Основою економічного розвитку завжди були і є люди– по-справжньому проривний прогрес залежить від ідей, які надходять від творчих, креативних і талановитих людей, які не мислять стандартно, а постійно шукають щось нове.
Саме цей прошарок і є тим кістяком у суспільстві, який провокує зміни. У даному контексті «творчість» потрібно сприймати не просто як термін із мистецтва, а як здатність нестандартно мислити, генерувати та впроваджувати успішні ідеї у найрізноманітніших сферах діяльності– від мистецтва до управління та технологічних розробок. Як каже один із викладачів kmbs, руками людина заробляє на хліб, розумом на масло, а ідеями на ікру. Ось про яку стратегічну перевагу ми говоримо. І дану тезу варто застосовувати не лише до економіки, а й до суспільства взагалі. Річард Флоріда – один із найкращих дослідників, що пишуть про імператив творчості та творчого суспільства. У 2005 році він видав книгу «The Flight of the creative class». Зрозуміло, що творчість, креатив є потрібними – автор дає свій погляд на те, як це можна створити. Він пише про так зване творче суспільство. Вводячи це поняття, він пояснює, що a priori кожна людина є креативною, і потрібно всіма силами намагатися розкрити цей потенціал. Якщо в суспільстві кожен зможе розвивати свою творчість, то таким чином вдасться вибудувати систему – творче суспільство, яке буде постійно розвивати таланти та генерувати креативні ідеї. Така система діє як магніт: творче суспільство приваблює розумних людей ззовні. Саме генеруванням і залученням талановитих працівників і пояснюється великий економічний та технологічний успіх таких країн, як Японія, Швеція, Фінляндія – вони і є прикладами творчого суспільства.
Річард Флоріда визначає три фактори розвитку творчого суспільства:
Технології
Талант
Толерантність
Технології – це очевидно, вони однозначно потрібні для розвитку суспільства.
Що стосується таланту, то ідеї не падають з неба, і немає технологій, які би генерували ідеї самостійно. Тут ідеться про людей із «підготовленими» головами. Найцікавішим і найменш зрозумілим є третій фактор – толерантність. В принципі, якщо ми подивимося на відомі нам держави та Україну, то знайдемо багато підтверджень того, що чим більш толерантною є культура, тим інноваційнішою та креативнішою є країна.
За цими трьома параметрами Річард Флоріда провів дослідження рівня креативності ряду країн, серед яких є і Україна. Наша держава посідає 27 місце, а лідерами є Швеція, Японія та Фінляндія. Дана градація проводилася на основі розрахунку окремих коефіцієнтів для кожного з трьох факторів:
талант [частка представників творчого класу [артисти, митці, менеджери, дослідники і т. ін.] + частка населення з вищою освітою + частка населення, яка працює в науковій сфері];
технології [частка ВВП, яка йде на R&D + кількість патентів на 1 млн. населення];
толерантність [рівень опору сприйняттю нових цінностей у державі +рівень самовираження].
Потім усі ці три коефіцієнти зводилися в глобальний індекс креативності країни.
Аналіз результатів даного дослідження – не просто людська цікавість.
Найважливішим для нас є те, що про Україну говорять як про потенційно творче суспільство, і ми займаємо 27 місце за рівнем креативності в світі! Результат непоганий, зважаючи на те, що основним експортним сектором нашої економіки є важка промисловість. Це ще раз доводить той факт, що Україні потрібно переходити від принципу «Made in Ukraine» до «Designed in Ukraine».
Цілком реально, що творче суспільство – це саме той шлях, який зможе вивести Україну на верхівку економічного розвитку в майбутньому.
Тому, для більш чіткого розуміння наших сильних і слабких сторін із точки зору творчого суспільства, хотілось би проаналізувати кожен із пунктів дослідження Річарда Флоріди – талант, толерантність і технології.
Якщо говорити про індекс талановитості, Україна займає 19 місце, що є гарним результатом.
Дійсно, в нашому суспільстві велика частка людей з університетськими дипломами, а також тих, хто працює в науковій сфері. Правда, при підрахунку даного показника не враховується якість освіти, проте все одно 19 місце в світі говорить про формування великої кількості представників творчого суспільства.
Що стосується індексу технологій, тут Україна посідає 28 місце. Це свідчить про те, що рівень нових розробок у нашій країні є значно нижчим, ніж кількість людей, які потенційно можуть ці розробки здійснювати.
Найбільше проблем у нас із толерантністю. Україна в цьому списку посідає 33 місце, а за рівнем самовираження – 44 із 45 країн.
