Аудіоверсія статті: США проти Китаю
Будь-які технології, особливо інформаційні, підсилюють соціальні процеси, роблять їх виразнішими, виявляють їх приховану сутність, доводять до логічного завершення. То ж не випадково, що сучасне поширення інформаційних технологій увиразнює два протилежні підходи щодо соціальної організації.
Перший підхід – «органічний» – робить ставку на творчих людей, спроможних до складної, творчої самоорганізації знизу догори.
Другий підхід – «машинний» – робить ставку на дисципліноване застосування норм, вироблених панівною верхівкою або вже існуючих.
Творчість вимагає свободи, нормативність вимагає контролю. Органічний підхід веде до високої соціальної динаміки і ризиків, машинний – до порядку і передбачуваності. Свобода – це можливість вибору, контроль – це виконавська дисципліна. Свобода породжує республіку, контроль – диктатуру. Подібне притягується до подібного і прагне до цілісності, що поступово формує дві соціальні моделі – творчу (органічну) і нормативну (машинну).
Краща та модель, яка здійсненна. Якщо модель не відповідає поточному стану суспільства, то її неможливо реалізувати. Очевидно, що творча модель значно досконаліша, проте її значно важче або й неможливо реалізувати.
– Від чого залежить можливість реалізації тієї чи іншої моделі?
Народ – це велика людина, соціальний організм. Подібно до людини, яка має голову і тіло, народ має керівну еліту і керований нею загал.
Еліта може бути творча і нетворча (нормативна).
Загал може бути творчим (традиційно орієнтованим на творчість) або нетворчим (традиційно орієнтованим на дотримання норм). Уточнимо, що творче суспільство – це суспільство, в якому висока частка творчої меншості, а її діяльність користується повагою і загальним схваленням.
Відтак маємо чотири комбінації:
1) творча еліта і творчий загал;
2) нетворча еліта і нетворчий загал;
3) нетворча еліта і творчий загал;
4) творча еліта і нетворчий загал.
Для поточної реалізації тієї чи іншої моделі має бути відповідність між елітою і загалом. Якщо відповідності нема, то вище має опуститися до нижчого, оскільки піднімання нижчого – це важкий і довготривалий процес. Відтак у варіанті №4 керівна еліта змушена опуститися до рівня загалу і організовувати його за нормативною моделлю. У варіанті №3 нетворча керівна еліта пригнічує творчу меншість, опускає загал до свого рівня і керує ним за тією ж нормативною моделлю.
Отже, маємо два стійкі варіанти – дві моделі організації:
1) творча еліта і творчий загал реалізують творчу (органічну) модель;
2) нетворча еліта і нетворчий загал реалізують нормативну (машинну) модель.
Розгляньмо реальні приклади здійснення кожної з чотирьох комбінацій.
1. США. Висока концентрація творчих людей в поєднанні з творчою керівною елітою і аріянським світоглядом перетворили Сполучені Штати Америки на світовий центр соціальних і технологічних інновацій.
2. Китай. Традиційно нормативне суспільство і комуністична правляча верхівка послідовно реалізують «машинну модель» – проект «великого мурашника». Зразки і норми, куплені або вкрадені китайцями в інших країнах, передусім в США, успішно тиражуються в Китаї і експортуються на весь світ.
3. Росія. Російське суспільство має досить високу концентрацію творчих людей, проте влада належить силовикам, а вони традиційно діють згідно з нормативною моделлю. Силовий блок – це завжди централізована соціальна машина з високою виконавською дисципліною. Після 2014 року творчі люди активно витискаються за межі Росії, тому суспільство послідовно уніфікується і опускається до нормативного рівня своєї керівної еліти.
4. Сінгапур. Цю державу створила творча еліта на чолі з Лі Куан Ю. Але їй довелося мати справу з традиційно нормативним населенням, переважно з китайцями. Тому були застосовані диктаторські засоби, жорстка система покарань, зокрема фізичних, панування державних корпорацій і всепроникний державний контроль. Ефективність управління підтримується за рахунок запрошення іноземних спеціалістів та елітарної освіти для своїх: уряд оплачує кращим студентам навчання за кордоном в обмін на подальшу роботу в уряді.
В сучасній індустріальній цивілізації взаємно переплетені обидва підходи – органічний і машинний. Проте інформаційні технології увиразнюють кожен підхід, доводять до логічного завершення. В результаті відбувається формування двох протилежних способів життя, двох контрастних світоглядів, двох типів цивілізацій – постіндустріальної та ультраіндустріальної. Зі згаданих вище країн до постіндастріалу рухаються США, до ультраіндастріалу – Росія і Китай. Сінгапур – це вже «маленький ультраіндастріал» (маленький тому, що всього 6 мільйонів населення).
