Українці, московити, хозари – три народи, долі яких переплетені вже більше тисячі років. Формула крові

Жодна фізична характеристика народу не несе вичерпної інформації про його генотип, але, як на сьогодні, ефективні два підходи. Це дослідження так званих гаплогруп – мутаційних зарубок на у-хромосомах чоловіків, і такі ж відмітини на мітохондріальних ДНК жінок.

Другий підхід базується на дослідженні формули крові етносу, тобто частот, з якими різні групи крові зустрічаються у представників даного етносу. Ефективність обох підходів напряму залежить від обсягу статистичної вибірки з генеральної сукупності, якою є конкретний етнос.

Оскільки перший підхід є доволі дорогим, то, звичайно, вибірки є невеликими і результати різних досліджень суттєво відрізняються між собою. Другий підхід значно дешевший. Тут вибірки вже доволі великі, але все одно результати різних досліджень відрізняються між собою, хоча і не так суттєво, як у першому випадку. 

Я ґрунтуватимуся на другому підході як на надійнішому на сьогодні. Раніше я вже публікував статті на цю тему, але використовував результати україномовних інтернет-джерел. Як виявилось, навіть перекладені українською результати іноземних досліджень стосовно деяких країн містили певні відмінності, а швидше – підтасовки. Крім того, вже час узагальнити результати досліджень на рівні, важливому для інформаційної війни, яка супроводжує нинішню гарячу російсько-українську війну.

Ідея запропонованого мною метода проста: частоти, з якими зустрічаються різні групи крові у даного народу, розглядаються як координати простору відповідної вимірності. Кожному народу відповідає точка цього простору. Точки, що стосуються братніх народів, розташовані поряд. Точки, що відповідають генетично далеким народам, розташовані далеко одна від одної.

Для розрахунків використовувався популярний серед науковців математичний пакет Scilab (наукова лабораторія) і дані з англомовної Вікіпедії. Це – найповніше зібрання даних, яке містить інформацію про частоти, з якими зустрічаються вісім груп крові (з урахуванням резус-фактора) у населення 125 країн світу, що мені вдалося знайти в інтернеті.

На жаль, ці дані стосуються не окремих етносів, а всього населення відповідних країн. У більшості випадків населення визначається провідним  етносом, але не у разі московитів. За довоєнними даними близько 20% населення України складають люди невідомого етнічного походження, які вважать себе московитами. Відповідно, у Російській федерації, за моїми оцінками, 15% населення складають люди етнічно чітко визначені як українці.

Тому доцільно з населення України виокремити саме українців – 80% населення, а з населення Російської федерації виокремити неукраїнців – 85% населення. Це нескладно зробити, розв’язавши систему 16 лінійних алгебраїчних рівнянь. В якості одиниці вимірювання відстані між точками восьмивимірного простору, що відповідають різним народам, я взяв відстань між Південною і Північною Кореями, оскільки корейці обох Корей традиційно вважаються одним народом.

Висновки:

•     Основою математичної моделі, що використовується у статті, є формула крові, тобто частоти, з якими зустрічаються різні групи крові серед населення         даної країни.
•     Критерієм спорідненості народів є відстань між частинами  штучно розділеного корейського народу за принципом моделі державного управління.

Українці та споріднені народи

Спочатку розглянемо родичів українців. Я наведу лише народи, що ближчі до українців, ніж південні і північні корейці між собою.

Як бачимо, в українців близьких родичів багато і майже всі вони європейці. Виключення становлять турки, грузини, євреї і йорданці. Проте грузинів географічно відділяє від Європи лише Великий Кавказький хребет, Туреччина має частину своєї території і на європейському континенті. Євреї Ізраїлю є, переважно, переселенцями з інших країн світу, передусім з Європи. Але йорданці є корінним населенням Близького Сходу. І це – дійсно виключення, що, на перший погляд, не вписується у загальну тенденцію.

Щодо йорданців, то можна напевно стверджувати, що вони не є типовим арабським народом. Їх спорідненість з українцями може бути наслідком такої ж спорідненості з турками, які є нашими близькими родичами, а може бути і наслідком переселення частини українців у давні часи на територію Близького Сходу. В останньому разі це – суттєвий аргумент на користь існуючої точки зору про те, що Ісус був українцем, а не євреєм. Зокрема багато дослідників вважають, що Галілея, звідки родом Ісус, є територією, заселеною у давні часи вихідцями з Галичини. Окрім того, слід пам’ятати, що давня Палестина сотні років була об’єктом європейської експансії. Згадайте Хрестові походи середньовіччя.

Етнічне ядро давньої Русі-України

Обсяг даної статті не дозволяє навести список всіх досліджених мною 125 країн світу, але решта європейських країн компактно розташована у наступних рядках списку. Останньою у цьому переліку (47 позиція) є Російська федерація. Серед європейських країн, близьких до українців, містяться також і інші країни з переважно білим населенням: Сполучені штати, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія. Останньою у цьому списку є Еквадор - країна Центральної Америки.

Трохи дивним видається спорідненість українців з грузинами, турками, румунами, молдаванами. Ми звикли вважати родичами лише народи, що розмовляють близькими мовами, і чим ближчі мови, тим спорідненіші народи. Але в житті це не так. Що об’єднує перераховані народи, до яких слід додати й болгар. Їх об’єднує те, що всі вони мають вихід до Чорного моря, яке у давні часи називалось Руським морем, тобто Українським у сучасній термінології.

Можливо, колись існувала цивілізація, що об’єднувала населення всіх прилеглих до Чорного моря земель. Якщо так, то було це у часи, коли Чорне море було не морем, а прісноводним озером зі значно меншою площею поверхні. Азовського моря ще не було взагалі, а Крим не був півостровом. Розгалужені дельти Дону, Дніпра, Дністра, Дунаю накривали всю територію, що тепер становить мілководну частину Чорного моря, і були надзвичайно сприятливими для проживання людей тих часів.

Зверніть увагу на спорідненість назв великих річок України. У них – спільний корінь, і означав він мовою наших предків-скіфів воду. Пригадаймо, що всі стародавні цивілізації зародились на берегах великих річок і стартовою позицією для них були саме дельти цих річок, де було багато дичини та риби. У часи, коли рільництво лише зароджувалось – саме дичина і риба  були основним джерелом їжі.

А перестало Чорне море бути озером після прориву вод Середземного моря до нього приблизно за шість тисяч років до нової ери. Отже, спорідненість крові перерахованих народів виникла ще у ті давні часи або і значно раніше.

Висновки:

• Вкрай великим є список споріднених з українцями народів. Він містить практично всі народи Центральної і Східної Європи, крім населення Московії).
• Інші європейські народи також є родичами українців, просто трохи меншими, ніж корейці півдня і півночі своєї країни.
• Близькість мов не означає генетичну близькість народів, а генетична спорідненість народів автоматично не означає близькості їх мов.

«Всесвітній» потоп

Підйом води у Чорному морі більше, ніж на сотню метрів примусив розійтись народи, що жили поруч, у різні боки руслами великих річок. Не виключено, що це і був той «всесвітній» потоп, про який повідомляли давні джерела, зокрема, Біблія.

Частина людей пішла на Балкани (майбутні Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Словенія, Албанія, Боснія і Герцеговина), частина – руслом Дунаю у центральну Європу (майбутні Австрія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Люксембург, Ліхтенштейн тощо), частина – руслом Дністра у Карпати (майбутні Україна, Польща, Австрія, Чехія, Словаччина), частина – річищем Дніпра (майбутні Україна, Білорусь), а далі – шляхом із варяг у греки, тобто річковим шляхом (майбутні Литва, Латвія, Швеція), частина –річищем Дону (майбутні Україна, Хозарія), частина – руслом Ріоні у Кавказькі гори (майбутня Грузія), частина – річкою Кубань на Північний Кавказ (майбутня Хазарія), ну а частина залишилась майже на місці, тобто у Малій Азії (майбутня Туреччина), а на південно-західному узбережжі Чорного моря – майбутня Болгарія.

