". Мета полягала в тому, щоб з'ясувати, як розподілити витрати, пов'язані з боротьбою проти "зміни клімату". Ця мета провалилася, оскільки будь-які додаткові вкладення зі сторони багатих країн у "зелений поворот" призведуть їх до бідності, а бідним країнам уже нема чого вкладати, вони вже на межі економічної катастрофи та критичних злиднів.

2) На бідні країни (навіть без урахування КНР) вже припадає майже половина викидів CO₂, але щоб провести в них зелений поворот потрібно 2,8 трлн доларів на рік. Але цим країнам також знадобиться близько 3 трильйони доларів на рік на соціальні програми, інакше вони впадуть у згадану закритичну бідність (вони вже зараз у стагнації з поганим трендом).

3) Багаті країни зараз не мають можливості розпоряджатися подібними сумами, оскільки самі перебувають у кризі, і кошти розписані на стабілізаційні заходи.

4) Таким чином, бідні країни не мають іншої альтернативи, окрім як розвиватися, спираючись на найдешевші енергоносії – а це насамперед вугілля. Відповідно, за статистикою країн, що розвиваються, з 1990 по 2022 рік, зростання річного ВВП на 1% у середньому супроводжується зростанням викиду CO₂ на 0,7%.

5) У відповідь на пропозицію Європейських лідерів, щоб Африка припинила розвивати енергетику викопного палива – африканські лідери вказують, що Європа сама запускає вугільні електростанції у себе та нарощує імпорт газу з Африки.

6) До 2030 року тільки Індія та Індонезія, що швидко ростуть, збільшать свої щорічні викиди більш ніж 800 мільйонам тонн вуглекислого газу. Аналогічно зростають викиди інших великих бідних країн, що розвиваються, – Бразилії, Єгипту, Філіппін і т.д.

7) Країни, що розвиваються, не можуть ввести штрафні платежі за викиди CO₂, оскільки це переведе місцевий бізнес зі зростання в падіння (просто кажучи, втопить їх економіку, вкрай чутливу до нових витрат).

Статті в The Economist завершуються деякими міркуваннями, що прилетять інопланетяни та все виправлять ситуація якимсь чудовим чином зміниться, проте це не більше ніж журналістський прийом у стилі "happy end expected".

Суть справи така: велика декарбонізація провалена (як раніше провалене велике перезавантаження). Продовжувати "зелений поворот" у Західній Європі та Північній Америці (і в Китаї теж) абсолютно безглуздо – атмосфера спільна, і до неї надходитиме все більше CO₂ з Третього світу.

Чому клуб розвинених країн просто не припинить це дебільне руйнівне шоу? 

Зауважимо: шоу "велика декарбонізація" було свідомо дебільним (оскільки хибними є вихідні постулати про антропогенне глобальне потепління), але з урахуванням усього сказаного, воно дебільно незалежно від постулатів.

Що заважає припинити хоча б без перегляду постулатів: просто визнати "у нас не вийшло"?

А заважає те, що в цьому випадку впадуть у нуль цінні папери майже всіх бізнесів, що спираються на "зелений поворот", відбудеться біржовий крах, зруйнуються величезні компанії по всьому ланцюжку виробництва гігантських вітряків, гігантських сонячних панелей, гігантських акумуляторів і гігантської кількості електромобілів.

Жах перед таким розвитком подій настільки оглушливий, що лідери розвинених країн вважають за краще просувати чергові субсидії та квоти, просто в надії, що грандіозна безглузда супердорога "зелена" конструкція впаде не при них.