Русь – земля Тура (+аудіо)

Початок у статті:
Скуфія брахманів і Русь кшатріїв
Якщо символом брахманів був Вепр, то символом кшатріїв був Тур, звідси ім’я Тор (скандинавський бог війни), воїнські титули Яр-тур і Буй-тур («Слово о полку Ігревім»), в сумерському варіанті – «дикий бик» (Пісня Інанни «Коли я, володарка, сяяла в небесах»). В епосах багатьох народів слова «воїн» і «тур» – синоніми.
Етнонім «руси» також означає «тури, воїни, могутні»: «У візантійських авторів Святослав – ватажок тавроскіфів, Київ – столиця тавроскіфів, а самі руси – нащадки таврів (турів). Та найважливіше, що візантійський автор Іоан Цец (ХІІ ст.) каже: назва руси тотожна назві таври (грец. tavros «бик»). Характерно, що давні етруски називали себе расени й турени-тіррени, іншими словами, руси й таври» (див.: Сергій Наливайко. П’ять племен “Велесової книги”). Варто додати, що словам «тур», «рус», «бик», «буйвол» відповідають санскритське «вріс», іранське «рус», готське «уруз», латинське «urus».
Отже, первинно слово «русь» означало не державу, а професійне воїнство, княжу дружину. Жодного племені з назвою Русь не існувало.
Головним символом варни воїнів-турів було зображення рогів тура – Дворіг, Двозуб. Саме цей символ був зображений на печатці Святослава Ігоровича:

Зі словом «тур» прямо пов’язана буква Т (тау). Т-подібні опори в будівельній справі називаються биками, а Т-подібні металічні профілі – таврами і двотаврами. Згідно з Євангелієм, саме на таврі (гелленською σταυρὸς – ставрос) був розіп’ятий Ісус Хрестос, а не на хресті.
Від букви Т (тау, тавр, бик, тур) походить руна Тур (Тюр, Тейваз), яка зображається у вигляді голови бика з опущеними рогами. Оскільки рунічне письмо починалося з прокреслювання знаків на дереві поперек волокон, то в зображеннях рун немає горизонтальних ліній – тільки вертикальні і під кутом. Символ Дворіг можна було зобразити з піднятими рогами (подібно бо букви Y), але щоб не плутати з руною Альгіз (трійця, тризуб), руну Тур зображали з опущеними рогами. Тому вона нагадує стрілу, спрямовану вгору.
Графічним символом кшатріїв був Дворіг (Двозуб), що зображався руною Тур (Тюр, Тейваз):

