Республіка громад і проект «Аріянська Вільна Церква»: Щасливі скромні, бо їхнє Царство боже (+аудіо)

Попередні статті:

• Республіка демосів – зрілий етап волонтерського руху: ідея, організація, колективний розум
• Республіка волонтерів: відродження української традиції – короткий огляд.

Розпад етатичного устрою

Війна в Україні – це екстремально прискорений спосіб руйнування нинішньої так званої «етатичної держави», що її психопатична Москва примусово насадила українцям. Цей тип держави являє собою приховану диктатуру панівної верхівки, яка тримається на брехні, насильстві та корупції. Її органи управління формуються згори донизу, тобто джерелом влади в етатичній державі де-факто є владна верхівка, навіть якщо вона створює ілюзію народовладдя. Як ми вже знаємо з попередніх статей, цей тип держави притаманний людиноподібним тваринам, яких нині ще називають надтваринами або психопатами. Ісус Хрестос називав їх «археїсами», тобто «первозданними», оскільки це перехідний вид від тварини до людини.

Так от, в Україні протягом 2020–2022 років усі інституції етатичної держави показали повну неспроможність. З’ясувалося, що охороною здоров’я, освітою, культурою, економікою, безпекою керують некомпетентні, зрадливі й корумповані типи, а на чолі держави де-факто стоїть не президент, а секретар його канцелярії. Весь цей паразитичний конгломерат вважає український народ загрозою для свого домінування і боїться його більше, ніж росіян. Показовий приклад – відкриття кримінальної справи проти генерал-майора Сергія Кривоноса за успішну оборону аеропорту Жуляни від російського наступу.

Треба сказати, що перший місяць війни після російського вторгнення 24 лютого 2022 року поставив крапку на ілюзіях щодо етатичної держави, адже в цей час значна частина вищого чиновництва втекла на захід, перейшла на сторону ворога або перебувала у стані ступору. Нас врятувало лише те, що народ миттєво самоорганізувався і вчинив запеклий опір, не чекаючи наказів згори. Це означає, що з таким же успіхом, швидко і без наказів згори, український народ може заснувати власну державу – українську державу іншого типу. Державу, що орієнтована на людей, а не розмовляючих тварин. Цей тип держави називається республікою.

Співдружність громад

Республіка – це така форма державного правління, коли органи влади вибудовуються знизу догори організованими громадами людей. Тобто в республіці джерелами влади є організовані громади людей, а не аморфний натовп. Такі правильно організовані та самокеровані громади ми позначаємо терміном «дéмоси» – від давнього українського слова «дéмено», що значить «кермó». Відтак на залишках совкової орвеллівської «скотоферми» має вирости республіка демосів – держава вільних людей.

Сила республіки тримається на доброзичливій співпраці самокерованих людських громад. Що самобутнішими є ці громади, то потужніша між ними сила тяжіння, адже спеціалізація породжує кооперацію. Окрім того, як ми вже знаємо, що вища самостійність громад, то потужніший колективний розум сформованої ними республіки. З цієї причини республіка зацікавлена в тому, щоб громади були самобутніми – і щоб їх було якомога більше.

Спільна справа

Ви запитаєте, а як зможуть триматися купи громади, якщо кожна з них буде прагнути до самобутності? Підказка закладена у самому слові «республіка» (res publica), яке перекладають як «суспільна справа», «спільна справа», «справа громади», а також «народна справа» і навіть «співдружність» (англ. Commonwealth). Тобто республіка як співдружність громад існує тоді, коли є спільна справа, яка об’єднує всі громади цієї співдружності. Ця ідея спільної справи закладена і в українському еквіваленті слова «республіка» – у слові «сокупа», «сокупія», «скуфія», «скуфь», «скіфія», де «со-» означає «спільна», а «купа» або «копа» означає «громада», звідси «копне право» – право громад.

А що може бути об’єднуючою спільною справою в нашій республіці демосів? Яка у них спільна мета, спільний інтерес, спільна місія?

