Український слід отамана Сірка у військовому мистецтві асиметричних дій

Сили спеціальних операцій в сучасних війнах

Сьогодні в медіа просторі ледь не щодня лунають слова «асиметричні загрози», «асиметричні конфлікти», «асиметрична відповідь», «гібридна війна», «Сили спеціальних операцій», на екранах телевізорів хлопці, озброєні найсучаснішою зброєю, штурмують будівлі, звільняють заручників та виконують неможливе, а з іншого боку терористи, озброєнні стрілецькою зброєю ведуть війну з найсильнішими світовими державами. Деякі військові фахівці вважають, що світ, очікуючи апокаліпсису у вигляді третьої світової – ядерної війни, проґавив її початок і вона вже давно йде – війна з тероризмом. Війна, в якій відсутні кордони, в якій не існує жодних правил, війна, в якій не має значення кількість танків та літаків, війна, в якій відсутні переможці, а найбільш постраждалими залишаються звичайні мирні жителі. Ми живемо  у ХХІ столітті – столітті космічних швидкостей, столітті, коли роль війн вирішує наявність (чи відсутність) інформації та високих технологій, коли військові операції моделюються комп’ютерами. Безумовно це все дуже важливо, але як показує досвід останніх воєнних конфліктів, роль людини у війні, незважаючи на все, залишається домінуючою.

Війна в Югославії 1999 року примусила говорити про перехід до ери безконтактних війн, коли все вирішують космічні та безпілотні літальні апарати, крилаті ракети та інші види високоточної зброї, а роль людини полягала лише в тому, щоб сидіти за операторським пультом на великій відстані від місця подій і керувати процесом, або в гіршому випадку робити пуски ракет за сотні кілометрів від об’єктів ударів без особливого ризику для життя пілотів.  Але, як це часто і буває, роль машини була надто перебільшена, а роль людини занадто применшена.

Війни в Афганістані 2001 та Іраку 2003 року засвідчили, що які б революційні процеси не відбувалися у військовій справі, вирішальне слово все одно буде за людиною. Ці дві війни займають особливе місце в мистецтві ведення воєнних конфліктів і особливість їх полягає в тому, що основу угруповань військ США становили не механізовані чи танкові підрозділи, а сили спеціальних операцій, які успішно справилися з поставленими перед ними завданнями. То чому ж саме ССО відіграють таку важливу роль у сучасних умовах?

Ну, по-перше звернемося до визначення, що ж таке Сили спеціальних операцій. Офіційне видання міністерства оборони США (країни, яка на сьогодні має найбільш чисельні і одні з найкраще підготовлених ССО) визначає сили спеціальних операцій як «регулярні та резервні компоненти збройних сил, створені міністром оборони, спеціально підготовлені, навчені та озброєні для підтримки і проведення спеціальних операцій». В тому ж «Словнику міністерства оборони» дається відповідне визначення спеціальним операціям: «спеціальні операції – це операції, які проводяться спеціально організованими, навченими та озброєними військовими та напіввійськовими силами для досягнення військових, політичних, економічних або інформаційних цілей нетрадиційними військовими засобами у ворожих, «відвергнутих», або політично нестійких районах».