Як ми вже говорили, інформаційні технології підсилюють соціальні процеси, увиразнюють, виявляють їх приховану сутність, доводять до логічного завершення. «Організм» і «машина» – це дві протилежні моделі соціальної організації. Вони антагоністичні. Втягування людства до інформаційної ери посилює взаємне відштовхування цих моделей. В міру формування постіндустріальної та ультраіндустріальної цивілізацій, між ними зростатиме ворожнеча і конфлікт. І ось чому.
Ми живемо у світі, який еволюціонує. Основою еволюції є добір кращих, який здійснюється шляхом змагальності. Виживають сильніші, досконаліші, розумніші, винахідливіші, одне слово – розвиненіші.
Джерелом людського розвитку є творчість, а умовою творчості є свобода. Спільноти, які живуть за нормативною моделлю, тяжіють до диктатури і засадничо орієнтовані на обмеження творчості, оскільки вона руйнує усталений порядок і виводить з ладу соціальну мегамашину.
Відстаючи у творчості, ультраіндустріальні держави неминуче відстають у розвитку, а це веде до поразки в еволюційній змагальності. Власну неспроможність до інновацій такі держави компенсують крадіжкою продуктів творчості постіндустріальних держав. Паразитування на чужій творчості стає політикою «великих мурашників».
Проте постіндустріальним державам не подобається, коли у них крадуть інновації, та ще й використовують їх проти них самих. Як тільки постіндустріальні держави виявляють паразитичний процес, вони намагаються його ліквідувати. Це створює загрозу для держав-паразитів. Так виникає міждержавний конфлікт.
Яскравим прикладом такого конфлікту є торгова війна між США і Китаєм, яка нині перетворюється на міжцивілізаційний конфлікт. З приходом до влади президента Дональда Трампа, США усвідомили, що Китай їх щорічно обкрадає принаймні на півтрильйона доларів – шляхом нееквівалентної торгівлі і крадіжок інтелектуальної власності. США поставили Китаю жорстку вимогу щодо забезпечення справедливої торгівлі, але її виконання завдасть удару по економіці Китаю і його політичним амбіціям.
У пошуках союзників Китай змушений звернутися до Росії і різко прискорити зближення з нею. Про те, як це відбувається, ми вже говорили у статті Екзистенційний ворог Сполучених Штатів Америки – Росія, Китай чи Євросоюз? До яких глибинних перетворень це веде Росію – поговоримо у наступній статті.
Досліджуємо основи сучасного міжциклового переходу.
Коментарі
У 1978 році китайський лідер Ден Сяопін відвідав Сінгапур, висловив ним своє захоплення і вважав зразком для Китаю.
З того часу Сінгапур зробив великі інвестиції в розвиток Китаю, а китайські чиновники та інтелектуали досі вважають Сінгапур важливим орієнтиром, зокрема й тому, що там переважають етнічні китайці.
Багато реформ сучасного Китаю здійснено за зразком Сінгапуру. Його постійно відвідують тисячі китайських чиновників у відрядженнях і освітніх турах.
Сінгапур - криголам ультраіндустріальної цивілізації. Тому в конфлікті США-Китай, Сінгапур рано чи пізно стане на сторону Китаю.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Сучасні США розуміють, що це війна цивілізацій. Ось цитата з однієї статті:
Держсекретар США Майк Помпео в одній з промов на початку травня заявив, що Китай являє собою "новий вид загрози: авторитарний режим, що економічно інтегрувався в західний світ у спосіб, якого Радянський Союз ніколи не досягав".
"Кірон Скіннер, директорка Державного департаменту США з питань планування політики, прохопилася, що стосунки з Китаєм для Сполучених Штатів — це "боротьба з іншою цивілізацією", "великою державою, що не належить до білої раси". Це зізнання висуває на передній план конфронтації дещо більше — культурні відмінності між Азійською та Американською цивілізаціями".
Джерело.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Додав аудіоверсію цієї статті. Корисно послухати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Яке місце України в цих моделях?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
З аудіо проблеми, на 30ск аудіо повторюється заново
Іване, це щось у тебе зі смартфоном. Якщо не працює, то слухай тут на Ютубі
https://www.youtube.com/watch?v=dRqcfWR3r-k
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Я провірив на трьох смартфонах, те саме.
Може це на IOS не працює?