За нашими дослідженнями, українська культура дуже близька до культур середземноморських країн. В Італії змінювалося багато урядів, Франція і та ж Італія ніяк не можуть викорінити таке явище, як корупція. Все нормально – рухаємося по цій же траєкторії. Але ж ви скажете: вони – інші. Так, вони інші. Нам не вистачає їхнього самовираження. Змалечку нам кажуть: «я» – остання буква в алфавіті; не перебивай, коли говорять старші і т.д. Для нашого суспільства характерним є бажання всіх зрівняти та спрямувати поведінку кожного в певне русло стандартів, у той час, коли творчому суспільстві варто шукати відмінності від загальноприйнятих «рамок».
Усі ці фактори є суто психологічними та ментальними, вони лежать у наших переконаннях і цінностях. Саме тому змінити цей показник найважче. В Україні в плані толерантності є ще одна проблема – дистанція влади. Рівень ієрархічності суспільства обернено пропорційний рівню творчості суспільства, а у нас ієрархічність відчувається. Якщо Президент їде по справах, у Києві в центрі пробки на кілька годин – перекривають дороги. А в тій же Швеції король ходить по супермаркетах без охорони.
Справа в культурі, яку варто змінювати. Це важко, проте вкрай необхідно.
Глобальна конкуренція за найважливіший ресурс
Майкл Портер колись сказав: «Компанії досягають конкурентної переваги через процес інновацій». А інновації теж з неба не падають. Їх треба організовувати. Для цього потрібні люди, які можуть ці інновації створювати. Тому успіх компанії, як і країни, визначатиметься їхньою здатністю залучити, мобілізувати й утримати творчий потенціал – таланти.
Зараз конкурентна боротьба за таланти відбувається в багатьох куточках світу. Навіть США вже полегшують процедуру отримання віз, адже розуміють, що не можна закриватися. Якщо навіть мотивом є захист від тероризму, все одно це шкодить конкурентоспроможності країни, адже зменшується притік талановитих іноземців. Франція ввела наукові візи, Німеччина полегшила процедуру отримання візи для програмістів і науковців. Канада надає податкові пільги тим, хто повертається зі США.
Сінгапур – це один із найцікавіших прикладів творчого суспільства. Країна не має власної прісної води – є трубопровід від недружньої Малайзії, яка на півночі. На півдні – теж недружня країна Індонезія. У 1965 році, коли Сінгапур отримав незалежність, ситуація була критичною. Проте легендарний екс-прем'єр-міністр Лі Куан Ю вивів країну з Третього світу в Перший, притому в такий Перший, що ВВП Сінгапуру на душу населення в 2005 році склав 28 100 $.
Однією з реформ, яку здійснив Лі Куан Ю, було викладання у школах англійською мовою. Реформа давалася тяжко, був опір, проте невдовзі всі заспокоїлися.
У підсумку, випускники прекрасно знали англійську мову, що є великою перевагою у конкурентоспроможності країни. Проте був один негативний результат – сусідня Австралія пропонувала більші зарплати, і тому 10% людей, які виїжджали за кордон, там і лишалися.
Лі Куан Ю сказав: нехай собі їдуть. У свою чергу, представники Сінгапуру щороку стали їздити в найкращі світові університети і «вербувати» китайських, малайських та індійських студентів. Таким чином, на противагу щорічному десятивідсотковому відтоку талантів, Сінгапур має щорічний двадцятивідсотковий притік.
Зараз уже за свої таланти бореться і Китай. Тим, хто повертається, уряд надає більші квартири, кращі школи для дітей, автомобілі з водіями та привабливі посади. І є результат: у той час, коли в 1994 році повернулося близько 5 000 випускників, у 2004 ця цифра вже складала 25 000.
Боротьба за талановитих людей іде практично в кожній країні. Інша справа, що не всі її виграють. Особливо це стосується нашої держави, адже саме українські вчені, менеджери та митці їдуть до Європи, Штатів, а віднедавна й до Азії.
Які наслідки?
1. Наслідки для країни
Україні треба більше уваги приділяти технологічним галузям, адже саме технології є одним із факторів економічного зростання. Також потрібно зберегти толерантність у державі. Якщо порівнювати нас із центрально- та східноєвропейськими країнами, ми відстали. Зараз Україну та Євросоюз відділяє фактично 100 метрів брудної Тиси. Проте якщо порівняти нас із іншим слов'янським православним табором, Україна є чи не найтолерантнішою та найдемократичнішою.
2. Наслідки для компанії
Імператив творчості вимагає революції у менеджменті – спочатку в собі, потім у компаніях. Революція полягає, перш за все, у переміщенні наголосу з політичних та фінансових активів на людський. Фінансові активи у творчому суспільстві необхідні, але не першорядні. В Україні є вже керівники, які з розумним обличчям навчилися казати, що люди – головний актив. Але не треба дурити себе: якщо увага прикута до грошей та політики, то наголос аж ніяк не може бути на людському активі.
