Україна бере за основу дистанційні методи ведення війни: про артилерійський комплекс «Богдана»

Військові своєї країни або самі закуповують зброю, або дають дозвіл на експорт, щоб це не принесло шкоди інтересам країни. У зв'язку з цим, виробники систем озброєння або самостійно, або за допомогою військового відомства прораховують перспективи розвитку зброї та намагаються вгадати, в якому напрямку воно буде рухатися, в тій чи іншій галузі.

Штати мають унікальну систему перспективних розробок в галузі озброєння DARPA, яка представляє собою сплав наукових, військових і інженерних можливостей, спрямованих на формування вигляду збройових систем ближнього і далекого майбутнього.

У будь-якому випадку, коли мова заходить про створення прототипів нових систем, то на цій стадії держава вже фінансує як розробку, так і створення прототипів. Це означає, що перед інженерами і вченими, вже сформульовано технічне завдання і військові бачать характер застосування саме цієї бойової системи. Тобто, спочатку створюється концепція прийдешніх варіантів застосування зброї, а потім з неї виникають конкретні характеристики зброї або навіть видів зброї.

Цей нудний вступ потрібен лише для того, щоб оцінити те, що в цьому році запущено в серію, готується до запуску, проходить випробування або завершує розробку.

Тут ми виявимо, що наші зброярі не ведуть розробок стрілецької зброї або якихось систем ближнього бою.

Все, що пішло в серію або ліцензійне, або з невеликим доопрацюванням того, що залишилося в армії від совка, але ось саме нові системи озброєнь мають високу дальність роботи.

Тут вийшли відразу кілька ракетних систем, які вже важко назвати "допилювання" старого, оскільки майже все нове з'являється еволюційним шляхом, але в нашому випадку це не крок вперед, а просто стрибок.

Йдеться про абсолютно нову начинку як самого боєприпасу, так і систем ведення вогню. Тут і нові матеріали, і нова елементна база, і нові можливості вибору цілей і забезпечення точності стрільби. Всі ці: Грім-2, Вільха, Сапсан, Нептун та інше - дуже далекобійні системи, а тепер до них приєднався артилерійський крупнокаліберний комплекс "Богдана". Мало того, що вона відразу заточена під великий калібр НАТО, але ще і розглядається її варіант на колісній базі автомобіля КРАЗ. Вона теж здатна точно укладати 155-мм снаряди на відстань понад 50 км.

Все це говорить про те, що командування ВС і керівництво країни поклало в основу дистанційний спосіб ведення війни.

Якщо врахувати те, що всі боєприпаси нових систем здатні донести до противника ще більший і потужний заряд, причому - в різних варіантах виконання, то мова йде про те, що на наших очах формується сила, яка буде активно випалювати противника на відстані від 50 км і більше. Причому, не важливо, скільки сил противника буде в районі цілі, боєприпаси розраховані на те, щоб прилетіти прямо під ноги і просто закрити тему ворога в даному конкретному місці.

З цього випливає, що планування бойових операцій ведеться з урахуванням самого мінімального близького контакту з противником. Велика його частина буде знищуватися з великих відстаней і абсолютно різними засобами.

У свою чергу, це говорить про те, що ми нарешті перейняли стандарти НАТО в плані розрахунку втрат при проведенні бойових операцій, і якщо ці втрати передбачаються з перевищенням загальновизнаних нормативів, то операція буде переплановуватисьдо тих пір, поки шкода противника буде максимальною, а власні втрати  – прямувати до нуля.

Цього ніколи не було в совку, а потім - не було і в нашій армії до 2014 року. Більш того, в РФ і до сих пір немає цього, а це значить, що цілі для наших ракет і снарядів будуть "масними" і "рясними".

Джерело