Враховуючи, що на даний час однією з найбільших проблем людства визначено глобальний тероризм, особливої ваги набувають військові підрозділи, спроможні вести боротьбу з цим злом. Такими підрозділами є сили спеціальних операцій, які ще в часи «холодної війни» готувалися діяти в тилу противника, використовуючи асиметричні форми та способи дій. Таким чином, ці підрозділи знають специфіку дій терористичних організацій і здатні успішно їм протистояти, що і було визначено в доповіді помічника міністра оборони США (по питаннях спеціальних операцій та конфліктів низької інтенсивності) М. Біллінгслі та командувача Об’єднаним командуванням спеціальних операцій збройних сил США генерала Ч. Холланда у вступі до щорічної доповіді «Стан сил спеціальних опера­цій у 2003-2004 рр.», які відзначили, що перед національними силами спеціальних опера­цій стоять два найважливіших виклики. Перший – необхідність ведення глобальної, довготривалої війни проти тер­оризму, в якій сили спеціальних операцій повинні стати вістрям спису зусиль у цій сфері. Другий, пов’язаний з цим, виклик – необхідність «трансформації» сил спеціальних операцій, у результаті чого вони повинні підняти на новий рівень швидкість, точність, ефективність, прихованість дій, живучість та витримку для того, щоб  відповідати завданням майбутнього. Відзначається, що сили спеціаль­них операцій повинні бути спроможні воювати в будь-яких умовах у будь який час. І саме це визначення пояснює чому саме ССО спроможні протистояти терористичній загрозі – терористи не ведуть прямих бойових дій проти регулярних збройних сил, навпаки, вони шукають слабкі місця і наносять по них удари, також діють і сили спеціальних операцій – вони знаходять слабкі місця противника і впливають на них, тобто застосовують асиметричні форми і способи дій.

Навіть саме народження Сил спеціальних операцій пов’язане із застосуванням асиметричних способів дій. Англійський SAS – еліта сил спеціальних операцій, були створені в червні 1941 року за пропозицією англійського офіцера Девіда Стерлінга. Бойове хрещення SAS пройшли в Лівії в 1942 році в ході операції «Хрестоносець», метою якої було знищення німецької авіації на аеродромах. Спочатку дії SAS не приносили успіху – охорона аеродромів була готова до стандартних дій, які щоразу повторювалися. А нестандартні дії відразу призвели до успіху. В 1942 році одна з група SAS проводила черговий рейд на аеродром. Після успішної висадки і вдалого мінування літаків противника, міни не вибухнули, розлючені від такої невдачі, спецназівці  на двох джипах просто в’їхали на аеродром і відкрили зосереджений вогонь по літаках, які стояли на аеродромі. В результаті таких дій було знищено 7 німецьких літаків. Враховуючи досвід успішно проведеної операції на всі джипи  SAS було встановлено по два спарені кулемети. В наступних операціях брали участь по 18 таких джипів. Використовуючи проміжки між німецькими військами, вони проникали в тил противника. Поблизу аеродрому всі 18 джипів шикувалися в лінію, вривалися на нього і розстрілювали німецькі літаки. В результаті таких дій спецназівців німці лише за 6 місяців 1942 року втратили 400 бойових літаків.

США створювали сили спеціальних операцій (ССО), вивчаючи досвід Великобританії та Франції, які активно використовували спеціальні підрозділи в неоколоніальних війнах. Бойовим хрещенням американського спецназу стала війна у В’єтнамі. З того часу американські ССО брали участь у всіх війнах і воєнних конфліктах, де брали участь США.

На їх рахунку чимало відомих операцій. Так у 1989 році завдяки успішним діям оперативного загону «Дельта» та 75 піхотного полку «Рейнджерс», які входять до складу ССО США, було успішно проведено операцію по затриманню панамського диктатора Мануеля Норьєги.

В ході операції „Буря в пустелі” 1991 року проти Іраку сили спеціальних операцій США та інших країн антиіракської коаліції виконували завдання по розвідці, наведенню авіації на об’єкти противника, а також проводили диверсії на важливих державних та військових об’єктах противника. Так, велике значення мало захоплення „зеленими беретами” та бійцями SAS аеродрому Аль Махмуддіа в 60 кілометрах на південь від Багдаду. Спецназівці десантувалися прямо на злітну смугу, знищили башту управління польотами, перерізали телефонні лінії та підірвали іракські винищувачі Міг-29, а після цього керували посадкою транспортних літаків С-130 з десантниками 101 повітряно-десантної дивізії. В той же час командос військово-морських сил США  провели операцію по захопленню бурових вишок та декількох островів, тим самим відволікли увагу противника від напрямку головного удару військ коаліції. Також успіх операції в цілому у великій мірі залежав від успішної боротьби з іракськими оперативно-тактичними ракетами «Скад». Цю задачу успішно виконали спецназівці із SAS та оперативного загону «Дельта». Всього за час операції «Буря в пустелі» сили спеціального призначення Багатонаціональних сил (в основному ССО США та Великобританії) провели більше 700 операцій на території противника.

