Якщо виключити емоції, то стає очевидним: відрив між Клінтон і Трампом з самого початку передвиборчої гонки був мінімальним. Можливо, саме тому більшість українців вважають перемогу Трампа дивом. Але американців наврядчи це здивувало.
Ігор Попов, народний депутат України 8-го скликання, президент аналітичного центру "Політика", був на виборах у США в якості спостерігача від ОБСЄ. Тому мав змогу бачити увесь процес зсередини.
"Протестні настрої американців проти столичного істеблішменту виявилися занадто сильними. Настав час радикальних політиків. Республіканці зберігають контроль над Палатою представників Конгресу та Сенатом і зможуть сформувати такий уряд, який захочуть. Відзначу, що Трамп не є лідером Республіканської партії, тому переговори між командою Трампа та фракцією республіканців простими не будуть. Захищати Трампа від атак будуть військові, "піджаки" з ФБР та ряд силовиків, яким імпонує можливість підтримки Трампом ВПК, жорсткі заходи проти емігрантів та загальне закручування гайок всередині".
Чи погіршаться стосунки між США і Україною – говорити зарано. Передвиборчі обіцянки – це одне, а реальні дії зовсім інше. Як вплине перемога Трампа на подальшу долю нашої країни?
На це питання відповів Вадим Карасьов, директор організації "Інститут глобальних стратегій".
"Коли кажуть про долю України, то це свідчить про те, що країна до чогось приречена – або до хорошого сценарію, або до поганого. Тому питання поставлене неправильно. Україна може робити всупереч тим чи іншим обставинам. Тому перемога Трампа – це шанс для України, щоб перебудувати свою внутрішньо-зовнішню політику. І не варто піддаватись ілюзіям, що хтось за нас вирішить ключові питання: національної безпеки, економічного розвитку, державного будівництва. Тому перемога Трампа для нас – шанс стати більш самостійними, більш суб'єктними у зовнішній і внутрішній політиці".
Директор Центру Східноєвропейських перспектив Микола Воробйов, в свою чергу, порівняв Трампа із Джоджем Бушем, заначивши, що новий президент США отримав не менше, а може й більше повноважень. А враховуючи одіозність бізнесмена, важко пророкувати його перші кроки на політичній арені, в тому числі – стосовно України.
"Головна проблема Трампа – непередбачуваність. Окрім того він отримав монополію на зовнішню політику. В останнє таке було із Джорджем Бушом у 2004 році. Тоді США почали війни в Іраку та Афганістані. Що буде далі – важко сказати. Але в його оточенні точно є три людини, тісно пов'язані із РФ – це Картер Пейдж із його зацікавленістю "Газпромом", Пол Манафорт, який консультував Януковича і не так давно зустрічався з ним за сприяння Путіна, і генерал Майкл Флінн, частий спікер і гість вечірки на честь річниці "Russia Today" у Москві. Багато для України також залежить від того, кого Трамп обере на посаду голови Пентагону та держдепартаменту".
До перемоги Трампа з Україною активно працювали як республіканці, так і демократи. І Уряд, і Конгрес США ще під час революції Гідності засудили дії Януковича. А після перемоги Порошенку і його команді США надали всебічну допомогу, в тому числі – фінансову. Проти Росії ввели низку економічних санкцій. Американські військові провели ряд спільних українсько-американських навчань. Найвищі посадовці США регулярно приїжджали для контролю прогресу у реформуванні України. Тепер всі думають про одне, що далі буде із стосунками між Україною і США. Чи варто українцям сподіватись на подальшу допомогу?
"Роботу з Україною тепер можуть доручити силовикам, зважаючи на військові дії, з одного боку, та папки компромату на корупціонерів у владі, з іншого. Ставлення США до України визначатиметься і геополітичним становщем, і розглядатиметься, перш за все, як інструмент у відносинах з Росією. Від цього потрібно відділити ставлення до нинішнього політичного керівництва України, і відмова від зустрічі місяць тому була показовою", – пише Ігор Попов.
Але не зважаючи на такі прогнози не варто забувати і про інтереси самого Трампа.
Микола Давидюк, директор аналітичного центру "Політика", зазначив, що, в першу чергу, новий президент, як і всі попередні, буде працювати на свою країну, і ні на чию іншу.
Україні потрібно поглибити історичні зв’язки із Республіканською партією, яка завжди допомагала у важких ситуаціях із Росією. До речі, за президентства Буша, Республіканська партія навіть була нашим адвокатом вступу до НАТО. І саме європейські країни стали на заваді такому історичному рішенню,
Питання, яке у списку важливих для українців посідає друге місце, - якими будуть стосунки США і Росії після перемоги Трампа. Ні для кого не секрет, що Путін сподівався на перемогу бізнесмена. І він одним з перших привітав нового президента із призначенням.