Перший об’єднуючий чинник – це ідея створити людське суспільство без корпоративних психопатів та інших соціальних паразитів. Це загальнолюдська ідея, тобто ідея солідарності з людьми – сапієнсами, представниками біологічного виду Гомо сапієнс. Якщо ця ідея комусь не подобається, то йому треба пошукати самореалізації не в державі людей, а в державі надтварин. Прихильники біологічного виду Гомо інтеліс можуть повноцінно реалізовувати себе, наприклад, у Росії, де традиційно функціонує рафінована держава психопатів і домінує відповідна культура, так звана «гоп-культура».

Другим чинником «спільної справи» республіки є етнічна ідентичність, тобто відчуття своїх: етимологічно слово «етнос» (гелленською ἔθνος) означає «група своїх людей», «наші». Нагадаємо, що в компактних демосах, де всі знають одне одного, групова ідентичність тримається на особистих контактах. Натомість в етносі, де людей в сотні й тисячі разів більше, для розпізнавання своїх люди застосовують три головні індикатори: 1) зовнішній вигляд, 2) етнічна мова, 3) етнічна солідарність. Етнічна ідентичність потужно об’єднує безмежне розмаїття громад республіканської співдружності.

Третім чинником, який забезпечує єдність республіки, є стандартна внутрішня структура і стандартний механізм формування структур вищого рівня, оснований на традиції «копного права». Внутрішнім організаційним стандартом є те, що демос має кермо (старшину) з п’яти осіб: голова, писар, суддя, осавул і скарбник, а його чисельність не може перевищувати сотні осіб – якщо більше, то сотенному демосу треба розділитися або структуруватися і перетворитися на полк з чотирьох сотень.

Стандартний механізм об’єднання полягає в тому, що коли сотні об’єднуються в полк і формують полковий демос, то до цього полкового демосу належить старшина сотень, що об’єдналися, плюс новообрана полкова старшина. Наприклад, якщо чотири сотні об’єдналися в полк і обрали центральну п’ятірку, то полковий демос складатиметься з 25 особисто знайомих осіб: полковник, полкові писар, суддя, осавул, скарбник, а також чотири п’ятірки кожної з чотирьох сотень, тобто разом 5 + (4 х 5) = 25.

Таким чином, спільною справою республіки є 1) очищення від психопатів, 2) етнічна солідарність і 3) традиційна модель самоорганізації громад.

Хай розквітають тисячі квітів

Республіка демосів зростатиме поступово – як з маленького насіння виростає велике дерево. Для того, щоб ця республіка успішно сформувалася, ми вже зараз маємо діяти так, наче живемо в республіці. Це давній езотеричний принцип: щоб здійснилася мрія, поводься так, наче вона вже стала реальністю. Ісус це сформулював наступним чином: «Майте віру бога! Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що відбувається те, що каже, – буде йому так. Тому й кажу вам: коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам».

Керуючись цим принципом, ми вважаємо, що вже живемо в республіці, отже маємо сміливо робити те, що любимо і в що віримо, тобто бути оригінальними, самостійними і самобутніми. За це ніхто нас не осудить, тому що інші громади республіки також вільні робити те, що вважають за потрібне. Це називається: живи сам і дай жити іншим. Якщо плоди діяльності громади будуть добрими, то інші громади хвалитимуть її, братимуть за приклад і наслідуватимуть. Якщо ж плоди будуть поганими, то громади це побачать і не повторюватимуть помилок.

Отже, ми не осуджуємо інші громади республіки, якщо вони прагнуть йти своїм шляхом. Так само ніхто не осуджуватиме нас, коли ми робитимемо те, що вважаємо за потрібне. Як сказано в Нагірній проповіді: «Не осуджуйте, щоб вас не осудили; бо яким судом судите, таким і вас судитимуть, і якою мірою міряєте, такою й вам відміряють».

Дослідницький проект АВЦ

Як ми вже знаємо, демоси можуть бути трьох типів – територіальні, ділові та духовні, тобто демоси за інтересами. У середовищі прихильників «Народного Оглядача» розвивається проект, який має потенціал для формування духовного демосу. Цей проект має умовну назву «Аріянська Вільна Церква», скорочено АВЦ. Його сенс у тому, щоб дослідити Євангеліє в контексті Арійської (Трипільської) традиції та застосувати його для творення новітньої України. На нашу думку, АВЦ зможе запропонувати світоглядно-організаційну модель для формування Республіки демосів – Вільної Української Держави нового циклу.

