Історично склалося, що значний відсоток тамтешнього населення має українське коріння, але про присутність українців в Краснодарському краї – особливо нічого не нагадує: ні газети української, ні школи, навіть класу, а тамтешнє українське товариство – навіть малесенької кімнатки не має. Мер Краснодара відписав, що приміщення "роздають за значимістю організацій". Певно, українське товариство для нього – зовсім не значиме.

Україна – найближча сусідка й найдорожча родичка Кубані, запевняє отаман Кубанського війська, козачий генерал Громов. Кубанське козацтво сформувалося завдяки запорозьким козакам.

Володимир Громов, отаман Кубанського козацтва: "Мы очень близки по языку, культуре, буквально от борща до вареникив и галушок, от хат и одежды, но вместе с тем мы отличаемся, 2 века не прошли бесследно для запорожких казаков."

Не природні, а політичні процеси впливали на свідомість українських нащадків. Тепер вони з гордістю зазначають, що вони – кубанці, а не українці! І суто українські прізвища, на зразок "Харченко, Столяренко" для тутешніх козаків не українські, а кубанські! І пісні українські вважають кубанськими.

І мову вони свою мають - "кубанську балачку"

Валерій Миргородський, отаман станиці Полтавська: "На Україну приїдеш, кажуть, москаль, в Росію :"О, хохли приїхали!" – отака у нас балачка!"

Старшина Косенко розмірковує, ким себе визнати: українським кубанцем, чи кубанським українцем?

Олександр Косенко, військовий старшина: "Для мене перше діло – зберегти українські пісні. Я їх збираю понад 30 років. Вони співаються так, як їх привезли козаки з Запоріжжя".

Юрій Криворучко, член Української Всесвітньої Координаційної Ради: "Ще в 30-х роках на Кубани і Воронежчині були десятки українських шкіл, були українські наукові інституції, ЗМІ. В результаті сталінського режиму – все це було тотально ліквідовано. На сьогоднішній день не залишилося нічого".

Навіть в 60-тих роках, зазначають мовознавці, в сільських школах Кубані на перервах розмовляли тільки українською, а російську – вчили на уроках. Нині українську вивчають - експериментально - як кубанську говірку. Викладачка предмету "Кубанське наріччя" і досі не збагне, чому в цьому краї так називають українську.

Тамара Прокоп"єва, вчителька предмету "Кубанське наріччя": "Я не знаю, може просто так назвали! Кубанський діалект української мови? Справа в тому, що ця книжечка, тут на чистій українській мові все написано. Але оскільки діти в школах не вивчають мови, то до цієї книжечки є переклад слів, деякі вірші українською, а поряд – російською, про письменників написано російською."

Вчителька української Тамара Прокоп просить державу допомогти їхній школі з підручниками. Бо "слово Шевченка" тут у великому дефіциті.

Раніше у Краснодарському краї українці за кількістю поступалися тільки росіянами, тепер - ще вірменам. Хоча за попередніми результатами торішнього перепису, на 5-мільйонній Кубані українців стало більше - офіційно 193 тисячі.

Віктор Охріменко, начальник управління моніторингу міграційних процесів адміністрації Краснодарського краю: "Несмотря на те ограничения миграционной политики, которые проводят органы государственной власти Краснодарского края, украинцам отдается приоритет, и увеличение их численности произошло не за счет естественного прироста, а только за счет миграционного"

За останнє десятиліття чотири тисячі українців у пошуках кращої долі приїхали на Кубань.