Василь Філіпчук, український дипломат, політик, громадський діяч, речник МЗС України (2005-2006 років), пояснив ситуацію наступним чином:
"Трамп будуватиме відносини з Путіним виходячи з національних інтересів. Усі ремарки щодо відносин США і Росії – це передвиборчі гасла, які мали привернути увагу. Але не політичні рішення. Те, що політики говорять до виборів і роблять після виборів – це дві великих різниці. Трамп керуватиметься не лише своїми ідеями, а в цілому враховуватиме всю систему прийняття політичних рішень Сполученими Штатами. Якою буде політика нового президента, стане зрозуміліше не раніше березня наступного року. Але я не думаю, що вона кардинально відрізнятиметься від нинішньої політики США загалом. Очевидно, що Трамп як досвідчений бізнесмен, буде значно сильнішим гравцем, ніж адміністрація Обами. Так само , як і значно жорсткішим, ніж Клінтон".
Чому саме Трамп? А чому саме Раджеп Ердоган (президент Туреччини), або Сіндзо Абе (прем'єр-міністр Японії), або Сі Цзиньпін (президент Китаю)? Це все прізвища сильних світових лідерів. Їх не завжди характеризують із знаком плюс, але однозначно, як сильних.
Вадим Карасев озвучив цю думку.
"Сучасна геополітична динаміка демонструє посилення ролі лідерів країн. Не інститутів, а саме лідерів. Правила інститутів були створені для ХХ століття, а не ХХІ. Трамп – сильна особистість. І зараз створився політичний вакуум, в якому починають відігравати суттєву роль політики з автократичними нахилами. Відповідно Україні треба готуватись до цього, і корегувати свою дипломатію. Взагалі, картина світу політичного сьогодення змінюється досить швидко і різко. Перемога Трампа – найкращий тому доказ. Саме тому НАТО, ЄС, ООН, МВФ стали менш ефективними. Поставте в один ряд Брекзіт і перемогу Трампа, і відповіді на всі питання прийдуть самі".
Зараз світ перебуває у певному емоційному післяшоці. За кілька днів усі, включаючи і самого Трампа, оговтаються, і передвиборчу маску доведеться змінити на образ правителя. Але зараз важко сказати щось більш-менш конкретне, вважає Василь Філіпчук:
"Той образ, в який увійшов Трамп у передвиборчій кампанії, був розрахований на емоційність. Він мав підняти хвилю уваги, підтримки, обурення. Інакше він би не тільки не став президентом, але навіть кандидатом. В історіїї США були різні президенти, і кіноактори також. Той факт, що зараз обрали Трампа показує невдоволення американського суспільства тим, що останні десятиліття відбувалася певної мірою монополізація декількома сім'ями (бушів, клінтонів) політичного олімпу. Я думаю, що він спробує переглянути певні ключові позиційні елементи і щодо України і Росії. Але це буде виважено. Суттєві зрушення і важливі рішення почнуться не раніше кінця зими-початку весни наступного року. Хіба що станеться щось надзвичайне: загострення ситуації на сході, нова хвиля російської агресії тощо. Тоді він буде швидше робити перші кроки. Але точно можу сказати одне: якби він був клоуном, він би ніколи не став мільярдером, і не переміг на виборах. Світ це все відчує і побачить через кілька місяців. Зараз я не передбачаю суттєвих змін. Наразі нам, українцям, треба переживати за себе. Чи ми цікаві новій американській адміністрації? Чи зможемо ми бути для Трампа не проблемою, а історією успіху".
Гарна аналітика. Беремо до уваги.
Значно цікавішим буде відкинути прогнози т. зв. "експертів", самим спостерігати і аналізувати дії нового керманича США. Останні попередники Трампа - це президенти-маріонетки в руках капіталу. Подивимось, може йому вдасться розпочати нову еру лідерів.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Коментарі
Значно цікавішим буде відкинути прогнози т. зв. "експертів", самим спостерігати і аналізувати дії нового керманича США. Останні попередники Трампа - це президенти-маріонетки в руках капіталу. Подивимось, може йому вдасться розпочати нову еру лідерів.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Якщо Трамп може змінитися після перемоги на виборах, то чому цього не може зробити Клінтон?
Відповідь: тому що Клінтон не перемогла на виборах. ;)
А кажуть, що серед президентів ЗДА були шпигуни, що працювали на інші держави.
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>