Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Східні військові формування в лавах збройних сил нацистської Німеччини

Через значні людські втрати на Східному фронті восени 1941 року німецьке командування дало дозвіл на створення допоміжних військових частин з військовополонених та населення окупованих територій. Це рішення передбачало підсилення охоронних військ в тилових районах груп армій, а звільнені німецькі військові частини використовували на фронті.

Другим важливим фактором, що вплинув на залучення в лави німецької армії громадян Радянського Союзу,в тому числі і козаків, стала партизанська війна в тилу армій.

Третьою обставиною, що вплинула на формування військових з’єднань з числа радянських громадян, було добровільне бажання представників деяких народів служити в німецькій армії. На території Західної України, країн Прибалтики, на Дону, Кубані і Тереку, в деяких районах Північного Кавказу та в Криму назустріч німцям виходили люди, які так чи інакше постраждали від радянської влади. Вони формували загони самооборони і висловлювали бажання вступити в німецьку армію, щоб боротися проти більшовизму і з надією створення національних держав.

Вже в січні 1942 року був даний наказ про формування бойових частин з представників тюркських і кавказьких народів (ostlegionen). Паулюс наказом від 9 січня 1942 року дав дозвіл на формування додаткових охоронних військових частин з військовополонених і жителів окупованих територій, що ворожо ставилися до радянської влади. Перевага надавалась козакам і українцям. Спочатку ці з’єднання використовувалися для охорони залізничних станцій, мостів, автомагістралей, таборів військовополонених, а також при проведенні анти партизанських каральних операцій. 15 квітня 1942 року Адольф Гітлер особисто дозволив використати козацькі і кавказькі військові частини як для боротьби з партизанами, так і на фронті в якості рівноправних союзників. При цьому були розроблені основні правила організації таких частин, що регулювали систему військових звань, форму одягу, розміри оплати, підлеглість і відношення до німецької адміністрації.

Для організації управління східними формуваннями 15 грудня 1942 року був створений штаб Східних військ, на чолі якого стояв генерал Гельмих.

1 січня штаб Східних військ перейменували на штаб Добровільних військ, а Гельмиха замінили на генерала кавалерії Кестринга.

Добровільні військові частини також ділились на три категорії.

Перший контингент – добровільні допоміжні служби або «гіві» (hilfswillige). Ці частини створені з військовополонених і цивільного населення. Спочатку використовувались винятково в тилових службах в якості обслуговуючого персоналу. Пізніше вони займались також доставкою боєприпасів. Їм часто довірялись саперні роботи, а також участь в анти партизанських акціях. Ті, що входили до складу німецьких бойових частин, одержали зброю і брали участь в бойових операціях разом з німецькими солдатами.

«Гіві» стали складовою частиною німецьких дивізій. Лише в службі постачання німецької піхотної дивізії було передбачено 700 штатних посад, а з 2 жовтня 1943 року – 2005 посад на 10708 чоловік німецького особового складу.

В танкових і моторизованих дивізіях число «гіві» відповідно становило 970- і 776 чоловік. В Люфтваффе поряд з технічними і допоміжними службами існували навіть російські екіпажі в складі німецьких ескадр. В військово-морських силах «гіві» брали участь в частинах берегового обслуговування, в зенітній і береговій артилерії.

Весною 1943 року число «гіві» перевищувало 500 тис. чоловік, а до кінця війни нараховувало 650-670 тисяч чоловік.

Другий контингент – додаткова поліція з підтримки порядку в тилових районах (hilfspolizei). Залежно від того, в якій інстанції – військовій чи цивільній – вони поділялись на:

а) допоміжну поліцію в тилових районах діючої армії або групи армій;

б) допоміжну поліцію порядку в районах діяльності цивільної окупаційної адміністрації («Шума» - schutzmannschaften).

Залежно від призначення допоміжна поліція поділялася на:

а) поліція в містах та сільських місцевостях;

б) загони самооборони;

в) батальйони для боротьби з партизанами;

г) додаткова пожежна поліція;

д) резервна поліція для охоронних цілей.

В цих категоріях служили 300-400 тис. чоловік.

Третій контингент – бойові добровільні формування з числа колишніх радянських громадян в вермахті, які до кінця війни нараховували 400-450 тисяч чоловік.

В вермахті, військах СС і в поліції на території СРСР служило від 1 млн. 300 тис. до 1 млн. 500 тисяч чоловік. Перш за все, це були люди, що втратили під час колективізації, голодомору, чисток 30-х років своїх рідних і близьких. Більшість таких добровольців-козаків ввійшло до складу вермахту на Дону і в Кубані, що особливо постраждали під час розкуркулювання.

Тут були випадки, коли назустріч німецьким військами виходили цілими станицями, а в козацьких сотнях служили сім’ями. Були ідейні противники радянської влади, причому різноманітних національностей, і серед військовополонених.

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи