Вітряки, створені українським стартапом Sirocco Energy, працюють практично безшумно. Тому підходять для встановлення біля житлових будинків. Українці вже отримали з США замовлення на покупку двох установок. Зараз американські клієнти тестують параметри вітру на майданчиках, на яких вони планують розмістити вітряки.
Як пише газета Факти, створення унікального вітряка почалося з новаторської ідеї, яка прийшла в голову інженеру Олександру Приймаку кілька років тому: він хотів зробити паркан, який би виробляв електроенергію. Тобто одна і та ж конструкція повинна служити і парканом, і вітряком. Для цього слід було зробити його зі спеціальних лопатей на шарнірах. Вітер приводить їх в рух, завдяки чому виробляється струм. Такі незвичайні вітряки можна було б встановлювати й на фасадах будинків. Ключову інженерну ідею, закладену в цьому проекті, Олександр втілив в новаторський вітряк з кількох десятків лопастей.
«Це був дуже тернистий шлях. Коли прийшла ідея забору-вітряка, я жив в Луцьку. Працював на одному з підприємств, отримував невелику зарплату. Звернувся приблизно в десять фірм міста з пропозицією взяти участь в реалізації мого проекту. Компаніям, які займаються вуличною рекламою, пропонував встановити на їхніх білбордах вітряки моєї конструкції, щоб вони виробляли електроенергію для підсвічування рекламних щитів в темний час доби. У кращому випадку мені пропонували: «Зробіть першу установку з урахуванням наших побажань, а ми подивимося, як вона працює, і, можливо, станемо у вас замовляти». Мені це не підходило. І все ж пошук партнерів приніс користь: я дізнався про луцького конструктора Василя Сливу, який будував вітрогенератор традиційної конструкції. Василь розповів мені багато важливої інформації про вітряки. Більш того, цей талановитий чоловік виділив місце в своєму цеху, щоб мені було де будувати прототип свого вітряка. Цех оснащений всім необхідним для роботи з металом. Я міг всім користуватися. Обговорював з Василем кожен крок по створенню вітряка. Завдяки цьому вдалося заощадити багато часу, грошей і уникнути цілої низки технічних помилок», – розповідає Олександр.
Олександр зробив установку і шукав в Інтернеті відомості про можливі інвесторів. Натрапив на сайт організації Greencubator, підписався на її розсилку і незабаром отримав запрошення на найбільший в Європі конкурс розробок, спрямованих на захист навколишнього середовища, Climatelaunchpad. Участь у конкурсі відіграла важливу роль у долі проекту. Розробка пройшла в національний фінал і викликала жвавий інтерес. Хоча в європейський фінал вона не пройшла, на наступний день Олександр зустрів людей, які погодилися інвестувати в проект.
«Вийшло так, що на наступний день після національного фіналу в Одесі проходив форум технологічних проектів Black Sea Summit. Greencubator забезпечив нас безкоштовними квитками на цю виставку. Там я познайомився з Анною Безбородовою, співзасновником організації DIY Lab, яка займається підтримкою стартапів. Забігаючи вперед, скажу, що згодом вона стала моєю дружиною. Анна докладно розпитувала мене про новаторський вітряк і через кілька днів повідомила, що мені нададуть тисячу доларів на будівництво більш досконалого прототипу. Це дозволило мені за два місяці в цеху у Василя Сливи зробити вдосконалений прототип, і я відразу ж повіз його на виставку з відновлюваної енергетики, що проходила в Києві».
Згодом Олександр переїхав до Києва, де і був створений промисловий зразок вітряка. Важливо, що на проект вдалося отримати грант Європейського банку реконструкції і розвитку в розмірі 27 тисяч євро. За ці гроші зробили повний набір технічної документації для випуску вітрогенератора. Роботу вітряка тестували на даху одного з офісних центрів Києва. Розмістили фото і відео випробувань в Інтернеті. Але остаточний варіант розрахований на те, щоб встановлювати вітряк біля будівель. Втім, потенційні споживачі виявляють інтерес до можливості розміщувати його на даху. Вітрогенератор розрахований на 20-25 років роботи. Раз на три-чотири роки потрібно проводити технічний огляд та замінювати зношені деталі – перш за все, ролики, за допомогою яких лопаті рухаються по напрямних рейках.