От і всі наші близькі родичі по крові. Після Великого потопу вони оселились на берегах річок, що впадають у Чорне море, або сполучаються з ним водним шляхом.

Межі прісноводного озера на місці Чорного моря

Висновки:

    Наскільки відомо автору, це – перша спроба поєднати спорідненість європейських народів із проривом вод Середземного моря до басейну Чорного моря за шість тисяч років до Нової ери. Автор не наполягає, що це єдине пояснення спостережуваної спорідненості всіх європейських народів.

Ізраїльтяни і споріднені народи

Обговоримо тепер спорідненість з населенням Ізраїлю. Для цього розглянемо його близьких родичів. У ізраїльтян близьких родичів менше, ніж в українців. Проте більшість родичів українців є і близькими родичами ізраїльтян, як і самі українці.

"… Отак і войовничий прадавній козацький народ, раніше званий хозарським". Це – слова нашого гетьмана козацького Пилипа Орлика про українських козаків з його фундаментальної праці: «Правовий уклад та конституція». (Пилип Орлик: «Конституція, маніфест та літературна спадщина» Київ., МАУП, 2006.

Єдиний новий народ, споріднений з ізраїльтянами, але не споріднений близько з українцями, – це азербайджанці. Десь у майбутніх ізраїльтян мав бути тісний контакт з азербайджанцями. Це могло статись лише на Північному Кавказі у давні часи. Наскільки давні? Думаю, що не пізніше, ніж  у часи існування Хозарії (650 – 969 рр.).

Цікаво, що серед близьких родичів ізраїльтян немає населення жодної арабської країни, тобто немає жодного семітського народу. Це – доволі суттєвий аргумент на користь того, що населення сучасного Ізраїлю у своїй переважній більшості не є семітами, на відміну від арабів. То що ж виходить? Палестина не є історичною батьківщиною більшості її сучасного населення? Виходить так. А де ж їхня історична батьківщина? Я думаю, це – Хозарський каганат.

Хозарський каганат у часи ранньої Русі частково займав землі сучасної України. Якраз ті, що зараз окуповані московитами і де точиться кривава війна з використанням всіх новітніх технологій вбивства людей і руйнування інфраструктури. Я лише запитаю, чи це – випадковий збіг обставин?

Кінець існуванню Хозарського каганату поклав Київський князь Святослав, який розгромив армію каганату і захопив його основні фортеці. Більшість населення каганату після того змішалося з навколишніми народами, але частина розселилась всією Східною Європою, не змішуючись із місцевим населенням. У цьому їм допомагав іудаїзм, що категорично забороняв таке змішування, і за виконання всіх приписів Тори, а також, в більшій мірі, Талмуду обіцяв панування над усіма народами світу.

Давня Хазарія

Отже, перші контакти майбутніх українців і хозар не сприяли виникненню між ними дружніх стосунків. Для русинів – це була історична перемога. Для хозар – історична поразка.

Виникали і зникали великі імперії: Вавилон, Ассирія, Персія, Римська імперія. Народи, що їх створювали виходили на світову арену і відходили у тінь історії, а організоване єврейство завжди залишалось на історичній арені, набираючи більшу вагу. Існував і його керівний центр, що складався із спадкових священників іудаїзму. Він по різному називався у різні часи, наприклад, синедріон, що існував неперервно понад дві тисячі років, змінюючи лише своє розташування. Це були Єрусалим, Вавилон, знову Єрусалим. Він контролював всі іудейські громади світу.

З виникненням кожної нової імперії світового масштабу він завжди був у партнерських стосунках з її верхівкою, сприяючи і її піднесенню і, в певний момент, занепаду. Після виникнення нової світової імперії під назвою Арабський халіфат, євреї добре вписались і в цю імперію. При цьому їхній релігійний центр перемістився на територію завойованої арабами Іспанії. Поступово там вони перехопили економічне управління захопленими землями. У 1498 році християни остаточно відвоювали Іспанію у арабів. Останні, разом з євреями, були вигнані з її території.

Близькі родичі ізраїльтян

Релігійний центр євреїв перемістився з території Іспанії на територію Польщі. На території Східної Європи до цього не існувало єврейських релігійних громад. Існували лише хозарські громади, що сповідували іудаїзм.

Релігійне життя євреїв у Західній Європі поступово занепадало. Євреї, які мали хоча б якісь етнічні корені на землях давньої Палестини, активно асимілювались місцевим населенням. Релігійний центр іудаїзму, що перемістився на територію Речі Посполитої, фактично очолив зовсім інший народ, що сповідував іудаїзм у найортодоксальнійшій його версії з 163 заборонами, яких мав дотримуватись правовірний іудей в обмін на обіцянку Ієгови отримати владу над всіма народами світу.

У Польщі новоявлені євреї, а насправді колишні хозари, досягли величезних успіхів. Вони проживали територіально замкнутими общинам – кагалами – і добились повного самоврядування. Це була держава у державі з власною конституцією, автономним судочинством, власною системою податків, з яких частину вони передавали у казну королівства.

Поступово хазари захопили майже всі економічні важелі керування у державі. У польських панів були управителі іудеї, шинки в королівстві орендували переважно іудеї, навіть церковні приміщення християн вони часто брали в оренду. А далі – банківська справа та роздрібна і оптова торгівля.

Але тут на політичну арену Речі Посполитої вийшли українські козаки. Я думаю, що посполити погано розуміли, що таке польські пани-визискувачі, але добре уявляли визискувачів у ярмулках, з якими переважно мали справу у всіх своїх справах.

Після тривалого занепаду у висліді поразки Давньої Русі-України від орди, український етнос став знову набирати силу, з’явилось потужне українське козацтво. Рано чи пізно, воно мало заявити свої претензії на владу у Речі Посполитій (Справі Суспільній). І воно заявило це у війні домовій під приводом Богдана Хмельницького.

Удар по королівству був настільки потужним, що Річ Посполита від нього так і не отямилась. У 1772 році більшість території королівства була розділена між Російською і Австро-Угорською імперіями та Пруським королівством. Цей поділ завдав смертельного удару і по державі іудеїв, що існувала під політичним прикриттям Речі Посполитої.

Релігійно-державний центр іудейської держави зник з публічного простору Європи. Як вважає видатний дослідник історії єврейського народу Дуглас Рід (Дуглас Рид: «Спор о Сионе»), цей центр перейшов у підпілля. Трагічні події двадцятого сторіччя і активна роль у них організованого єврейства є вагомим аргументом для такої точки зору. Думаю, тепер цей центр розташований у Сполучених штатах, у Нью-Йорку.

Це була друга поразка новітньої хазарської держави від українського народу. А що виграв від так званої національно-визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького український народ?

Сил на перемогу в українців не вистачило. У висліді: вони з підданства цивілізованої європейської монархії потрапили у підданство до дикої азійської деспотії.

