Щасливі приязні, або Постіндастріал – епоха чесності (+аудіо)

Аудіоверсія: Щасливі лагідні, або Постіндастріал – епоха чесності

У попередній статті ми ознайомилися з трьома простими принципами, які дозволяють побачити обриси постіндустріальної формації. Також ми сформулювали перші три ознаки нового суспільства: 

•  1. «Неонатуральне господарство»: економічна самодостатність на рівні одноосібних і колективних господарств
• 2. Універсальна індивідуалізована безперервна ігрофікована освіта, тісно пов’язана з практичною діяльністю 
• 3. Вільна динамічна ієрархічна мережа демосів, глобальна духовно-економічна держава-громада

А що нас чекає у такому фундаментальному питанні як співвідношення правди і брехні? Для цього спочатку поглянемо, як воно було на початку європейської цивілізації. Індустріальна формація заперечила попередні моральні цінності і перевернула їх з ніг на голову. Постіндустріальна формація у свою чергу заперечує індустріальні вартості і творить нові, проте вони, як і слід було очікувати, дивовижно подібні до первинних вартостей доіндустріальної доби.

  4. Культ чесності, прозорості, правдивості у всіх сферах життя – від науки і економіки до людських стосунків

У ДОІНДУСТРІАЛЬНУ ДОБУ, особливо на початку «нового світу» 7500 років тому, чесність була звичною нормою. На це було кілька причин.

По-перше, у демосах (природних громадах, де всі знають всіх) брехня швидко викривалася, тому її застосування було неефективним.

По-друге, брехня підривала довіру всередині громади, робила її слабкішою і наражала на загибель. Демоси «випалювали брехню каленим залізом», відтак вона була небезпечною для життя брехуна.

По-третє, брехня вважалася порушенням законів Всесвіту, підривом природного порядку, проявом сатанізму і взагалі вкрай негативною практикою, яка накликає гнів богів і руйнує долю.

По-четверте, люди були переконані, що предки постійно стежать за ними з небес. Вважалось самозрозумілим, що будь-які наші думки, слова і дії відкриті для небесних глядачів, відбуваються у них на очах – наче транслюються в живому ефірі на весь світ.   

В ІНДУСТРІАЛЬНУ ДОБУ – «епоху натовпів» – демоси були остаточно зруйновані, а поширювані атеїзм та псевдорелігії вже допускали брехню, зокрема «заради вищих цілей». Єдиним реально стримуючим чинником була тільки загроза викриття і покарання.

Брехня виявилася найефективнішим способом збагачення, кар’єрного успіху, особливо у сфері політики і керування натовпами. Це дало імпульс для розвитку цілої науки та індустрії ефективного обдурювання людей. Брехня перетворилася на звичну норму. Замість слова «брехня» було вигадано багато політкоректних евфемізмів: реклама, маркетинг, піар, політтехнології.

У результаті людство епохи індастріалу живе у світі тотальної брехні, суцільних дрібних лохотронів і глобальних афер. Масово поширилась хуцпа, тобто настільки нахабна, відверта і масштабна брехня, що нормальна людина просто не може повірити в саму можливість її існування.

Сучасні держави повністю основані на брехні. Хуцпа втратила колишню ексклюзивність і перетворилася на нудну реальність політики, буденний елемент виборчих технологій, тобто мистецтва обдурювання «лохторату».

ПОСТІНДАСТРІАЛ ПОВЕРТАЄ ЧЕСНІСТЬ. Головну роль тут відіграють чисто прагматичні спонуки, викликані розвитком інформаційних технологій.

По-перше, все сказане може бути легко зафіксованим і відтвореним хоч на весь світ.  

По-друге, технології стеження дозволяють транслювати наживо будь-які слова і дії людини, а також документувати її пересування.

По-третє, технології розпізнавання голосу і зображень дозволяють відстежувати та аналізувати слова і дії.

По-четверте, брехня підриває конкурентоспроможність брехливих спільнот, адже недовіра різко збільшує вартість ділових процесів (нотаріуси, адвокати, охорона, страхування тощо).  

Відродження демосів (коли всі знають всіх), властиве для постндустріальних спільнот, робить брехню неефективною і небезпечною. Перехід від диктаторських форм правління до республіканських, коли висування кращих відбувається в середовищі демосів, робить непотрібними піар і політтехнології.   

Як бачимо, існує прямий зв’язок між способом виробництва, формою державного устрою, освітою і моральними нормами. Цей зв’язок диктується не просто уявленнями людини про правильне життя, а жорсткою прагматикою. Спільноти, які підтримуватимуть описану вище постіндустріальну цілісність, отримають еволюційну перевагу і піднімуться на вершину цивілізаційної піраміди. Натомість ті, які чіплятимуться за старі звички індастріалу, животітимуть на узбіччі розвитку з тенденцією до остаточного розпаду.

Майбутнє за щирими, чесними, доброзичливими, гармонійними людьми. Відтак настанова Нагірної проповіді – «Щасливі приязні, бо вони успадкують землю» – абсолютно відповідає духу постіндустріальної формації. Радіймо!

Продовження: Соціальне забезпечення у постіндустріальному суспільстві