Саміт миру в Швейцарії: Саймон Шустер розповів про роль Єрмака і що з цього вийшло

Близько полудня 15 червня до швейцарського курорту почали прибувати гелікоптери, які доставили світових лідерів на вершину гірського хребта, поцяткованого коровами та польовими квітами. Ця подія була продана їм як глобальний мирний саміт – початок процесу, який покладе край російській війні проти України, починає свою статтю Inside Andriy Yermak’s Quest for Peace in Ukraine, опублікованій TIME, відомий вже нам журналіст Саймон Шустер.

Але Росія та її союзники, зокрема, Китай не були представлені. Натомість українці керували б шоу – президент Володимир Зеленський був би в головній ролі, а керівник його апарату Андрій Єрмак - в ролі імпресаріо, продовжує свою оповідь журналіст.

Зеленський і Єрмак, старі друзі з часів їхньої ранньої кар'єри в індустрії розваг, нерозлучні відтоді, як Росія розпочала своє вторгнення на початку 2022 року. Більшу частину того року вони жили разом у бункері під президентським комплексом у Києві, спали неподалік один від одного, харчувалися в кафетерії бункера та качалися в імпровізованому спортзалі.

Союз «Єрмак–Зеленський» і три хвилі очищення від корпоративних психопатів – футурологічний прогноз (+аудіо)

Вони з'являлися пліч-о-пліч під час поїздок на фронт і зустрічей з іноземними союзниками. Тієї осені, коли Зеленський розпочав мирний процес, щоб покласти край війні, він призначив начальника свого апарату відповідальним за нього.

Відтоді Єрмак намагається закласти основу для миру на умовах України, намагаючись перехитрити Росію на дипломатичному фронті навіть тоді, коли збройні сили його країни втрачають позиції у війні. Маючи вольовий і часто владний характер, він досягнув успіху в критично важливих питаннях, в той час як зазнавав невдачі в інших. Завдяки його зусиллям Україні вдалося створити майданчик для переговорів, зібрати навколо себе велику групу союзників і уникнути втягування в мирний процес, який контролює Росія.

Саміт став першим справжнім випробуванням цієї стратегії, вважає Шустер. Понад 80 країн зголосилися взяти участь, представляючи всі регіони світу, але з явною перевагою західних демократій. Коли вони прилетіли на своїх гелікоптерах, дехто помітив, що посадковий майданчик стоїть поруч з напівзруйнованим сараєм, огорожа якого ледве приховує велику купу лайна. "Це досить символічно, – зауважив один з американських гостей. – Тут багато лайна, яке треба розгрібати".

Єрмак взявся за найбільшу лопату. Він переконував, присоромлював і тиснув на іноземні держави, щоб ті приїхали в Альпи, відкидаючи ідею, що Росія як агресор війни повинна брати участь.

Те, що вийшло в результаті його зусиль, здавалося дивним, на перший погляд: мирний процес без посередників, без припинення вогню, без реальних переговорів між воюючими сторонами.

ООН трималася насторожено. Руанда якимось чином опинилася за столом переговорів, так само як і крихітна острівна держава Кабо-Верде. За словами Єрмака, все це було частиною плану.

"Ми хочемо, щоб усі країни світу пройшли цей шлях разом з нами", – сказав він Шустеру під час підготовки до саміту минулої осені. – "Весь світ! Тоді росіянам дійсно буде важко стверджувати, що процес не є чесним. Тоді ми зможемо сказати: "Вибачте, але всі країни світу вже погодилися, що він справедливий".

Але тут Шустер зауважує, що не всі країни світу. Деякі з найпотужніших, на його думку, країн світу, такі як Бразилія, Індія, Саудівська Аравія та Південна Африка, надіслали своїх послів на саміт, але відмовилися підписувати його підсумкову декларацію. Інші учасники скаржилися, що захід був схожий не стільки на переговори, скільки на ехо-камеру для існуючих союзників України. Росія відкинула все це як фарс. За день до початку саміту Владімір Путін висунув власні вимоги щодо миру, низку ультиматумів, які б означали капітуляцію України у війні та втрату п'ятої частини її території.

