- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
Розчиняюсь у просторі і виходжу із часу
Світ:
1304329010809487619520852345165702463795100n.jpg
Розчиняюся в просторі і виходжу із часу –
Я є ВСЕ, що є вічним і ніколи не згасне,
Що пульсує і ллється золотою рікою,
Те, що в Вишньому зветься цариною спокою…
Коли входжу в цей простір, впливаю у нього,
Більш нічого нема – тільки велич НІЧОГО…
Пустоти всеоб’ємність, всеосяжність в Надрозум,
Тільки усмішка сяє на обличчі в НІКОГО…
І лиш Радість нізвідки легко й райдужно лине,
З осередку себе – глибини і таїни,
Де в пульсарах вогню космос зроджує світи –
У безмежності літ сяйні зоряні квіти…
І купає ця Радість всі тіла і всі душі,
Що відкриті, як діти, в простоті незворушній…
Тож пробуджує тих, хто дозрів і готовий
Із всевишніх теренів народитися знову…
Наталка Артанія Кобза
Пізнання себе як "Я" істинної реальності
є основою власне того, про що віщає Дельфійський Оракул:
"Пізнай себе - пізнаєш Всесвіт".
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Шануймося, пане Арсен!
Відповім коротко - Ніщо є одночасно ВСЕ. Це поняття одного й того ж самого. Розум все ділить. А з позиції Єдності Усього, Що Є, то буде те, про що йшлося вище.
Радість Нізвідки = Простір Радості. Він просто Є. Без початку і кінця. Як Бог. Як Любов. Те, що не має початку і кінця.
Sapienti sat.
Коментарі
Пані Наталка, а чому б Вам не скласти із уривків своїх віршів певну полідовність, як філософську концепцію.
Я додам до Вашої поєзії трохи своєї прози.
"Я є ВСЕ ... тільки велич Нічого..." - вже готова філософська основа, та ще й яка.
Все і Ніщо(Нічого) - є протилежності, розгляд яких приводить до поняття підгрунтя Світу як навіть не пустоти, а ніщо в конкретності. "Тільки усмішка сяє на обличчі в НІКОГО…".
"Пізнання себе як "Я" істинної реальності..." з цим я повністю солідарний. Не даром Сократ, прочитавши це, цим і задовільнився і більше ніяких відповідей не шукав.
Була б цікава Ваша думка, а як саме пізнати себе? Ви просили запитання, вважайте сказане таким запитанням.
Але мені подумалось, що слова можуть бути одні, а зміст кожен може бачити різний і сприймати написане по іншому, тоді сказане - це моє особисте розуміння, можливо воно не співпадає з Вашим.
Шануймося, пане Олександр!
Ви запропонували:
То, якщо Вам цікаво, Ви і зробіть таку роботу: свою прозу проілюструйте тими рядками моїх поезій, які Вам найбільше суголосні... і то може вийти (слово "цікаво" досить слабке в цьому випадку) щось сутнісне. Як Вам така пропозиція:)?
Добре, я його приймаю:) І щиро дякую. Брунгільда розгляне це питання у своєму наступному (третьому) діалогу. Другий був написаний учора (там була дана поетична відповідь на питання, яке поставив пан Арсен Дубовик) , за якийсь час його опублікую.
Це вірно. Ми оперуємо ніби однією (чи схожою) термінологією, але кожен вкладає у неї свій зміст. Тому і має бути проведене співналаштування частот співбесідників одне на одного, щоб вони говорили однією мовою і розуміли одне одного максимально. Коли люди спілкуються з бажанням пізнати одне одного, як пізнають НЛО, до прикладу)) - таке співналаштування само по собі відбувається. Але це процес не одномоментний.
Sapienti sat.
Приймаю таку пропозицію.Так, це можливо буде щось - об'днати поезію як інтуіцію і прозу як філософію.
Буду чекати роздуми Брунгільди. Для мене буде досить цікаво порівняти своє бачення з ними.
Напишу Вам на ФБ. Хочу дещо спитати.
Чудово) Мені то так само буде цікаво.
Так, прошу:)
Sapienti sat.