Також треба відходити від авторитарно-бюрократичних до ліберально-демократичних методів. У таких умовах креативні рішення не можуть генеруватися. Треба переходити від режиму «військового оркестру» до режиму «джаз бенду».
В українських компаніях мотивація часто базується на страху. Як сказав один український менеджер, світом керують дві речі – страх і гроші. Страх – ваш, гроші – мої. Креативу за таких умов багато не зробиш – потрібен перехід від негативної до позитивної мотивації. Менеджер має працювати не як вказівний палець, який показує, що треба зробити. Він повинен виконувати функцію великого пальця – інтегрувати інших людей. Спробуйте пограти в теніс, тримаючи ракетку без великого пальця. Без нього рука – не рука, тоді як без будь-якого іншого рука функціонуватиме.
3. Наслідки для особистості
Зараз на деяких фуршетах можна побачити фортепіано, яке грає саме, без піаніста. В інструмент вмонтовується китайський чіп, який, звичайно ж, коштує набагато дешевше, ніж музикант.
Так не стає одного українського піаніста, який має сидіти на стільчику під час фуршету та грати спокійну ненав'язливу музику. Його замінила дешева китайська деталь. Завдання, яке зараз стоїть перед кожним, – як зробити так, аби не бути заміненим іншим чіпом. Якщо ми виконуємо механічну роботу, то маленька деталь може нас замінити. І навряд чи хтось захоче працювати за ще менші гроші, ніж коштує чіп. Тому кожен із нас має розробити власну стратегію, знайти свою диференціацію. І питання стоїть не просто «в чому ми унікальні?», а в якій ми смузі особисто? Це певний ритм роботи, певний ритм уваги, це смуга Китаю, Силіконової Долини, Нью-Йорку, Лондону, Москви. Питання – чи ми готові?
Бо іншого виходу немає.
За матеріалами Річарда Флоріди та майстер-класів Павла Шеремети
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Україна - творче суспільство. Так чи ні?
Світ:
Основою економічного розвитку завжди були і є люди– по-справжньому проривний прогрес залежить від ідей, які надходять від творчих, креативних і талановитих людей, які не мислять стандартно, а постійно шукають щось нове.
07110302s.jpg
Саме цей прошарок і є тим кістяком у суспільстві, який провокує зміни. У даному контексті «творчість» потрібно сприймати не просто як термін із мистецтва, а як здатність нестандартно мислити, генерувати та впроваджувати успішні ідеї у найрізноманітніших сферах діяльності– від мистецтва до управління та технологічних розробок. Як каже один із викладачів kmbs, руками людина заробляє на хліб, розумом на масло, а ідеями на ікру. Ось про яку стратегічну перевагу ми говоримо. І дану тезу варто застосовувати не лише до економіки, а й до суспільства взагалі. Річард Флоріда – один із найкращих дослідників, що пишуть про імператив творчості та творчого суспільства. У 2005 році він видав книгу «The Flight of the creative class». Зрозуміло, що творчість, креатив є потрібними – автор дає свій погляд на те, як це можна створити. Він пише про так зване творче суспільство. Вводячи це поняття, він пояснює, що a priori кожна людина є креативною, і потрібно всіма силами намагатися розкрити цей потенціал. Якщо в суспільстві кожен зможе розвивати свою творчість, то таким чином вдасться вибудувати систему – творче суспільство, яке буде постійно розвивати таланти та генерувати креативні ідеї. Така система діє як магніт: творче суспільство приваблює розумних людей ззовні. Саме генеруванням і залученням талановитих працівників і пояснюється великий економічний та технологічний успіх таких країн, як Японія, Швеція, Фінляндія – вони і є прикладами творчого суспільства.
Річард Флоріда визначає три фактори розвитку творчого суспільства:
Технології
Талант
Толерантність
Технології – це очевидно, вони однозначно потрібні для розвитку суспільства.
Що стосується таланту, то ідеї не падають з неба, і немає технологій, які би генерували ідеї самостійно. Тут ідеться про людей із «підготовленими» головами. Найцікавішим і найменш зрозумілим є третій фактор – толерантність. В принципі, якщо ми подивимося на відомі нам держави та Україну, то знайдемо багато підтверджень того, що чим більш толерантною є культура, тим інноваційнішою та креативнішою є країна.