Першою війною, в якій Сили спеціальних операцій відігравали провідну роль стала операція «Непохитна свобода» в Афганістані, яка розпочалася в 2001 році. Було сформовано коаліційне угруповання ССО із підрозділів спеціального призначення США Великої Британії, Австралії, Німеччини, Данії, Йорданії, Канади, Нової Зеландії, Норвегії та Туреччини чисельністю приблизно 1500 військовослужбовців. Коаліційні сили спеціальних операцій провели в Афганістані низку операцій з метою захоплення лідера Аль-Каїди Усама Бен Ладена. Однією з перших операцій подібного роду стала операція «Анаконда», яка проводилася в березні 2002 року в прикордонних з Пакистаном районах. Метою операції було оточення бойовиків Аль-Каїди та талібів на території площею приблизно 80-100 км². До проведення операції залучалося близько 2000 військовослужбовців коаліції, із них 450 військовослужбовців сил спеціальних операцій, решта – гірські підрозділи США, Австралії, Канади, Данії, Франції, Німеччини та Норвегії.

Перед початком операції була проведена ретельна розвідка даного району, яка показала що в даному районі знаходиться всього сто-двісті талібів. З початком операції 4 березня було проведено інтенсивне бомбардування даного району і його дорозвідка (викриття об’єктів, які не були уражені в результаті бомбардування та вогню артилерії), яка не виявила нових позицій противника. Після чого було проведено висадку підрозділів сил спеціальних операцій вертольотами МН-47 «Чінук». Десант відразу ж наштовхнувся на інтенсивний вогонь противника. Виявилося, що бойовиків було не декілька сотень, а близько тисячі. Бій тривав майже добу, але американці успіху не досягли. Всього в ході операції «Анаконда» загинуло восьмеро американських солдат  та троє військовослужбовців «Північного альянсу», близько 50 було поранено.

Необхідно зауважити, що служба у підрозділах спеціального призначення є небезпечною, але і популярною в США. Про це може свідчити наступний випадок. Наприкінці квітня 2004 року в американській пресі з’явилося повідомлення про те, що 22 квітня при нападі на американський патруль у 40 км від міста Хост (Афганістан) загинув рядовий 2-го батальйону 75-го полку рейнжерів 27-річний Патрік Д. Тілман. Все було б як завжди – війна є війна, з обох боків гинуть люди, якби не один факт. Патрік Д. Тілман – був відомим у США гравцем у американський футбол. Восени 2002 року він розірвав контракт на суму 3,5 млн. дол. та пішов добровольцем у «зелені берети».

Після операції «Анаконда», яка в підсумку не досягла поставленої мети, було проведено ще низку подібних операцій. Так, у лютому-березні  2002 року британськими командос поблизу міста Пактія була проведена операція «Снайп» по зачистці місцевості, в ході якої було виявлено велику кількість печерних комплексів. Практично одночасно в пакистанській провінції Північний Вазиристан американським і пакистанським спецназом було проведено операцію «Гірський барс». Головними результатами таких операцій було знищення баз бойовиків, складів зі зброєю та боєприпасами.