По формі гарно, а по суті - заклик до самоліквідації, перехід з буття у небуття.
Все живе існує у просторі і часі, навіть якщо це інші простори й інше сприйняття часу.
Істина - це "те, що є", це ЩОСЬ. А тут оспівується "велич НІЧОГО… на обличчі в НІКОГО…"
Це вже навіть не заклик до смерті, бо смерть - це середина життя. Це заклик до самознищення на всіх рівнях буття. Найгірші прояви буддизму і пантеїзму, втеча від життя.
Це та ж сама ілюзія, що й у серіалі "Кінець дитинства", коли були знищені людство і планета Земля під солодкоголосі співи "дітей диявола" про високу духовність, трансформацію свідомості, виконання волі "вищого розуму".
Творець Всесвіту - це не НІЩО, а особистість вищого рівня, яка живе у своєму просторі і часі, активно творить і постійно вдосконалюється.
Найактивніша форма її творчості - це творення нашого Всесвіту, а найактивніша форма її самовдосконалення - втілення на Землі у людській формі.
Згідно з арійською концепцією, Творець здійснює експансію у наш фізичний світ, збільшує у ньому свою присутність, розгортається у ньому і радісно творить нові світи.
Згідно з семітською і буддистською концепціями відбувається зворотний процес.
Про це є у статті Вільна релігія вільних людей: прагматизм, раціональність, краса, позитивні емоції, продуктивність .
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Шановний Миро, твій коментар означає лиш те, що ти не зрозумів цього духовного досвіду, бо не був у ньому. І що б я зараз не відповіла, це буде розмова різними мовами, а отже - безперспективна.
Sapienti sat.
Спробуй опуститися до нас, убогих. Може, я не такий уже й безнадійний :)
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Щиро шановний Миро, я тут, з вами, куди мені опускатися:) А щодо твоєї безнадійності... та хто б таке про тебе помислив:)! Ти геній інтелекту, і з цим не посперечаєшся. Та ці вірші - це чистий духовний досвід. А у світі духовного досвіду інтелект не має своїх інструментів. Тому препарувати словами духовний досвід просто не варто. До нього можна доторкнутися. Його можна сприймати або не сприймати, але не піддавати аналізу чи критиці, бо то деструктурує його тонкий простір. Чийсь духовний досвід то країна, де ти сам не був, то що можеш про неї знати. І який би він не був, його варто поважати. Бо ним людина поділилася із світом. А будь-яка крупинка практичного духовного досвіду то неабияка цінність у практиці пізнання себе і світу. "Краплина практики вартує океану теорій". Радітиму, якщо достукалася.
Залишаюся у повазі до тебе.
Sapienti sat.
Це мені знайоме - несприйняття і навіть стає вже дещо буденним. Ви, пане Мире Продум, питайте не у Наталки( у неї поезія), а у мене, бо у мене - проза - філософія понять Все і Ніщо - протилежностей. Те, що Наталка виразила поезією, можна виразити прозаїчно - філософією і результат є один і той же. Якщо коротко - а це не буде досить зрозуміло,бо потребує більш ширшого висвітлення - протилежності набувають властивості одна одної, тобто Все є ніщо, а Ніщо є все. Тому саме через Ніщо Все і постає, бо воно у ньому знаходиться. Ніщо є підгрунтям Всього.
Щодо Творця Всесвіту, то він нічого не творить, бо його у цей час немає, точніше є і немає. Він розділений і перебуває у своїй диференційованості як елемент цієї диференційованості і допоки досвід Світу, як існування себе, не буде вичерпаний, доти він не знає себе, а коли пізнає себе, то це вже минуле - це вже пройшло. Він знає себе постфактум і тому наше життя теж є минуле, це спогад себе як Буття.
Таку картину показано у моїй першій статті, де якраз послідовність графіка модуля числа і відображає схему розгортання Буття і у тій схемі, до фіналу, Божественне знаходиться у прихованому стані себе у собі.
Чому мені так сподобався вірш пані Наталки:
О, Властителе моїх сокровенних глибин...