Проект передбачає три головні напрямки роботи: 1) самовдосконалення, 2) проповідь, 3) співдружність.

1. Самовдосконалення

Для вдосконалення навколишнього світу треба вдосконалити себе, адже це найпростіше. Напрямок вдосконалення вказано в «Нагірній проповіді»: «Шукайте найперше Царства божого та правди його, і все інше вам додасться». Про що йдеться?

Царство боже – це коли людина усвідомлює себе втіленою божественною істотою. Завдяки цьому людина перебуває у стані внутрішньої гармонії – і ця гармонія поширюється на її навколишній простір. Ознаками Царства божого є гарний настрій, здоров’я, активність, добробут, удача, краса.

А що означає фраза «і правди його»? Слово «правда» походить від трипільського «пара-віда» і буквально означає «вищі знання». Так що правда Царства божого – це знання про те, як практично досягнути цього стану. Саме цим і займається наша спільнота – ми шукаємо ці знання й перевіряємо їх на собі, наших друзях і всіх бажаючих. Особливий інтерес у нас викликає описана в Євангелії спроможність зцілювати словом – цьому мистецтву Ісус навчав своїх послідовників. Треба сказати, що у справі самозцілення Живим Словом ми маємо значні успіхи. Це робить проект Аріянської Вільної Церкви привабливим для тих, хто цікавиться природними й надприродними методами оздоровлення, гармонізації та успіху.

2. Проповідь

Людина, яка діткнулася до вищих знань і практично переконалася в їх дієвості, має природне бажання поділитися ними з однодумцями. Для знаходження однодумців треба інформувати людей – поширювати світло знань. Ось як про це розповідає Євангеліє: «Оцих дванадцятьох Ісус покликав і став їх посилати по двоє, даючи їм владу над нечистими духами, і наказав їм: Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство боже близько, оздоровлюйте недужих, бісів виганяйте. Даруванням ви взяли – даруванням давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Одягайте сандалії, і не беріть ні додаткової одежі, ні взуття, ні торби на дорогу, ні хліба, крім самої палиці. Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки вийдете. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! І як той дім достойний, хай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, хай ваш мир до вас вернеться. Як хто вас не прийме й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з міста, обтрусіть порох із ніг ваших. Вони ж вийшли і проповідували всюди Добру Новину та оновлення, виганяли численних бісів і чимало хворих оздоровлювали» (кінець цитати).

Звернімо увагу на кілька важливих моментів цього євангельського фрагмента.

По-перше, проповідь зосереджена на темі Царства божого, відповідно до згаданої вище настанови «Шукайте найперше Царства божого та правди його, а все інше вам додасться».

По-друге, проповідь супроводжується практикою зцілення. Тобто слова негайно підтверджуються дією.

По-третє, проповідь і зцілення здійснюються за принципом дарування, відтак і подяка здійснюється за тим самим принципом дарування.

По-четверте, завдяки отриманим дарам проповідники мають усе, що їм необхідне для життя і праці.

По-п’яте, таке самозабезпечення відбувається тому, що вони мають справу з достойними людьми, тобто такими, що здатні оцінити отримані дари й бути вдячними.

По-шосте, проповідь має бути ненав’язливою: якщо хтось її не сприймає, то його не треба переконувати – досить спокійно віддалитися і більше не мати з ним нічого спільного – «обтрусити порох із ніг». Ще раз: не треба витрачати час на те, щоб когось переконувати, оскільки навколо є багато людей, які вже переконані й чекають нас для отримання світла знань.

Природним наслідком проповіді Доброї Новини буде заснування місцевих гуртків однодумців, які з часом мають вирости у громади й демоси.

3. Церква

Демоси шляхетних людей природним чином тяжіють одне до одного, оскільки поєднання зусиль відкриває нові можливості для знайомств, духовного обміну, творення спільних соціальних та економічних проектів.

Якщо об’єднаються хоча б чотири сотенні демоси і сформують полк, то це вже буде співдружність. По суті, це й буде церквою в первинному сенсі цього слова – об’єднання духовних громад, коло – від латинського «circus» (коло, об'єднання). Можливо, колись у майбутньому для такого об’єднання знайдеться якесь інше позначення. А поки що нам подобається слово «церква» в його традиційному, ранньохрестиянському розумінні, яке, до речі, близьке до американського підходу, де суспільство досі являє собою мережу «народних церков» і «народних міліцій», тобто добре організованих громад.