В операції «Свобода Іраку» 2003 року взяли участь підрозділи спеціального призначення США, Великобританії, Австралії та Польщі. Вони виконували завдання по захопленню важливих об’єктів (аеродромів, плотин, транспортних вузлів), а також здійснювали контроль шляхів, які з’єднували Багдад з Сирією та Йорданією. В ході операції «Свобода Іраку» сили спеціальних операцій підтвердили свій високий професіоналізм – вони виконували найважливіші завдання. Так 31 березня 2003 року підрозділи 75-го піхотного полку «Рейнджерс» захопили аеродроми «Багдад-2» та «Багдад-3», тим самим забезпечивши можливість для подальшого нарощування угруповання багатонаціональних сил на західному напрямку. 8 квітня 2003 року підрозділи спеціального призначення захопили готель «Аль-Рашид», де за даними розвідки знаходилися бункери Саддама Хусейна.

Провідні військові фахівці США зійшлися на тому, що на рубежі ХХ-ХХІ сторіч, коли Сполучені Штати в повному обсязі випробували на собі удар міжнародного тероризму, сили спеціальних операцій збройних сил є найбільш пристосованими для вирішення нових завдань у нових умовах боротьби з новим, «нетрадиційним» ворогом. Відзначається, що Сили спеціальних операцій США мають унікальні можливості по веденню спеціальних операцій, яких не мають інші сили та війська в світі.

Взагалі, датою народження сил спеціальних операцій вважається ХХ століття, а хрещеним батьком – англійський полковник Томас Едвард Лоуренс, який на початку двадцятих років ХХ століття на чолі партизанської армії, що складалася з кочових арабських племен звільнив від турок Хіджаз (на сьогодні – одна з провінцій Саудівської Аравії).

З цим історичним фактом не можна погодитися. Свій вимір у створенні та застосуванні спеціальних військ, а також у використанні асиметричних дій проти більш сильного противника задовго до створення американських Сил спеціальних операцій, задовго до Лоуренса та Стерлінга, навіть задовго до Дениса Давидова мала Україна. На протязі майже 600 років Оттоманська імперія спільно з Кримським ханством страшною загрозою нависала над Європою. На протязі більше 300 років Запоріжська Січ була форпостом боротьби з цією загрозою, а запорожці були справжньою кісткою в горлі наймогутнішої на той час турецької армії. Вони неодноразово наносили раптові і болючі удари по Криму і навіть по самій Туреччині.

Мабуть найбільшим ворогом Оттоманської імперії за всю її історію був кошовий отаман запорозьких козаків Іван Дмитрович Сірко, який був прихильником нестандартних дій, що в наш час називають «асиметричними». Відомо, що кошовий здобув перемогу в більше ніж сотні великих боїв, причому в більшості з них – над переважаючим противником.

Одним з найяскравіших прикладів «асиметричних дій» відомого козацького ватажка стала його участь у Тридцятилітній війні між Францією та Іспанією. Отже, 1644 року посол Франції у Речі Посполитій граф де Бережі за дорученням кардинала Мазарині найняв на французьку службу дві з половиною тисячі козаків. У жовтні 1645 року запорожці, під керівництвом Богдана Хмельницького, полковників Сірка та Солтенка були доставлені Балтійським морем до Кале. На момент прибуття козаків, французи довго і безуспішно намагалися захопити іспанську фортецю Дюнкерк. Сірко не став довго чекати. В той час, коли французькі війська продовжували осаду за всіма, прийнятими на той час у Європі правилами і законами, Сірко застосував свої методи. Посеред ночі за містом неочікувано і для французів, і для іспанців спалахнули вітряки, які були підпалені частиною козаків. Зрозуміло, що вся увага захисників фортеці була спрямована в напрямку можливої загрози. В цей час Сірко з другою частиною козаків захопив іспанське патрульне судно і висадився прямо в порту Дюнкерка. А вже опівночі жителі фортеці, почувши постріли і шабельний дзвін, побачили на вулицях дивних воїнів у шароварах та з довгими чубами на голених головах. Так несподівано закінчилася довга безрезультатна осада неприступної фортеці.