Можливо, то сумно, коли Ти ОДИН?
Тоді вихід є - розсипатись на множество,
Щоб грати в ту гру під назвою "Божество"...
бо це дійсно гра у самому собі з самим собою у Божество. А щоб гра була "реальною" грою, Божественне не знає себе до фіналу своєї гри. Воно може це собі дозволити.
Ісус наставляв, щоб керувалися точними термінами - "так - так, а ні- ні". Він помилявся? Чи не знав, що таке філософія?
Підтримуєте "На сьомий день Бог спочив"?
чи "нічого не творить" - просто запустив раніше створену програму? Скористайтеся, будь ласка, принципом фрактальності для поснення, або Макро і Мікрокосмосом, Моїм тілом (Бог) і клітиною мого тіла (ну, типу це я)...
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Пане Арсен, Ісус сам був неабияким філософом, адже філософія є мудрість Слова. А те, що він казав про "так" і "ні", стосувалося, скоріше, буденних ситуацій для простого люду, рибалок та інших, що його оточували. Їм філософія була ні до чого, у них були справи суто земні і практичні. І про них варто було говорити лаконічно. До того ж не треба забувати і про рівень розвитку інтелекту тогочасних і сьогоднішніх людей. В одному із апокрифів є такий фрагмент. В Ісуса спитали: "Скажи, Учителю, це правда, що Земля пласка?" "Для вас вона пласка", - відповів Ісус. Так що кожному часу - своє Слово, свій рівень і своє бачення речей. І нічиє слово не може бути раз і назавжди універсальним для всього і всіх. Коли ти піддаєш сумніву відомі істини - саме тоді ти рухаєшся, розвиваєшся, еволюціонуєш.
Sapienti sat.
Пане Арсен, а у чому неточність термінів Все і Ніщо.Так, це загальні терміни, точність яких і полягає у їх загальності і значенні - як ніщо в конкретності. Що Ви можете сказати про Все, що конкретного? Нічого конкретного, ну а Ніщо вже саме по собі неконкретність. Тому обидва ці терміни і вводять поняття пустоти, навіть не неї, а тла - основи і пігрунтя Буття, яке є саме по собі як чистий лист паперу. А що виражає собою чистий лист - ніщо в конкретності.
Щоб творити, потрібно знати себе, а знати себе можна тільки коли Буття завершилось. Знання себе - це знання цілого себе. От коли розпорошена Божественність зільється і одне ціле, отоді Вона знає себе як щось, але це вже минуле, а нове - це незнання, то як можна творити незнання.
Отеж, таки "На сьомий день Бог спочив".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Пане Арсен, так - спочив. Але спочив у матерії, бо він у неї спочатку опускається, розгортає себе як Світ, як множину себе і забуває у ньому себе. Міф про Прометея, який дав світло, а сам опинився у тьмі. Тепер довгий шлях назад до себе Єдиного. Інтеграція себе дезінтегрованого. Фінал - знання, що Я є. Так це фінал щастя, пізнання себе. Це сад, де знаходяться золоті яблука Гасперид. Три яблука. Додайте до семи і отримаєте 10 - символ завершеного циклу.
Прочитайте вірш пані Наталки "Откровення з Богом", або мою "Символи, як зашифровані знання", може це вам допоможе.
Пане Олександр, дякую за глибокий сутнісний текст Вашого коментаря, він приймається мною повністю, без жодної зачіпки чи бодай ноти внутрішнього протесту - бо в ньому, на моє сприйняття, лад, гармонія і внутрішня правда. Про вірш, який Вам сподобався: сьогодні я його виклала тут, дивіться у моєму блоґу під назвою "Одкровення з Богом".
Sapienti sat.
Наталко, пора робити "Збірку поезій"!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Шануймося, Володимире)! Уже зробила - вчора уже був готовий наклад у типографії. Назва: "Україна: мова Сонця, полюс Світла". Незабаром буде у продажу.
Так що - welcome :)
Sapienti sat.
Поетично!
А що таке НІЩО? (Адже, як казав інший письменник, "НИЧТО -ЕТО УЖЕ НЄЧТО" ;) .