Формування церкви як мережі громад є третім етапом нашого проекту, а тому це питання майбутнього. Нині ж ми перебуваємо на першому етапі – самовдосконалення. До другого етапу – проповіді – ми зможемо перейти лише після повноцінного відпрацювання першого етапу. Але як дізнатися про нашу готовність перейти від першого до другого? Відповідь – у чимраз більшому увиразненні ознак Царства божого.

Царство боже

Як ми вже знаємо, у нашому всесвіті є чотири простори подій: Простір волі, Простір пригод, Простір боротьби і Простір страждань. У Добрій Новині для позначення Простору волі застосовується термін «Царство боже», а для позначення Простору боротьби – термін «світ»: «У світі на вас тиснутимуть. Але дерзайте! Я переміг світ».

Згідно з настановою Ісуса Хреста, наближення до простору Царства божого є запорукою успішності всіх наших починань: «Шукайте найперше Царства божого та правди його, і все інше вам додасться». Як це працює?

Річ у тім, що кожний простір подій має притаманні йому характерні властивості. Важливо твердо усвідомити, що у Просторі боротьби нема перемог – у ньому тільки боротьба, бо це притаманна йому фундаментальна властивість. У цьому просторі є тільки ілюзія перемоги, адже як тільки тобі здалося, що ти переміг, то одразу ж починається ще запекліша боротьба.

Перемога можлива лише у Просторі волі, тобто у Царстві божому. У цьому просторі безпечно, тут є всі необхідні ресурси для здійснення справ, а поставлені цілі досягаються легко, швидко й ефективно. Усе відбувається настільки невимушено, що це виглядає як диво. Так і є, адже Царство боже – це простір чудес, відтак чудеса в ньому відбуваються природно, самі собою. Хочеш стати чудотворцем – піднімись у той простір подій, де відбуваються чудеса.

Для нас усе це дуже важливо, адже для успішного просування нашого проекту потрібні значні ресурси, а для успішної проповіді потрібні чудесні зцілення. Усе це в нас з’являтиметься в ході самого лише наближення до Царства божого, адже, за словами Ісуса, навіть сам факт пошуків цього простору починає приносити все, що потрібно: «Шукайте найперше Царства божого та правди його, і все інше вам додасться».

Питання піднесення у Простір волі ми вже обговорювали у статті «Як закріпитися у Царстві божому» (є озвучення). Проте є ще одна важлива умова піднесення до цього простору – вона чітко наведена в «Нагірній проповіді» і звучить так: «Щасливі скромні, бо їхнє Царство боже». Що це таке?

Скромність

Скромні – це ті, що звикли до свідомого самообмеження: вони позбуваються всього зайвого і здобувають тільки те, що їм справді необхідне. Скромні знають про своє реальне місце в соціумі – не вивищуючи себе і не принижуючи. Скромні – це ті, які адекватно оцінюють свої можливості поступу, щоб не наражатися на надмірний ризик і діяти без надмірної обережності. Скромні – це ті, які усвідомлюють, в якому перебувають просторі подій. Скромні – це чесні та сміливі, які бачать життя таким, яким воно є, не втікаючи від гострих питань і не ховаючи голову в пісок ілюзій. Скромні – це ті, які уникають несуттєвого і концентруються на головному.

Тому сáме з вироблення чесноти скромності починається рух до Царства божого. Як може виглядати скромність – читаємо у трактаті «Дао Де Дзин» (Книзі шляху і шляхетності) про поведінку стародавніх даóсів, тобто «шляхетних», «тих, які дотримуються Дао»:

Скромність допоможе нам успішно здійснювати самовдосконалення, проводити успішну проповідь і засновувати шляхетні демоси. А коли настане повнота часу, ці демоси самі зіллються у співдружність – спільну справу. Республіку людей. Без психопатів і паразитів.

Хай Буде!

Продовження: Український рубильник і американський бульдозер: пік глобальної кризи пройдено

Христина Соловій - Бути Людьми