Україна категорично відкинула цю пропозицію, але цей крок Росії підкреслив, наскільки далекою залишається ця війна від будь-якого остаточного завершення. По всьому фронту тривають варварські вбивства у промислових масштабах, оскільки кожна сторона прагне виснажити готовність іншої сторони жертвувати своїми людськими та фінансовими ресурсами. Поки що найближчим до мирного процесу в Україні є той, що відкрився в Бюргенштоці, і його успіх залежатиме від президента Зеленського та його невтомного посередника Андрія Єрмака.

Хоча сьогодні українці можуть побажати про це забути, але їхня перша спроба домогтися миру розпочалася одразу після початку російського вторгнення. На той момент Зеленський мав два основні пріоритети: звернутися до світу із закликом допомогти Україні захистити себе і закликати Путіна до перемир'я.

"Нам потрібно поговорити про припинення цього вторгнення, – сказав він наступного дня після початку вторгнення. – Нам потрібно говорити про припинення вогню". Наступного тижня у відокремленому маєтку на півдні Білорусі розпочався перший раунд мирних переговорів.

Контраст між двома сторонами навряд чи міг бути більш разючим. Росіяни з'явилися в ділових костюмах і краватках. Голова української делегації Давид Арахамія, високопоставлений законодавець з політичної партії Зеленського, був у чорній бейсболці, злегка зсунутій набік. "Нашою фішкою була антидипломатія, починаючи з дрес-коду, – сказав тоді Арахамія Шустеру. – Вони починали з юридичної термінології, а я казав: "Мені не потрібна ця фігня, пояснюйте нормальною мовою".

За шість тижнів учасники переговорів досягли контурів угоди. В обмін на надійні "гарантії безпеки" з боку Росії та інших країн Україна погоджувалася відмовитися від планів вступу до альянсу НАТО і прийняти статус "постійного нейтралітету". Ця пропозиція дала Путіну шанс заявити про принаймні часткову перемогу. Його головним виправданням для початку вторгнення було бажання не допустити вступу України до НАТО, і Зеленський запропонував задовольнити його бажання. Він також був готовий поступитися територією в обмін на мир.

Кремль, здавалося, був готовий розглянути ці умови. Але до кінця квітня 2022 року мирний процес зірвався з кількох причин. Українські переговірники були нажахані масовими звірствами, скоєними російськими військами, особливо, в передмісті Києва Бучі, і закликали Зеленського вийти з переговорів. Позиція США та Європи не допомогла їм продовжити переговори. Західні союзники України відмовилися дати будь-яку тверду обіцянку зупинити вторгнення Росії в майбутньому.

"Вони фактично порадили нам не вдаватися до ефемерних гарантій безпеки", – сказав пізніше Арахамія. Без таких гарантій з боку Заходу українцям довелося б покладатися на добру волю росіян.

Інша причина провалу цих переговорів була пов'язана зі станом бойових дій. Збройні сили України здобули кілька вражаючих перемог у перший рік вторгнення. Навесні вони розгромили Росію в битві за Київ, змусивши загарбників відступити приблизно з половини території, яку вони окупували. Восени росіяни зазнали нових поразок у північно-східній Харківській області та південному місті Херсоні.

Коли Україна здобувала позиції, її союзники закликали Зеленського відновити мирні переговори з позиції сили. "Коли є можливість вести переговори, коли можна досягти миру, скористайтеся нею", – казав генерал США Марк Міллі, тодішній голова Об’єднаного комітету начальників штабів, після того, як росіяни відступили з Херсона в листопаді 2022 року. – "Ловіть момент!"

Але українці відкинули його пораду. Колега Міллі в Києві заявив, що мирні переговори можуть розпочатися лише після того, як буде звільнена вся територія України. Зеленський вважав так само: навіщо зупинятися, коли у нього був імпульс? Низка перемог у перший рік вторгнення переконала його, що війна триватиме "за тією ж траєкторією", – сказав Зеленський тієї осені. Проте він не міг ігнорувати тиск з боку своїх союзників, які закликали його розглянути шляхи досягнення врегулювання з Путіним. Як компроміс Зеленський запропонував амбітний план, який він назвав "Формулою миру".