...і оце, пані Наталко - "...Радість нізвідки..." ... але ж у Радості завжди є Джерело... Ні?...
Але про це вже хай Брунгільда помислить, вона бо мудра...
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Шануймося, пане Арсен!
Відповім коротко - Ніщо є одночасно ВСЕ. Це поняття одного й того ж самого. Розум все ділить. А з позиції Єдності Усього, Що Є, то буде те, про що йшлося вище.
Радість Нізвідки = Простір Радості. Він просто Є. Без початку і кінця. Як Бог. Як Любов. Те, що не має початку і кінця.
Sapienti sat.
Отже, маємо ще один епітет Царства Божого.
Царство Боже=Простір Волі=Простір РаДості (Радість Нізвідки; Нізвідки - ні-зВІД-ки, не-з-ВІДА-на-ким(?)) Ми линемо Лебідем Долі туди-де-має-бути-з-ВІДА-на РаДі(й)с(ніс)ть=Радісна Дійсність (ЩАСТЯ)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Як відрізнити Справжнє від галюцинацій грайливого его,яке може намалювати кожному по потребі...кому "просвітлення",кому "знання"...
Вірю в те, що розумію.
Це як відрізнити справжню любов від фіктивної.
Чудова відповідь, пане Олександр. Коротко і сама суть. А відрізнити справжню любов від фальшивої може лиш той, хто має у собі оту внутрішню правду.
Sapienti sat.
Камертон тільки Ваша внутрішня правда. Є дещо всередині Вас, що ясно знає. Лиш треба розрізняти голос того "дещо".
Але, якщо подивитися углиб Вашого питання... хто його задає?
От на це уже Ви самі дайте відповідь:)
Sapienti sat.
Та розумію "справжню любов" і "внутрішню правду".Та як відрізнити людину,яка живе цим по справжньому від людини,яка просто начиталася релігійних книжок і починає возвишатися над іншими людьми,часто заводячи їх у пастки духовного розвитку.
п.с .важко додавати коментарі за допомогою кнопки "відповісти".
Вірю в те, що розумію.
Ви кажете "та розумію...", але далі говорите "та як відрізнити...", що означає, однак, що розумієте... не зовсім. Ваше уміння відрізняти одне від іншого, зерна від полови, фальш від істинного, то є уже ваш власний набуток - плід вашої духовної зрілості. А поки Ви ще у процесі набуття практичного досвіду - будуть помилки і підміни одного іншим на шляху. Цього не оминути. Коли ж усі питання себе вичерпають, коли стане зрозуміло, що ніяких відповідей у зовнішньому середовищі нема, а вони є тільки у вашій власній глибині і лише треба розчистити свої внутрішні завали, щоб дати їм вийти на поверхню... тоді Ви розрізнятимете без зусиль.
Sapienti sat.
Гарна і точна відповідь. Від себе додам, що якщо хтось хоче возвеличитись за рахунок "знання", чи возвеличується, то можна напевне сказати, що то фальш.
Дякую пані Наталко за відповіді.Але питання конкретне і не стосується мене.Зі мною все мені ясно.Я маю на увазі як Ви порадите людям розібратися в тому океані інформації по темі релігії.Як відрізнити справжнього носія Світла від простого балакуна чи то блогера,який користуючись запитом суспільства на "просвітлення" та "знання" просто морочать людям голови...ну розумієте про що я...це як ярі захисники тварин,що турбуються про бездомних тварин в перервах між сніданком і обідом,за яким вони обгризають кіски інших тварин...
Вірю в те, що розумію.
Шануймося, пане Явсе Світ. Моя відповідь і була конкретною - наскільки можлива конкретика у питанні, коли рівень свідомості у всіх людей різний. Тому і не може бути однієї універсальної рекомендації для всіх. І комусь із них, дуже вірогідно, треба отримувати уроки, стикаючись саме з такими "несправжніми" учителями: саме для того, щоб навчитися розрізняти - то їх шлях, і його не оминути, і від нього не вберегтися. Взагалі скажу, що не треба боятися отримувати свої уроки. Бо негативний досвід це так само цінний досвід. Головне - робити правильні висновки. І йти далі.