«Обсяг виробленої електроенергії залежить від швидкості вітру, а вона постійно змінюється. Але існує правило: якщо, наприклад, на забезпечення потреб вашого будинку потрібно два кіловати електроенергії, то вітряк слід ставити приблизно в три рази потужніший. Якщо цього все ж виявиться мало, можна буде підвищити потужність вітрогенератора, збільшивши площа і кількість лопатей».
Наші інтереси:
Новітні технології, нові можливості, винахідливість українців.
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Український стартап розробив безшумний вітрогенератор, що може живити два будинки
Світ:
Вітряки, створені українським стартапом Sirocco Energy, працюють практично безшумно. Тому підходять для встановлення біля житлових будинків. Українці вже отримали з США замовлення на покупку двох установок. Зараз американські клієнти тестують параметри вітру на майданчиках, на яких вони планують розмістити вітряки.
19102401.jpg
Як пише газета Факти, створення унікального вітряка почалося з новаторської ідеї, яка прийшла в голову інженеру Олександру Приймаку кілька років тому: він хотів зробити паркан, який би виробляв електроенергію. Тобто одна і та ж конструкція повинна служити і парканом, і вітряком. Для цього слід було зробити його зі спеціальних лопатей на шарнірах. Вітер приводить їх в рух, завдяки чому виробляється струм. Такі незвичайні вітряки можна було б встановлювати й на фасадах будинків. Ключову інженерну ідею, закладену в цьому проекті, Олександр втілив в новаторський вітряк з кількох десятків лопастей.
«Це був дуже тернистий шлях. Коли прийшла ідея забору-вітряка, я жив в Луцьку. Працював на одному з підприємств, отримував невелику зарплату. Звернувся приблизно в десять фірм міста з пропозицією взяти участь в реалізації мого проекту. Компаніям, які займаються вуличною рекламою, пропонував встановити на їхніх білбордах вітряки моєї конструкції, щоб вони виробляли електроенергію для підсвічування рекламних щитів в темний час доби. У кращому випадку мені пропонували: «Зробіть першу установку з урахуванням наших побажань, а ми подивимося, як вона працює, і, можливо, станемо у вас замовляти». Мені це не підходило. І все ж пошук партнерів приніс користь: я дізнався про луцького конструктора Василя Сливу, який будував вітрогенератор традиційної конструкції. Василь розповів мені багато важливої інформації про вітряки. Більш того, цей талановитий чоловік виділив місце в своєму цеху, щоб мені було де будувати прототип свого вітряка. Цех оснащений всім необхідним для роботи з металом. Я міг всім користуватися. Обговорював з Василем кожен крок по створенню вітряка. Завдяки цьому вдалося заощадити багато часу, грошей і уникнути цілої низки технічних помилок», – розповідає Олександр.
Олександр зробив установку і шукав в Інтернеті відомості про можливі інвесторів. Натрапив на сайт організації Greencubator, підписався на її розсилку і незабаром отримав запрошення на найбільший в Європі конкурс розробок, спрямованих на захист навколишнього середовища, Climatelaunchpad. Участь у конкурсі відіграла важливу роль у долі проекту. Розробка пройшла в національний фінал і викликала жвавий інтерес. Хоча в європейський фінал вона не пройшла, на наступний день Олександр зустрів людей, які погодилися інвестувати в проект.
Згодом Олександр переїхав до Києва, де і був створений промисловий зразок вітряка. Важливо, що на проект вдалося отримати грант Європейського банку реконструкції і розвитку в розмірі 27 тисяч євро. За ці гроші зробили повний набір технічної документації для випуску вітрогенератора. Роботу вітряка тестували на даху одного з офісних центрів Києва. Розмістили фото і відео випробувань в Інтернеті. Але остаточний варіант розрахований на те, щоб встановлювати вітряк біля будівель. Втім, потенційні споживачі виявляють інтерес до можливості розміщувати його на даху. Вітрогенератор розрахований на 20-25 років роботи. Раз на три-чотири роки потрібно проводити технічний огляд та замінювати зношені деталі – перш за все, ролики, за допомогою яких лопаті рухаються по напрямних рейках.
Новітні технології, нові можливості, винахідливість українців.
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)