"Я пройшов через малоросійську Україну, що лежить на Захід від Корсуня й Білої Церкви. Перейшов я Волинь та князівство Руське до Львова, Замостя, Бродів і далі, і перед моїми очима постали численні безлюдні міста й замки, порожні вали, колись висипані працею людською, як гори й горби. Всі вони правили тоді за пристановище і поселення диких звірів. Я побачив, що фортеці, які траплялись нам на шляху у військовому поході (у Чолганському, в Константинові, Бердичеві, Збараджі і Сокалі), одні стояли малолюдні, інші зовсім спорожніли – розруйновані, зарослі землею, запліснявілі, обсаджені бур’яном і повні лише червів, і зміїв і усякого гаддя, що там гніздиться. Роздивившись, побачив я покриті мохом, очеретом і зіллям просторі тогобічні україно-малоросійські поля й розлогі долини, ліси і великі сади, красні діброви й річки, стави й занедбані озера. І це був край, який правдиво колись, уже шкодуючи за втратою його, називали й проголошували поляки раєм світу – був перед війною Хмельницького немов би друга обітована земля, що кипіла молоком і медом. Бачив я, окрім того, в різних місцях багато людських кісток сухих і голих – їх покривало саме тільки небо. Я питав тоді себе: «Хто вони?» Надивився я того всього, що скажу, порожнього і мертвого, повболівав серцем і душею – бо ж зробилася пусткою ця красна колись і переповнена всілякими благами земля, частка вітчизни нашої україно-малоросійської, і впали в незвідь посельці її, славні предки наші!" (Самійло Величко: «Літопис», Київ, Дніпро, 1991 рік.)

Легко зрозуміти, як склалася доля хозарів-євреїв, що населяли міста України тих часів. Вона була такою, як і доля українців, але спробуйте це пояснити сучасним євреям. Отже Хмельниччина також не сприяла приязним стосункам між хазарами і українцями. А далі була Коліївщина з тими самими наслідками. І вона також не покращила хазарсько-українські стосунки. У світлі сказаного можна краще зрозуміти і трагічні події двадцятого сторіччя в житті українців і всієї Європи.

Висновки:

•  Хозари за формулою крові споріднені з українцями і іншими європейськими народами. Головна відмінність між хозарами і європейськими народами полягає у сповідуванні різних релігійних концепцій: іудаїзм і християнство. Проте є і ще одна доволі істотна відмінність, про яку буде сказано в окремому дослідженні.
•  Українці двічі зруйнували хазарську державу: у часи Давньої Руси і у часи Речі Посполитої.

Відсутність близьких родичів у московитів

Нарешті розглянемо близьких родичів московитів. Їх небагато і вони справляють дивне враження. Серед них немає жодного європейського або азійського народів. Є лише один хамітський і два семітські народи Північної Африки. Пояснити це можна лише тим, що мова йде не про етнос московитів, а про населення Московії, яке складається з представників багатьох етносів Євразії, що забули про своє етнічне коріння. А якщо і не забули, то все одно розділити цей конгломерат етносів на окремі складові не видається можливим. Використані нами дані є інтегральними і характеризують саме населення Російської федерації. Тобто вони є вислідом усереднення даних, для дуже великої кількості етносів і не зобов’язані взагалі бути близькими до окремої своєї складової, або якогось територіально близького стороннього етносу. Тобто результат такого усереднення може бути набором випадкових чисел. Отже і родичі, за формальними ознаками, не є справжніми родичами, а є лише результатом випадкової близькості послідовностей чисел.

Що можна сказати про етнічне ядро Російської федерації? Безумовно воно існувало. Це – населення декількох областей, що оточують Москву. Швидше за все, воно мало угро-фінське коріння, але населення Російської федерації у цілому не є близьким, як ми бачимо, ні до фінів, ні до угорців. А це може означати, що етнічне ядро Московії вже давно розчинилось у морі оточуючих його інших етносів.

Частково очистити його від пізніших нашарувань можна лише у висліді розпаду Російської федерації на незалежні держави, якими мають стати нинішні автономні республіки. Тоді можна буде знову повернутись до питання про спорідненість українців і новітніх московитів. До речі, розмиття етнічного ядра всіх попередніх імперій світу завжди передувало зникненню цих імперій з політичної мапи світу.

Володимиро-Суздальське князівство на своєму шляху від етнічної протодержави з угро-фінським населенням на шляху до територіально найбільшої імперії світу пройшло через фазу конфліктних стосунків з усіма підкореними етносами.