Пан Олександр дуже слушно зауважив. Дивись, яка мета у людини: себе показати, гроші на тобі заробити чи послужити на простір своїми набутками - це теж про багато чого говорить. Читай знаки, будь спостережливим, не суди - лиш у всього навчайся. І буде тобі щастя:)
Sapienti sat.
Висновок - "несправжніх учителів" немає.
Якщо тобі "попався" на Шляху "несправжній учитель" - це просто означає, що це НЕ ТВІЙ учитель.
Через усвідомлення цього - ти вже навчився! Навчився тОму, що - ніхто нікого не вчить, ми вчимося самі, вчимо самі себе.
Тому то:
"130. ОДИН ВАШ НАСТАВНИК – ХРЕСТОС
Ви ж не давайте себе звати: учитель; один бо ваш Учитель, а ви усі брати. Та й батька собі теж не іменуйте на землі: один бо у вас Батько – той, що на небесах. Ані наставниками не давайте себе називати, один бо ваш наставник – хрестос.".Тому то - ШУКАЙ СВОЇХ ВЧИТЕЛІВ! ЗНАЙДИ СВОГО ВЧИТЕЛЯ! Того, від якого зможеш взяти дещицю і дати нею собі раду. По суті - це те ж самЕ "пізнай себе" - ЗНАЙДИ СЕБЕ!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
"Виходжу із часу" - це змога Жити поза Часом - тобто ВІЧНО.
Хіба не про це останнім часом ми тут усі мріємо? ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Власне, так, пане Арсен. Поза часом можливо бути лише в реальності істинного "Я". А це і є Життя Вічне Духу. А от коли ми навчимо клітини свого тіла бути вічними - це буде перемога програми Життя тут на Землі, в Матерії. Перемога програми Життя над програмою смерті. Тоді вічним стане наше Тіло, не лише Дух. Сьогодні це комусь видається фантазією, але коли я була маленька, то у фантастичних творах читала про прилади, за допомогою яких люди могли бачити одне одного на великих відстанях. Тоді це видавалося такою ж фантастикою...
Sapienti sat.
Тут я буду Вам опонентом, пані Наталка, бо немає окремо клітин нашого тіла і окремо Божественної реальності. Все одне і те ж. Матерія є матеріальна нематеріальність. Матерія - це просто чуття матерії, яке складають нематеріальні принципи - пари протилежних властивостей. Вона і так вічна, як вічною є Божественність. Для чого Божественному зберігати і вічно пролонговувати фрагмент даного проявлення, якщо він і так, як Ви писали, збережений навічно в Акаші, а скоріше є складовою самої Божественності, але як минуле її, яких у неї є незліченна кількість.
Всі ці питання безсмертного тіла і себе як тіла не ті питання - невірні питання.
О, не бачу в цьому для себе аніяких загроз, пане Олександр:) Думаю, що опонування чи непорозуміння на ґрунті, скоріше, термінології, ніж суті речей. Клітини нашого тіла, як на сьогодні, транслюють програму не Божественного (бо Його реальність - Життя Вічне), а програму смерті - нав'язану людині і людству силами, м'яко кажучи, недружніми. І оте все, чим керується нині пересічна людина: оті всі вікові релігійні, церковні привнесення у її свідомість і безлічі чужорідних їй програм-п'явок - відбирає її силу, стає перепоною проявити справді велику божественну потенціальність, не дає злетіти у свій істинний простір і опанувати Свідомість Творця... З мого боку йшлося про те, щоб відкрити шлях собі - а розум наших клітин слухняно йде за ментальним розумом, поки власна його сила спить - у нашу Істинну Божественність, у власну Могу і Силу. А тіло як раз тут грає неабияку роль. Людина нині взагалі відрізана від свідомості тіла, а саме у ньому - всі ключі. І от коли людині на життя відводиться 7-8, у кращому випадку 9 чи 10 десятків років, причому половина з них уже не молодість, а хвороби і напівнеміч, то в тому є велика неправда існування - буття людини. І ця програма неправди має бути замінена у колективній свідомості (а значить, і в тілі людському) на програму Істини. На програму Божественної Норми, для якої природне життя вічне, а не смерть. Адже Той, образ і подобу якого, ми тут граючись в матерії, відтворюємо - ВІН Є БЕЗСМЕРТНИЙ. Вічний. Зараз знайду посилання на один свій текст тут на НО, де я пояснювала своє нинішнє відчуття речей з цього приводу. Там повніше. Але сходу в то можна і не в'їхати - потрібно підлаштування частот, ну і пластичність підходу:)
От, знайшла:
https://www.ar25.org/article/praktyka-vvedennya-svidomosti-i-tila-u-zhyttya-vichne.html Практика введення свідомості і тіла у Життя Вічне
https://www.ar25.org/article/zmina-polyusiv-vid-svidomosti-matryci-do-svidomosti-bozhestvennoyi-normy-tvorcya.html Зміна полюсів: від свідомості матриці до свідомості Божественної Норми Творця
Взагалі маю на цю тему немало живих матеріалів... якщо буде інтерес.