В грудні 1663 року Сірко на чолі 150 козаків увірвався в Крим і звільнив в улусах поблизу Перекопу декілька сотень полонених, але при поверненні перекопський хан Карач-бей з 1000 ординців перекрив вузький кримський перешийок. Але Сірко, програючи противнику кількісно майже в сім разів, відчайдушно атакує його і перемагає. При цьому підсумки бою вражаючі – вбито всіх противників, включаючи перекопського хана Карач-бея і лише одного ординця взято в полон. У 1674 році турки спільно з Кримською ордою захопили 17 міст правобережної України, але лише одна не підтверджена звістка про те, що Сірко збирається напасти на Крим примусила хана повернутися до Криму. Султанське військо, яке залишилося без союзників, було змушено покинути Україну.

Наступного, 1675 року турецький султан Магомет ІV, розлючений постійними нападами запорожців, направив 30-тисячну кримську орду та 15 тисяч яничарів на Україну лише з одним завданням – знищити ненависну для нього Січ. Але вийшло навпаки – запорожці нанесли удар у саме серце султана, в ході побоїща, яке відбулося на Різдво в Січі, запорожці знищили 13500 яничар – відбірного султанського війська, при цьому самі втратили лише 50 чоловік вбитими. Того ж таки 1675 року в липні Сірко, відповідаючи султану на спробу знищення Січі, на чолі 20 тисяч козаків увірвався до Криму. Він розділив військо на чотири частини. Першу під своїм керівництвом залишив поблизу Перекопу, щоб прикрити відхід інших загонів. Три інші загони вогнем і мечем пройшлися по всьому Криму, звільняючи невільників і знищуючи фортеці. Хан врятувався лише завдяки втечі в гори. Знаючи, що козаки будуть відходити через Перекоп він зібрав 50-тисячне військо і кинувся навперейми, зіткнувшись там з Сірком, який окопавшись з трьома тисячами козаків успішно відбив декілька атак 50-тисячної орди. В цей час з глибини півострову підійшли три козацькі загони, переобтяжені здобиччю та звільненими бранцями. Зрозумівши, що допомогти в такій ситуації може лише хитрість, козаки цих загонів переодяглися в татарський одяг. Кримський хан, побачивши, що з тилу йде підмога, знову повів орду на Сірка, але козаки, нанісши удар з фронту і з тилу, розсіяли орду по степу. Перемога була абсолютна.

Отакими вони були асиметричні дії запорозького кошового отамана Івана Дмитровича Сірка. Він розумів одне – і це залишається незаперечною істиною і до сих пір – не можна допускати ніякого шаблону в своїх діях. Якщо ти хоча б декілька разів спробуєш зробити одне і те ж – ти становишся передбачуваним, а це означає, що твоя поразка лише справа часу. Крім того, Сірко завжди добре знав свого противника, особливо його вразливі місця, і вміло використовував їх в бою. Саме тому, ні будучи ні королем, ні царем, не маючи великого війська, кошовий своїми нестандартними діями (або лише одними намірами) плутав карти самим могутнім політичним гравцям у світі і граючись змінював розстановку сил на політичній європейській шахівниці другої половини ХVІІ сторіччя.

Ось таким є і залишається на сьогодні український слід отамана Сірка в мистецтві асиметричних дій та історії створення ССО.

Вшанування кошового отамана Івана Сірко (с. Капулівка – 05 серпня 2017 року).

