У ніч на суботу 25 травня 2013 близько двохсот шведських правих зібралися в стокгольмському районі Олвсье, щоб захистити своє місто. У ході нічного патрулювання до них приєднувалися все більше і більше добровольців.

Кістяк нічного патрулювання склали члени націоналістичних організацій "Нордична молодь", "Партії шведів" і "Рух шведського опору", а також автономні націоналісти, які не перебувають у будь-якій організації.

За повідомленнями шведського порталу Realisten, присутні активісти попрямували в сусідній район Тумба, де не вщухали заворушення, організовані іммігрантами, які підпалили вже чимало об'єктів на цій території. Як заявили самі учасники патрулювання, вони планують перешкодити безладам і захистити жителів, які стали мішенями приїжджих бунтарів.

Тим часом правоохоронні органи Швеції, злякавшись що праві візьмуть контроль над ситуацією в місті, стали проводити затримання серед націоналістів, які вийшли на вулиці. Тим не менше, їм не вдалося зломити шведський опір і патрулювання вулиць триває досі, незважаючи на зусилля силовиків.

Афіша, яку поширює організація "Нордична молодь" (Nordisk Ungdom), говорить: Збирайтеся кожен у своєму районі, захищайте свою територію!

Заворушення в Стокгольмі не вщухають: іммігранти палять автівки, школи і дитсадки, закидають коктейлями молотова пожежних, а карети швидкої допомоги - камінням, також нападають на поліцейських і мирних жителів. 

За своїм характером шведський бунт нагадує паризьку "війну передмість": спалено вже більше сотні машин, і багато будинків зазнали відчутної шкоди, влада навіть була змушена тимчасово евакуювати деяких жителів з їхніх будинків.

Навіть причина протесту схожа на паризьку - тиждень тому поліцейськими був застрелений 69-річний іммігрант, який погрожував своїм сусідам з району Хюсбю холодною зброєю. Проте його сусіди, які теж є іммігрантами (80% жителів району - іммігранти) виявилися цим незадоволені і стали вимагати покарати поліцейських.

Минулого тижня близько півсотні іммігрантів вийшли на вулиці і почали влаштовувати погроми, закидати поліцію камінням. Незважаючи на це, поліція вирішила не затримувати демонстрантів. У результаті такої бездіяльності заворушення перекинулися й на інші іммігрантські передмістя Стокгольма, а число протестуючих різко зросло. 

Тим часом, протестуючі іммігранти вже заговорили про соціальні причини свого невдоволення, стверджуючи, що вони виступають проти соціальної нерівності.