Sapienti sat.
Бути опонентом взагалі не повинно нікому представляти загрози, хіба що зарозумілості і всезнайству, яке нічого не сприймає і не хоче думати. Я Ваші статті скопіював і обов'язково уважно прочитаю. Мені цікаві Ваші думки. Обов'язково прокоментую. Щодо інших матеріалів поки що не знаю, досить зайнятий. Справлюсь з тим що є, тоді буде видно.
Доброго дня, пане Олександр:) "Загроза" то іронічна фігура мови була в даному випадку. А взагалі - просто посмішка=:) Взагалі я не дуже шаную серйозність. Світ як гра - то для мене більш прийнятно...)
Колись давно написала ось це:
http://www.ar25.org/node/11458 Живи граючи, твори дерзаючи
Мені так само цікаві Ваші думки, бо Ви пливете у глибокій воді - плинно, розважливо і тим часом осягаєте зором немалий діапазон, а думкою занурюєтеся у пласти ще глибші...
Sapienti sat.
Я це так і спийняв, але декому це загроза, хто занадто вірить у догми і покладається на них.
Прочитав Ваш вірш.
Ви будите в мені те, що дещо зачерствіло. Мабуть шлях не завжди прямий. Ви кажете, що я пливу у глибокій воді, але я часом тону у ній, а потім вспливаю. Погано те, що розумієш що занурився вже тоді, коли занурився. Матеріальне підступне, воно просочується непомітно такими невловимими і мізеними порціями, що їх годі і усвідомити, коли вони вже всередині. Не даром Ісус говорив, що будьте завжди на похваті, уважні.
От саме це Ви і робите зі мною - пробуджуєте у мені повсякчасну усвідомленість.
За це я Вам надзвичайно вдячний і не тільки за це, але про інше тут писати не хочу.
Пане Олександр, даруйте, тільки зараз побачила Ваш відгук, тож одразу відповідаю.
Мабуть, коли ми взаємодіємо із Простором (Всесвітом, Богом) щиро і відкрито, то зустрічаємо в слушний час несподіваного когось, хто бодай навіть якимось словом торкне саме ту струнку, яка має зазвучати... і про щось таки нагадати... Мені здається, я розумію, про що Ви.
О так, без сумніву... Звивистий, ще й який.
Наскільки вгору дух високо піднесе,
настільки вниз безодні сила зірватись тягне.
Піднятись легше вверх,
ніж втриматись там обома ногами.
Можливо, я навіть розумію, про що Ви говорите. Чому кажу "можливо" - бо найчастіше ми вважаємо, що розуміємо співбесідника, але насправді ми розуміємо свої думки, про які мислимо, що вони належить співбесідникові... А тим часов він є всесвіт. І ти сама всесвіт. І от два всесвіти мають зрозуміти одне одного. Це такі глобальні речі...
Ви можете це зробити тим шляхом, який оберете собі за зручний для Вас. Ваш світ цікавий мені. Дякую за всі Ваші слова.
Sapienti sat.