Він складався з 10 цілей, від розумних до майже недосяжних. Пункт четвертий закликав звільнити всіх українських солдатів і цивільних осіб, включно з дітьми, які були викрадені російськими військами. Пункт сьомий закликав притягнути до відповідальності всіх російських воєнних злочинців, включно з Путіним і його вищим генералітетом. Мабуть, найважливішим, чого вимагала формула, щоб Росія залишила кожен дюйм української землі, включно з тією, яку вона окупувала з 2014 року.

"Я переконаний, – сказав Зеленський, оголошуючи план наприкінці листопада 2022 року, – що зараз настав час, коли російська руйнівна війна повинна і може бути зупинена".

Через кілька днів після цієї заяви Шустер відвідав Єрмака в його кабінеті на другому поверсі президентського комплексу, просто через коридор від ситуаційної кімнати. Зеленський призначив його відповідальним за реалізацію "Формули миру" – Геркулесове завдання, яке могло б викликати у Єрмака занепокоєння щодо його шансів на успіх. Але він виглядав розслабленим і впевненим у собі, пише Шустер. Напередодні Єрмак відсвяткував свій 51-й день народження, і в його кабінеті висіла в'язка повітряних кульок, найбільша з яких була у формі ракети.

Єрмак у своєму кабінеті в листопаді 2022 року. Фото: Максим Дондюк для TIME

На столику біля робочого столу він показав керамічний череп, який отримав у подарунок. Череп був розмальований зображенням Кремля у вогні. "Це – мета", – сказав він з посмішкою. І в інших проявах він намагався створити образ воїна, а не переговірника, навіть коли став архітектором переговорного процесу. Це завдання не було для нього чужим. Перед вторгненням він провів численні раунди переговорів з росіянами в надії запобігти війні.

Щойно почалося вторгнення, Єрмак домовився з росіянами про обмін полоненими, завдяки якому тисячі солдатів і цивільних осіб повернулися додому з російського полону. "Ці обміни завжди були на межі, - сказав він мені. "Завжди висіли на волосині". Іноді остаточний підпис з російського боку йшов аж до Путіна, який міг вирішити скасувати обмін, який готувався місяцями.

Найбільший обмін, організований восени 2022 року, забезпечив звільнення 215 українських в'язнів, включно з вищим військовим керівництвом, в обмін на 55 полонених, які утримувалися в Україні. За всіма ознаками, цей обмін став переломним моментом для Єрмака, який поїхав зустрічати українських полонених після їхнього звільнення. Він продемонстрував, що може перехитрити росіян за столом переговорів.

Бездітний холостяк, Єрмак народився і виріс у Києві. Його батько Борис працював радянським дипломатом у Кабулі у 1980-х роках, коли Радянський Союз зазнавав поразки у безнадійній війні в Афганістані. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Єрмак працював адвокатом у новій незалежній Україні. За його словами, він уникав кримінального права через нестримну корупцію в київській правовій системі. Натомість він зосередився на правах інтелектуальної власності та індустрії розваг. У 2010 році він подружився із Зеленським, коли вони обидва працювали на телеканалі, який транслював комедійні шоу Зеленського.

На стороні Єрмак також займався кінобізнесом, заробивши гроші як продюсер на кількох похмурих гангстерських фільмах. Можливо, через цей досвід він часто вдається до відсилань до фільмів, коли описує свій погляд на війну, іноді представляючи себе і президента в ролі хороших хлопців у якомусь голлівудському фільмі. Коли Шустер запитав про його життя із Зеленським у бункері, він згадав один зі своїх улюблених фільмів, класичний бойовик "Спека" з Робертом Де Ніро в головній ролі. "Він виголошує такий монолог, – розповів Єрмак про головного героя, який грабує банк. – Це про самурайський принцип, коли твоє життя присвячене якійсь меті. А наше життя зараз присвячене перемозі".

Робота Єрмака над "Формулою миру" передбачала нестандартний підхід до дипломатії воєнного часу. Замість того, щоб робити якісь пропозиції росіянам, Україна вирішила створити коаліцію країн на підтримку свого мирного плану. Мета полягала в тому, щоб надати Україні більшої ваги і контролю в мирному процесі та поглибити відчуття ізоляції Росії. Кожна країна світу буде вітатися як партнер у цьому процесі, але не як нейтральний спостерігач чи посередник. "Нам не потрібні посередники, – сказав Єрмак. – Посередникам більше не можна дозволяти займати обидві сторони".

Для того, щоб розширити цей альянс, Україна включила до Формули миру пункти, які інші країни могли б легко підтримати. Перший пункт закликає до ядерної безпеки, другий – до стабільного постачання продовольства в Африку та Азію. П'ятий пункт посилається на статут ООН, в якому йдеться про те, що кордони не можуть бути змінені силою.

"З цим дуже важко сперечатися, – пояснює Єрмак. – Якщо іноземні лідери не хочуть підтримувати весь план, можуть обирати, які пункти підтримати, а які ні. – Кожна країна може побачити своє лідерство хоча б в одному з пунктів".

Починаючи з літа минулого року, Єрмак скликав низку зустрічей з іноземними чиновниками, готовими підтримати формулу. Перша відбулася в Данії в червні 2023 року, і в ній взяли участь більше десятка країн, переважно членів альянсу НАТО, а також Бразилія, Індія, Південна Африка та інші. Після завершення переговорів деякі учасники пішли до французького ресторану в Копенгагені. "Було багато оптимізму, – сказав один з офіційних осіб за вечерею. – Очевидно, що це було дітищем Єрмака, і він думав, що зможе привернути до неї весь світ".

На наступній зустрічі, що відбулася менш ніж через два місяці в Саудівській Аравії, кількість країн-учасниць збільшилася більш ніж удвічі. Навіть Китай надіслав свого представника, сигналізуючи, що Пекін не хоче залишатися осторонь. Єрмак був у захваті. "Ніхто не вірив, що ми зможемо це зробити", – сказав він згодом. Незабаром він переключив свою увагу на план проведення глобального саміту глав держав на підтримку формули Зеленського.

Але, як і в кожній війні, умови можливого миру визначалися подіями на полі бою. Влітку і на початку осені 2023 року Україна продовжувала свій найамбітніший контрнаступ, маючи на меті звільнити величезні ділянки окупованої території, використовуючи зброю, яку вона отримала від США і Європи. Успіх дав би Зеленському шанс вести переговори з Путіним з позиції сили, потенційно диктуючи росіянам умови угоди.

Однак до середини осені контрнаступ застопорився. Українські війська зазнали жахливих втрат, намагаючись прорвати вперту російську оборону. Коли ми зустрілися в жовтні того року, продовжує Шустер, Єрмак здавався набагато менш оптимістичним щодо Формули миру. "Ми зробимо все, щоб ця платформа вижила", – сказав віні. Але він знав, що провал контрнаступу – не єдина перешкода на шляху до миру.

Двома днями раніше увага світу була прикута до Близького Сходу, коли бойовики ХАМАСу вторглися в Ізраїль, вбивши близько 1200 людей, більшість з яких були цивільними, і взявши близько 250 заручників. Єрмак відчував, що цей напад може означати для миру в Україні. "Я дуже сподіваюся, що ситуація в Ізраїлі не стане на заваді, – сказав він. – Але, звичайно, вона має вплив".

Арабські країни були шоковані жорстокістю відповіді Ізраїлю, в результаті якої загинули тисячі мирних жителів Гази. Багато країн мусульманського світу відмовлялися підтримувати мирний план в Україні, доки Ізраїль продовжував війну проти ХАМАСу. Як наслідок, Єрмаку було набагато важче заручитися широкою підтримкою, а Росії було легше підірвати його зусилля.

На той час для України було вже занадто пізно скасовувати саміт у Швейцарії. Її західні союзники пообіцяли приїхати, і Єрмак активізував свої зусилля, щоб залучити гостей з інших регіонів. Він звернувся по допомогу до знаменитостей, заручившись підтримкою Боно і Мадонни. Члени команди Єрмака отримали списки країн, які потрібно було переконати, переважно в Африці та Латинській Америці.

Коли гелікоптери приземлилися в Бюргенштоці, стало зрозуміло, що мрія Єрмака про справді глобальну коаліцію розбилася вщент. Китай не з'явився. Саудівська Аравія погодилася надіслати посланця лише після того, як Зеленський в останню хвилину здійснив поїздку до королівства і звернувся до його правителя. Єрмак не розгубився. На початку саміту він заявив: "Це – вже успіх".