Отже, русь (тури) – це варна кшатріїв. Богом-егрегором цієї варни був Перун, якого ще називали Тор, Тур, Тюр, Перкунас, Тараніс. Синонімом слову «русь» було слово «варяги», що означає «воїни», звідси англійське «warrior» – воїн, «варити» (воювати, сваритися, «заварити кашу» – розпочати боротьбу). У давньошведській мові словом «русь» позначали веслярів на бойових човнах, а такими були воїни – члени бойових дружин. Як повідомляє «Повість врем’яних літ» (6370), слова «русь» і «варяги» – це синоніми: «Пішли вони за море до варягів, до русі».
Військо Великої Скуфії складалося з професійних воїнів і з добровільного народного ополчення: перших «Повість врем’яних літ» називає варягами або руссю, а других – словінами, наприклад: «І напнули руси паруси паволочитії, а словіни – шовковії». До складу професійного воїнства входили як наймані іноземці, так і місцеві слов’яни, всі разом вони позначалися терміном «русь» або «варяги».
Після того, як Скуфія перетворилася на Русь, тобто змінилася назва держави, слово «русь» стало етнонімом і поступово поширилося на всі слов’янські племена. Тобто всі племена, що належали до держави Русь, стали русами. Про це чітко сказано в літописі «Повість врем’яних літ»: «Був же один народ слов’янський – і слов’яни, що сиділи по Дунаю і яких захопили угри, і морави, і чехи, і ляхи, і поляни, – яких нині звуть русь... А слов’янський народ і руський – один. Від варягів бо прозвалися руссю, а раніше були слов’яни». Подібним чином у 16–17 століттях слово «козаки» (воїни, мечники) перетворилося на етнонім і українців почали називати «нацією козаків», а Україну – «країною козаків» (назва варни стала етнонімом і назвою країни).
Природно, що першим сприйняло новий етнонім плем’я полян, що жило навколо Києва – столиці Русі. Слово «поляни» походить від кореня *пал, що означає вогнений, енергійний, владний, воїнський, звідси: палиця – символ влади (кий), паляниця – хліб-богатир, палаючий – вогненний, пристрасний, Палестан (Палестина) – земля воїнів, полк – військовий підрозділ, політика – наука про владу, назви міст як центрів влади (Сімферополь, Костопіль, Тернопіль), «поле» – підвладна, контрольована територія, скіфське плем’я Палів, імена Раджпал, Ярополк і Святополк. Тож «поляни» – «це кияни», тобто ті, що належать до Києва.
Застосування слова Русь для позначення держави вказує на те, що у ній почали домінувати військові. Отже, змінився державний устрій: якщо в Скуфії домінували брахмани, то в Русі домінували кшатрії. Змінився характер влади: якщо брахмани керували за допомогою ідей і знань, то кшатрії – до допомогою грубої сили. Земля Вепра тепер стала Землею Тура.
Такого роду перевертання називається «революцією кшатріїв». Скажімо, в Індії подібний процес відбувся ще у 6 ст. до н.е., а релігійним обгрунтуванням нового порядку став буддизм, який просував ідею вищості варни кшатріїв над варною брахманів.
Якщо використовувати сучасні терміни, то устрій з домінуванням військових ще називають «хунтою». Іспанське слово «хунта» здебільшого використовується для позначення диктатури групи військових керівників, що прийшла до влади внаслідок військового державного перевороту.
РЕВОЛЮЦІЯ КШАТРІЇВ
Після загибелі у 972 році князя Святослава Києвом керував його старший син Ярополк. У 977 році через непорозуміння почалася міжусобна війна між Ярополком і його братом – древлянським князем Олегом. Під час бойових дій Олег упав з коня і загинув, про що Ярополк дуже шкодував. Тим часом Володимир у Скандинавії набрав з Добринею варязьке військо і в 980 році почав війну проти київського князя. Воїни Володимира убили Ярополка, тож Володимир став великим князем Русі.
Цього ж року Володимир здійснив релігійну реформу: він спорудив у Києві капище з ідолами шести головних богів слов’янського язичництва – Перуна, Хорса, Даждьбога, Стрибога, Семаргла та Мокоші. Так само поставили ідола Перуна у Новгороді. Головним богом держави став Перун – бог воїнів, а державною релігією, умовно кажучи, «перунізм». Натомість Велес – брахманський бог всіх слов’ян – взагалі не потрапив до цього пантеону.
Що це може значити? Тільки те, що Володимир відмовився від співпраці з брахманами і вирішив керувати державою самотужки, на власний розсуд. Повне вилучення бога брахманів Велеса і вивищення бога кшатріїв Перуна – абсолютно точна і красномовна вказівка на здійснення перевороту кшатріїв.
Судячи з літописних записів, це не викликало особливих конфліктів з брахманами-волхвами. Можливо, брахмани просто вирішили перечекати, щоб життєва практика все розставила на свої місця. Так роблять мудрі батьки, коли дають дитині можливість випробувати свої сили і врешті-решт переконатися у батьківській правоті. Життя показало, що брахмани не помилилися.
Після «установленння хунти» у 980 році Володимир, згідно з ідеологією «перунізму», щороку здійснював успішні завойовницькі походи. Згідно з літописом «Повість врем’яних літ», він приєднав до Руської імперії багато сусідніх народів: ляхів (981), в’ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), болгар (985).
Але завоювати – це тільки половина справи, значно важче утримати завойоване. І тут Володимир остаточно зрозумів, що самої сили зброї для цього вже не достатньо і вся ця його кшатріївська самодіяльність може погано закінчитися. Тому вже з 986 року він починає промацувати можливості відновлення співпраці з брахманством, а в 987 році здійснює охрещення Русі. Йшлося про формування спільної духовної основи для величезної імперії, до речі, більшої і могутнішої за Візантійську.
Продовження: Русь аріанська