Іван Дмитрович Сірко – характерник, видатна особистість, захисник народу, полководець. В різних документах згадується декілька цікавих цифр про перемоги у битвах – від 224 до 65, але багато наукових праць підкреслюють факт системності цього явища. Це і блискавична військова операція Змієвського полку у 1668 році, коли в результаті швидкого рейду вдалося врятувати життя і волю двом тисячам полонених; розбити величезні сили кримського хана біля Кафи та повернутися без великих витрат. Як зразок бойового мистецтва треба обов’язково згадати фактичне знищення (спалення) турецького міста-фортеці Очаків; здобуття Тавані в 1679 році; Казикермена в 1679 році; знищення столиці татар Бахчи-Сараю, де тільки в полон потрапило чотири тисячі чоловік та звільнено з рабства не одну тисячу українців, московитів, поляків. Для Європи Кошовий війська Запорозького на багато років залишився хрестоматійним прикладом операцій швидкого реагування, коли в період Тридцятирічної війни здобув у іспанців фортецю-місто Дюнкерк. Він створював неможливе, тому козаки вірили, що велика сила допомагає йому та називали його характерником. Безумовно, талант від Бога, багаторічна важка військова робота, практичні дії, ретельне вивчення ТВД, гарно поставлена розвідка, досвід здобутий з юності, підбір кадрів для відповідальних посад у складі старшини та чесний, відкритий характер, самодисципліна та довіра були фундаментом блискавичних успіхів. На всіх фронтах з різним ворогом – на морі, при штурмі фортець чи довгих виснажливих походах у степ з боями тактичного характеру та з використанням різних прийомів і військових хитрощів (засідки, маневри з нібито відступом, комбіновані дії піхоти та кінноти тощо) – отаман спирався на військо, що мало високопрофесійний вишкіл та довіру до командира.

Нині багато років збираються патріотичні козацькі організації біля могили та пам’ятника отаману, вклоняються його праху, говорять добрі, від серця слова, приймають до своїх лав молодь, учасників бойових дій, нагороджують військових та волонтерів.

5-го серпня цього року Фонд отамана Сірко, представники духовенства Української ПравославноЇ Церкви Київського Патріархату спільно з громадськістю, керівництвом міста Нікополь та представниками РДА – провели захід по вшануванню народного героя України – Івана Сірко. Активну участь приймали делегації організацій запорозького патріотичного козацького руху опору, які протягом 2013-2017 р.р. організували та постійно проводять операції “Дозор”, “Перехоплення”та “Козацький волонтер”.

Дуже приємно, що данину шани приїхали віддати старшина Великої Ради отаманів Запорозького козацтва, МГО “Міжнародний союз козаків “Запорозька Січ”, ГО “Запорозьке військо низове “Запорозька Січ” (Костянтин Рижов ), ГО “Козаки-Запорожці” (Павло Білан), ГО “Всеукраїнське братство козаків” з м. Енергодар, ГО “Покровський полк МСК “Запорозька Січ” (Микола Никипілий ), ГО ” Пологівський полк” (Віктор Гонтар), члени Координаційної ради з питань козацтва при Запорізькій ОДА (Роман Авдєєв, Сергій Ігнатченко) та МГО Кодацьке військо Запорозьке (Віктор Кучинський, м. Дніпро).

На таких прикладах мужності ми повинні навчатися самі та навчати наших дітей. Тільки добра пам’ять, збереження традицій та звичаїв дасть змогу передавати з покоління в покоління інформацію про переможні походи, збереження рідної землі, повагу та безмірну любов до Вітчизни.
Будемо ж гідні перемог пращурів. Вічна пам’ять отаману Війська Запорозького – Івану Дмитровичу Сірко!!!

Голова Великої Ради отаманів Запорозького козацтва Дмитро Сухінін. 09.08.2017 року.

Могила кошового отамана Війска Запорозького Івана Сірка (1680) біля села Капулівка

Вшанування кошового отамана Івана Сірко (с. Капулівка – 05 серпня 2017 року).

Вшанування кошового отамана Івана Сірко (с. Капулівка – 05 серпня 2017 року).

Поштовий блок України "Козацька УКраїна", 2006 р.

Джерела:

Авторська стаття Валерія Качанова «УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД ОТАМАНА СІРКА У ВІЙСЬКОВОМУ МИСТЕЦТВІ АСИМЕТРИЧНИХ ДІЙ», підготовлена для журналу "Фаворит Її Величності Удачі" // Архів Військово-історичного товариства «СПАДЩИНА».

Дмитро Сухінін. Вшанування кошового отамана Івана Сірко. 5 серпня 2017 р. // http://kozak.dp.ua/