За цими трьома параметрами Річард Флоріда провів дослідження рівня креативності ряду країн, серед яких є і Україна. Наша держава посідає 27 місце, а лідерами є Швеція, Японія та Фінляндія. Дана градація проводилася на основі розрахунку окремих коефіцієнтів для кожного з трьох факторів:
талант [частка представників творчого класу [артисти, митці, менеджери, дослідники і т. ін.] + частка населення з вищою освітою + частка населення, яка працює в науковій сфері];
технології [частка ВВП, яка йде на R&D + кількість патентів на 1 млн. населення];
толерантність [рівень опору сприйняттю нових цінностей у державі +рівень самовираження].
Потім усі ці три коефіцієнти зводилися в глобальний індекс креативності країни.
Аналіз результатів даного дослідження – не просто людська цікавість.
Найважливішим для нас є те, що про Україну говорять як про потенційно творче суспільство, і ми займаємо 27 місце за рівнем креативності в світі! Результат непоганий, зважаючи на те, що основним експортним сектором нашої економіки є важка промисловість. Це ще раз доводить той факт, що Україні потрібно переходити від принципу «Made in Ukraine» до «Designed in Ukraine».
Цілком реально, що творче суспільство – це саме той шлях, який зможе вивести Україну на верхівку економічного розвитку в майбутньому.
Тому, для більш чіткого розуміння наших сильних і слабких сторін із точки зору творчого суспільства, хотілось би проаналізувати кожен із пунктів дослідження Річарда Флоріди – талант, толерантність і технології.
Якщо говорити про індекс талановитості, Україна займає 19 місце, що є гарним результатом.
Дійсно, в нашому суспільстві велика частка людей з університетськими дипломами, а також тих, хто працює в науковій сфері. Правда, при підрахунку даного показника не враховується якість освіти, проте все одно 19 місце в світі говорить про формування великої кількості представників творчого суспільства.
Що стосується індексу технологій, тут Україна посідає 28 місце. Це свідчить про те, що рівень нових розробок у нашій країні є значно нижчим, ніж кількість людей, які потенційно можуть ці розробки здійснювати.
Найбільше проблем у нас із толерантністю. Україна в цьому списку посідає 33 місце, а за рівнем самовираження – 44 із 45 країн.
За нашими дослідженнями, українська культура дуже близька до культур середземноморських країн. В Італії змінювалося багато урядів, Франція і та ж Італія ніяк не можуть викорінити таке явище, як корупція. Все нормально – рухаємося по цій же траєкторії. Але ж ви скажете: вони – інші. Так, вони інші. Нам не вистачає їхнього самовираження. Змалечку нам кажуть: «я» – остання буква в алфавіті; не перебивай, коли говорять старші і т.д. Для нашого суспільства характерним є бажання всіх зрівняти та спрямувати поведінку кожного в певне русло стандартів, у той час, коли творчому суспільстві варто шукати відмінності від загальноприйнятих «рамок».
Усі ці фактори є суто психологічними та ментальними, вони лежать у наших переконаннях і цінностях. Саме тому змінити цей показник найважче. В Україні в плані толерантності є ще одна проблема – дистанція влади. Рівень ієрархічності суспільства обернено пропорційний рівню творчості суспільства, а у нас ієрархічність відчувається. Якщо Президент їде по справах, у Києві в центрі пробки на кілька годин – перекривають дороги. А в тій же Швеції король ходить по супермаркетах без охорони.
Справа в культурі, яку варто змінювати. Це важко, проте вкрай необхідно.
Глобальна конкуренція за найважливіший ресурс
Майкл Портер колись сказав: «Компанії досягають конкурентної переваги через процес інновацій». А інновації теж з неба не падають. Їх треба організовувати. Для цього потрібні люди, які можуть ці інновації створювати. Тому успіх компанії, як і країни, визначатиметься їхньою здатністю залучити, мобілізувати й утримати творчий потенціал – таланти.
Зараз конкурентна боротьба за таланти відбувається в багатьох куточках світу. Навіть США вже полегшують процедуру отримання віз, адже розуміють, що не можна закриватися. Якщо навіть мотивом є захист від тероризму, все одно це шкодить конкурентоспроможності країни, адже зменшується притік талановитих іноземців. Франція ввела наукові візи, Німеччина полегшила процедуру отримання візи для програмістів і науковців. Канада надає податкові пільги тим, хто повертається зі США.
Сінгапур – це один із найцікавіших прикладів творчого суспільства. Країна не має власної прісної води – є трубопровід від недружньої Малайзії, яка на півночі. На півдні – теж недружня країна Індонезія. У 1965 році, коли Сінгапур отримав незалежність, ситуація була критичною. Проте легендарний екс-прем'єр-міністр Лі Куан Ю вивів країну з Третього світу в Перший, притому в такий Перший, що ВВП Сінгапуру на душу населення в 2005 році склав 28 100 $.
