Психотерапевтичний ефект: читаючи про свої сильні сторони, ви підвищуєте самооцінку, адекватно ставитесь до власних характерних рис, здібностей, можливостей. Вірите у себе, Ви подобаєтесь собі! І коли Ви зневірились у житті, вас огортає сум і печаль, безвихідь, розчарування, депресія – відкривайте характеристику свого типу і вчитуйтесь. Не поспішаючи, вдумливо, з олівцем. Можете додавати і від себе те, що помітили в собі і вважаєте важливим. Це краще за ведення щоденника – адже кожного разу, звертаючись до характеристики, Ви працюєте над собою, Ви краще розумієте себе і свою природу, і Ви стаєте самим собою – природним, а отже, впевненим, спокійним, сильним. Адже Ви читаєте власні сильні сторони. Психіка відчуває це, погоджується і врівноважується, розквітає, як зів’яла квітка, набираючи життєдайних сил власної природи. А природа сильніша за людину. І психіка – це ваша цілісність, ваша суть, відчуваючи і знаючи яку, Ви не схибите! Даремне релігійники й езотерики розділяють розум, душу і серце – вони ніби препарують, розчленовують глибинну суть людини, і, втрачаючи цілісність, людина стає навіюваною, легкою здобиччю тих самих сектантів...

Життя дає нам випробування, і долати перешкоди можливо лише у співдружбі з природою, із самим собою, знаючи свої сильні сторони і вміючи їх використовувати – у будь-яких обставинах, у спілкуванні й співдіях з будь-ким!

Уважно вивчаючи свої слабкі сторони, Ви озброюєтесь: «Хто володіє інформацією - володіє світом» - у даному випадку Ви володієте собою! «Поінформований – значить, озброєний». Та Вам не потрібно воювати із собою, викорінювати недоліки, виховувати себе – це все боротьба, а у боротьбі із собою нічого, крім виснаження і нових проблем, не отримаєте! Праця над собою – це прийняття себе таким як Ви є від природи – адже тип вроджений і незмінний протягом життя. Праця над собою – це знання себе: своїх сильних сторін і слабких, вміння відчувати їх у собі: користуватися сильними і не допускати прояву слабких – відстежувати це у собі.

Прочитавши про свої слабкі сторони та акцентуації, Ви знаєте свої потреби: у чому потребуєте допомоги від інших – людей, у яких ці якості сильні, і тому їм можна у цьому довіряти. Акцентуації виникають тоді, коли людина, спостерігаючи за іншими, намагається виховати такі ж якості і в собі: штудує інформаційні джерела, «виховує силу волі», намагається поводитись так, як прийнято у суспільстві, хоч відчуває при цьому дискомфорт: напругу, острах, тривогу, невпевненість, та ще й сердиться через це на себе. Повірте – навіть може стати ворогом собі: насилуючи те, що природою їй не дано. Починається самокритика, самопоїдання, а критикуючи й «виховуючи» себе, починає автоматично критикувати й виховувати інших. І губить друзів. Кому приємні повчання, сарказм, іронія, критика – інші невдоволення?... А це, виявляється, - проекції невдоволення собою. Адже, скільки не «виховуй» свої слабкості, вони ніколи не стануть сильними, результат один – виснаження, роздратування, психічні розлади... Така людина стає нав’язливою у повчанні саме за цими ознаками, напружує і дратує оточуючих, оскільки знаходиться у цьому стані сама. І відштовхує інших. Попереду – невдоволення собою, життям, морок самотності...

Тож, читаючи, як настільну книгу, свою характеристику, Ви знаєте свої сильні і слабкі сторони і вмієте керувати собою, своїм станом. На сильних сторонах Ви впевнені і щасливі, на слабких – нещасні, невпевнені, дратівливі. Оминайте їх проявів.

А знаючи типи і характеристики людей свого оточення, Ви знаєте їх сильні і слабкі сторони, отже, орієнтуєтесь, у чому їм можна довіряти, а в чому – ні. І якщо людина нав’язливо щось пропонує, ще й повчає, будьте певні – проявляє акцентовані слабкі сторони. І довіряти їй у цьому не можна! Вона тут необ’єктивна, нав’язує хибне суб’єктивне бачення. А чому так яро нав’язує? Бо сама приклала чимало зусиль для цього, тож занадто цінує і зусилля, і інформацію, добуту таким сизифовим трудом... На слабких сторонах достатньо мати лише суспільні норми і дотримуватися їх – не більше. А сильні – це компетентність, створення і прояв нового, прогресивного, це шлях до розвитку і себе, і суспільства.

Праця над собою – це постійний розвиток: вдумливе ставлення до подій життя, людей, ситуацій, себе самого. Без любові до себе, до людей, до життя розвиток неможливий. Знайте себе, поважайте себе, вмійте собою керувати, і любіть себе – у всіх своїх проявах! Ви – довершене творіння природи, ви – знаряддя Бога на Землі, і будьте гідними. Бо Ви – Людина. І все у ваших руках. Знайте себе, знайдіть своє покликання – своє завдання у житті – вибране вашою душею, і будьте щасливими. У цьому допоможе соціоніка.