Славетний Орфей

Етимологія імені

Цікавим є значення імені Орфей. Грецькою мовою прийнято писати Ὀρφεύς. Одразу зазначу, що перший склад його імені є спільнокореневим зі словом оракул. Латинський письменник Фулгенцій висунув гіпотезу, що Орфей походить від Oraia-phonos, тобто найкращий голос. З подачі Коба і Ноела прийнято вважати, що слово Орфей є семантично близьким до дієслів, що означають голосний спів або виголошення заклинання. Узагальнивши вищенаписане, треба зазначити, що імення Орфей може бути прізвиськом, яке особа отримала за свою діяльність. Адже, крім усього Орфея називали сином божим (сином Аполлона), хоча його земного батька звали Еагр.

Мітологічна складова

Орфею приписують, що він був учнем (а, може, і братом) Ліна, але навчався також в Єгипті. Він брав участь у поході аргонавтів за золотим руном. Треба роузміти, що золоте руно — це міг бути запис із рунами, на зразок шкіри Епіменіда — пергаменту, на якому мудрець записав свої знання для лакедемонців. Коли Орфей грав на лірі, то його зворушено слухали навіть звірі, птахи, риби і рослини. Про нього казали, якщо Гермес перший виготовив ліру, то Орфей її вдосконалив. Одружившись, оселився у Тракії, звідки походив його батько. Після смерті коханої дружини Аргіопи, поет вирушив у пошуках за нею до царства мертвих і повернувся. Для цього скористався своїм талантом і здібностями. Але повернути дружину до життя йому забракло віри. За це Арістокл назвав його боягузом у своїй філософській праці "Бенкет". Тож Орфей стрівся з коханою знову вже після своєї смерті. А його музичну творчість продовжив Алкей. На згадку про славетного поета і співця назвали сузір’я Ліра, видиме в Північні півкулі.

Наукове підґрунтя

Найдавніша письмова згадка про Орфея, що дійшла до нас, це всього кілька слів у творах античного поета Ібика — сучасника Пітагора. Піндар назвав Орфея батьком пісень. Він один із кількох персонажів античної мітології, котрий ще за життя зміг потрапити у Потойбіччя і повернутись. У переказах зазначено, що і в просторі мертвих він зміг скористатись своїми музичними і поетичними талантами. Це наводить на думку, що деякі здібності можуть залишатись після тілесної смерті і переходити в нові народження. "Душі структура над плоттю домінує" — такий ритмічний вислів коротко підсумовує філософську думку. В деяких джерелах згадують Орфея, як цілителя і винахідника письма, принаймі однієї з його форм. В сільському господарстві гелленів і пелазгів велику роль відігравав культ Деметри Хтонії. І елевсінські містерії щороку проводились для вшанування богині плодючості. Згідно Павсанія пелазги виготовили дерев’яний образ Орфея і розмістили його в святилищі Деметри на Тайгеті. Орфею приписують авторство пісень для славлення, котрі виконувались під час виконання цих ритуалів. Пізніше їх почали називати орфічними гімнами. Наразі збереглись тільки два з них у записі Павсанія. Останній з посиланням на єгипетські джерела, називає Орфея магом. Арістофан і Горацій стверджують, що Орфей навчав людожерів харчуватись фруктами. Тож такими спонуканнями до живої їжі він подібний куретам, одним із яких був Епіменід. Також у Арістофана є згадка, що Орфей умів ладнати з дикими тваринами. Бертран Рассел у своїй "Історії західної філософії" зазначив:

Орфей був реформатором релігії Діоніса. Через Пітагора орфічні елементи потрапили у філософію Платона, а від Платона...

Релігію Діоніса треба коротко розглянути окремо. У списку пелазгійських богів з храму на острові Крит є імення Дівонусойо. Тож цілком можливо, що культ Діоніса, як і Деметри, до Тракії й Еллади занесли пелазги. Тут мається на увазі міт про Діоніса Загрея, котрий мав успадкувати престол свого батька. Але хитрі титани, скориставшись дитячою наївністю, убили його і зжерли. Тільки божественна сутність Діоніса зосталась живою. Це дало йому змогу народитися знову. Це найдавніший (з відомих мені) міт про палінґенезію на території континенту, котрий нині звуть Європою. На його основі потім виникали нові вчення. Гора Парнас була присвячена Діонісу і за переказами там Орфей деякий час мешкав зі своїми сестрами. Згадують, що їх було 8. А син у нього був один — Мусей, котрого Сократ згадав у своїй передсмертній промові. В часи Орфея культ Діоніса цілком виродився і перейшов до своєї заперечувальної протилежності, коли замість шанування перевтілення почали практикувати вбивства тварин і поїдання їх м’яса. В сучасності можна знайти аналогічне явище, як юдохристияни ритуально розпинають Ісуса і споживають його плоть. Це і спонукало Орфея реформувати культ і поєднувати вчення про перевтілення духу з практикою живого харчування.

Вергілій приписує Орфею подорож в країну придунайський гетів, це північніше рідної йому Тракії, але південніше знайомих нам Карпат. За Геродотом гети різнились від сусідніх народів тим, що у метемпсихоз там вірили масово. Після Гетії Орфей відвідав Гіперборею і дійшов аж до ріки, яку тепер називають Дон. Можливо Вергілій описав шлях паломництва, котрий у давнину здійснювали шанувальники Солця. Адже приблизно там починалась свята земля соколійців, котрих геллени називали скіфами.

Орфічні ритми

Низку релігійних віршів у формі гекзаметра приписують Орфею. Цим самим його можна поставити в один ряд з Арістеєм, Абарісом, Епіменідом, його сином-послідовником Мусеєм. Орфічну поезію читали під час ритуалів очищення. Найретельніші прихильники таких ритуалів часто практикували також утримання від статевих стосунків і вегетаріянське харчування з відмовою від яєць і бобових.

Короткі висновки

Виявляється, що в давнину в Причорномор’ї і Середземномор’ї існувало вчення про перевтілення духу, котре виникло на основі ще більш давнього вчення. Тож після цього передусім згадується теза Шрі Ауробіндо про те, що ідея реінкарнації така ж давня, як і людство.

Джерела

1) Miles, Geoffrey. Classical Mythology in English Literature: A Critical Anthology, London: Routledge, 1999, p. 57. ISBN 0-415-14755-7

2) Міфи Давньої Греції, Книжковий дім "Орфей", 2002.

3) Танаїс