В першу чергу це стосується українців. Ці конфлікти почались ще у кінці дванадцятого сторіччя з захоплення, пограбування і спалення московитами Києва. Тривали вони й у козацькі часи. Їх свідченням є знаменита битва під Полтавою, де українці зазнали поразки в війні з московитами, хоча на цей раз на боці українців була шведська армія.

Але найтрагічнішим у цьому протистоянні виявилось двадцяте сторіччя. Геноцид 1921-23 років – 3 млн. жертв, геноцид 1932-1933 років – 10.5 млн. жертв, геноцид 1946-1947 років – 1.5 млн. жертв – були проявом цього протистояння. А ще мільйони українців, знищені у концтаборах або виселені далеко за межі рідної землі.

Трагічність ситуації підсилювалась тим фактом, що у спілці з московитами діяло й організоване єврейство. Цей факт дозволяє зрозуміти поведінку Ізраїлю у нинішній російсько-українській війні та його ставлення до визнання голодоморів геноцидом українського народу.

Дослідникам історії українського народу слід звернути увагу і на той факт, що роки 1941-1945 також були роками геноциду українського народу. 14 млн. осіб втратила Україна у ці роки. Ми воювали у цій війні, тобто Другій світовій, проти своїх близьких родичів – німців, австрійців, угорців, хорват, болгар, словаків, латишів, фінів. Воювали на боці нашого запеклого ворога – московитів. Воювали, щоб концтабір під назвою Радянський союз продовжив своє подальше існування і вже не залишив жодних шансів українцям на виживання.

Не склались наші стосунки з московитами. Ми воюємо з ними вже майже тисячу років. Мабуть і наступна тисяча років не буде мирною. Але слід пам’ятати, що сучасні московити не є етнічним монолітом, і у ставленні до них слід дотримуватись індивідуального підходу.

Населення Ізраїлю належать до спорідненого з нами народу, і це дає надію на досягнення з ним історичного порозуміння, не забуваючи при цьому, що ортодоксальний іудаїзм становить для нас велику небезпеку.

При цьому слід пам’ятати і те, що євреї у світі не є етнічним монолітом. Так звані євреї Ізраїлю – це, переважно, споріднений з європейцями народ – нащадки давніх хазар. Це ж твердження поширюється і на єврейську діаспору у європейських країнах.

Єврейська община Сполучених штатів, що налічує приблизно 7.5 млн. осіб, формулою крові суттєво відрізняється від населення Ізраїлю і буде предметом нашого окремого дослідження.

Загальні висновки

1. Більшість європейських народів (26) є близькими родичами українців, ближчими, ніж південні й північні корейці між собою. Сюди ж належать і грузини, турки, йорданці та нащадки давніх хозар – населення сучасного Ізраїлю. Інші європейські народи також є родичами українців, хоча не такими близькими, як перша група.

2. Всі європейські народи разом з турками і грузинами – це, фактично, один народ і, сподіваюсь, у нього спільне і світле майбутнє. Суттєвими кроками до нього є створення НАТО і Європейського союзу. Тому наш шлях до НАТО і Європейського союзу – природний шлях повернення у родину європейських народів, з якою ми розірвали стосунки понад триста років тому на користь Московії.

3. Населення Московії (Російської федерації) не є жодним чином спорідненим з українцями.

4. Етнічне ядро Московії зараз не простежується, отже ця імперія потенційно готова до розпаду. Це і повинно бути нашою метою у нинішній російсько-українській війні.

5. Ідеологічна інтерпретація Другої світової війни має бути переглянута. Ми воювали не на тому боці й понесли безпрецедентні та нічим не виправдані втрати (14 млн. осіб).

6. Історичне порозуміння з народом Ізраїлю має ґрунтовну етнічну основу і може піти на користь обом народам.

7. Геноцид українців у двадцятому сторіччі (15 млн. жертв) не має бути забутим. Відповідальність за нього несуть московити, що здійснили його при активній участі організованого світового єврейства.

8. Джерелом небезпеки для українців залишаються рашизм і ортодоксальний іудаїзм.