Однією з реформ, яку здійснив Лі Куан Ю, було викладання у школах англійською мовою. Реформа давалася тяжко, був опір, проте невдовзі всі заспокоїлися.
У підсумку, випускники прекрасно знали англійську мову, що є великою перевагою у конкурентоспроможності країни. Проте був один негативний результат – сусідня Австралія пропонувала більші зарплати, і тому 10% людей, які виїжджали за кордон, там і лишалися.
Лі Куан Ю сказав: нехай собі їдуть. У свою чергу, представники Сінгапуру щороку стали їздити в найкращі світові університети і «вербувати» китайських, малайських та індійських студентів. Таким чином, на противагу щорічному десятивідсотковому відтоку талантів, Сінгапур має щорічний двадцятивідсотковий притік.
Зараз уже за свої таланти бореться і Китай. Тим, хто повертається, уряд надає більші квартири, кращі школи для дітей, автомобілі з водіями та привабливі посади. І є результат: у той час, коли в 1994 році повернулося близько 5 000 випускників, у 2004 ця цифра вже складала 25 000.
Боротьба за талановитих людей іде практично в кожній країні. Інша справа, що не всі її виграють. Особливо це стосується нашої держави, адже саме українські вчені, менеджери та митці їдуть до Європи, Штатів, а віднедавна й до Азії.
Які наслідки?
1. Наслідки для країни
Україні треба більше уваги приділяти технологічним галузям, адже саме технології є одним із факторів економічного зростання. Також потрібно зберегти толерантність у державі. Якщо порівнювати нас із центрально- та східноєвропейськими країнами, ми відстали. Зараз Україну та Євросоюз відділяє фактично 100 метрів брудної Тиси. Проте якщо порівняти нас із іншим слов'янським православним табором, Україна є чи не найтолерантнішою та найдемократичнішою.
2. Наслідки для компанії
Імператив творчості вимагає революції у менеджменті – спочатку в собі, потім у компаніях. Революція полягає, перш за все, у переміщенні наголосу з політичних та фінансових активів на людський. Фінансові активи у творчому суспільстві необхідні, але не першорядні. В Україні є вже керівники, які з розумним обличчям навчилися казати, що люди – головний актив. Але не треба дурити себе: якщо увага прикута до грошей та політики, то наголос аж ніяк не може бути на людському активі.
Також треба відходити від авторитарно-бюрократичних до ліберально-демократичних методів. У таких умовах креативні рішення не можуть генеруватися. Треба переходити від режиму «військового оркестру» до режиму «джаз бенду».
В українських компаніях мотивація часто базується на страху. Як сказав один український менеджер, світом керують дві речі – страх і гроші. Страх – ваш, гроші – мої. Креативу за таких умов багато не зробиш – потрібен перехід від негативної до позитивної мотивації. Менеджер має працювати не як вказівний палець, який показує, що треба зробити. Він повинен виконувати функцію великого пальця – інтегрувати інших людей. Спробуйте пограти в теніс, тримаючи ракетку без великого пальця. Без нього рука – не рука, тоді як без будь-якого іншого рука функціонуватиме.
3. Наслідки для особистості
Зараз на деяких фуршетах можна побачити фортепіано, яке грає саме, без піаніста. В інструмент вмонтовується китайський чіп, який, звичайно ж, коштує набагато дешевше, ніж музикант.
Так не стає одного українського піаніста, який має сидіти на стільчику під час фуршету та грати спокійну ненав'язливу музику. Його замінила дешева китайська деталь. Завдання, яке зараз стоїть перед кожним, – як зробити так, аби не бути заміненим іншим чіпом. Якщо ми виконуємо механічну роботу, то маленька деталь може нас замінити. І навряд чи хтось захоче працювати за ще менші гроші, ніж коштує чіп. Тому кожен із нас має розробити власну стратегію, знайти свою диференціацію. І питання стоїть не просто «в чому ми унікальні?», а в якій ми смузі особисто? Це певний ритм роботи, певний ритм уваги, це смуга Китаю, Силіконової Долини, Нью-Йорку, Лондону, Москви. Питання – чи ми готові?
Бо іншого виходу немає.
За матеріалами Річарда Флоріди та майстер-класів Павла Шеремети
--------------------------------------
В тему:
Творчий клас
"Києво-Могилянська Бізнес Студія", №17, 2007. Спецвипуск "Творче суспільство"
Де найкраще місце для талантів в Україні?
Винаходи в підпіллі
Creative Class Group (англ. мовою)
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков