...можемо говорити про більш як півторастолітню тяглість ідеї Українського Університету. І я дуже хочу, щоб цей проект реалізувався повною мірою, як ми його задумали, і утвердився на віки. Для цього потрібно зовсім небагато: згуртування навколо УУ кращих українських професорів та вчених, а також прихильність, сприяння й підтримку світового українства.
Тарас Каляндрук своїм фільмом, поширеним на сторінці Українського Університету та в групі Друзів УУ (https://www.youtube.com/watch?v=T8FTH2XBgnw&feature=share), підказав мені потребу, ба навіть необхідність окремого запису про історичні передумови появи ідеї нинішнього проекту Українського Університету.
Хто цікавиться історією української вищої освіти й науки, напевно знає, що найраніші сподівання українців на університет пов'язані із заснуванням у Києві університету Св. Володимира (тепер ім. Т. Шевченка). Першим ректором університету був Михайло Максимович - один із найперших і найвидатніших українських фольклористів та етнографів, предтеча сучасного українознавства (http://www.uamodna.com/…/myhaylo-maksymovych-genialjnyy-uk…/).
М. Максимович мав намір зробити університет центром для власне українських (тоді - малоросійських, південного краю) студій. З цією метою він вів переговори з М. Гоголем, який мав стати одним із провідних професорів і який також був видатним фольклористом і етнографом (до речі, досі належним чином не вивченим). Треба також згадати М. Костомарова та інших видатних професорів і вчених. Годі й говорити про те, що серед викладачів університету мав бути й Тарас Шевченко.
На жаль, університет Св. Володимира не став тим, про що мріялося, але до певної міри він таки свою місію виконав. З його стін вийшло багато видатних українознавців. Тут виникла низка наукових шкіл у галузі. У складі університету працює один із перших профільних інститутів українознавства в Україні.
Михайло Грушевський, як нам нагадує Тарас Каляндрук, активно пропагував ідею створення окремого українського університету наприкінці ХІХ століття, тобто уже на новому етапі розвою українського руху. Так, ідея набула широкого розголосу й була гаряче підтримана, але не була реалізована ні в Києві, ні у Львові.
Тільки після проголошення незалежності України Центральною Радою, очолюваною М. Грушевським, вдалося реалізувати ідею українського університету. Втілив її в життя міністр освіти УНР професор Іван Огієнко, відкривши перший Український національний університет (так він офіційно називався) в Кам'янці-Подільському.
Першим ректором цього університету став професор В'ячеслав Петр, чех за походженням, перед тим - багатолітній директор П'ятої Києво-Печерської гімназії (її, до речі, закінчував чоловік Лесі Українки, в.о. міністра юстиції УНР і наш найвидатніший етномузиколог професор Климент Квітка). Більшовики невдовзі розстріляли В. Петра як українського буржуазного націоналіста, а університет переформатували на інститут народної освіти, пізніше - педінститут. Тепер це Кам'янець-Подільський національний університет імені І. Огієнка.
Поразка УНР, гетьманату Скоропадського та Директорії виштовхнула багатьох українських професорів та вчених в еміграцію. Відтак велика група їх організувалася й заснувала Український Вільний Університет (УВУ) на батьківщині професора Петра - у Празі. УВУ успішно працював там понад двадцять років, і лише з приходом у Чехословаччину радянської армії й комуністичної влади мусив перебратися до Мюнхена в Німеччину. Утримується він коштом Фундації УВУ, яка базується в США, та дотаціями від німецького уряду.
Від 1945 року й досі УВУ працює в Мюнхені, маючи акредитацію від баварського уряду на магістерки та докторат. Свого часу і я був докторантом УВУ в царині конституційного та адміністративного права, а також співпрацював з УВУ як редактор і видавець (див.: Чубатий Микола. Огляд історії українського права / За ред. доц. В. Іваненка. - Київ - Мюнхен, 1994).
З моїм переїздом до США співпраця з УВУ перервалася. Сподіваюся з часом моя співпраця з УВУ відновиться уже в іншому статусі, на рівні Українського Університету...
Отже, можемо говорити про більш як півторастолітню тяглість ідеї Українського Університету. І я дуже хочу, щоб цей проект реалізувався повною мірою, як ми його задумали, і утвердився на віки. Для цього потрібно зовсім небагато: згуртування навколо УУ кращих українських професорів та вчених, а також прихильність, сприяння й підтримку світового українства.
Хай буде так!
(с) Проф. Д-р Володимир Іваненко,
Президент-засновник Українського Університету.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ: ІСТОРИЧНЕ КОРІННЯ
...можемо говорити про більш як півторастолітню тяглість ідеї Українського Університету. І я дуже хочу, щоб цей проект реалізувався повною мірою, як ми його задумали, і утвердився на віки. Для цього потрібно зовсім небагато: згуртування навколо УУ кращих українських професорів та вчених, а також прихильність, сприяння й підтримку світового українства.
uuhistoricalroots.jpg
Тарас Каляндрук своїм фільмом, поширеним на сторінці Українського Університету та в групі Друзів УУ (https://www.youtube.com/watch?v=T8FTH2XBgnw&feature=share), підказав мені потребу, ба навіть необхідність окремого запису про історичні передумови появи ідеї нинішнього проекту Українського Університету.
Хто цікавиться історією української вищої освіти й науки, напевно знає, що найраніші сподівання українців на університет пов'язані із заснуванням у Києві університету Св. Володимира (тепер ім. Т. Шевченка). Першим ректором університету був Михайло Максимович - один із найперших і найвидатніших українських фольклористів та етнографів, предтеча сучасного українознавства (http://www.uamodna.com/…/myhaylo-maksymovych-genialjnyy-uk…/).
М. Максимович мав намір зробити університет центром для власне українських (тоді - малоросійських, південного краю) студій. З цією метою він вів переговори з М. Гоголем, який мав стати одним із провідних професорів і який також був видатним фольклористом і етнографом (до речі, досі належним чином не вивченим). Треба також згадати М. Костомарова та інших видатних професорів і вчених. Годі й говорити про те, що серед викладачів університету мав бути й Тарас Шевченко.
На жаль, університет Св. Володимира не став тим, про що мріялося, але до певної міри він таки свою місію виконав. З його стін вийшло багато видатних українознавців. Тут виникла низка наукових шкіл у галузі. У складі університету працює один із перших профільних інститутів українознавства в Україні.
Михайло Грушевський, як нам нагадує Тарас Каляндрук, активно пропагував ідею створення окремого українського університету наприкінці ХІХ століття, тобто уже на новому етапі розвою українського руху. Так, ідея набула широкого розголосу й була гаряче підтримана, але не була реалізована ні в Києві, ні у Львові.
Тільки після проголошення незалежності України Центральною Радою, очолюваною М. Грушевським, вдалося реалізувати ідею українського університету. Втілив її в життя міністр освіти УНР професор Іван Огієнко, відкривши перший Український національний університет (так він офіційно називався) в Кам'янці-Подільському.
Першим ректором цього університету став професор В'ячеслав Петр, чех за походженням, перед тим - багатолітній директор П'ятої Києво-Печерської гімназії (її, до речі, закінчував чоловік Лесі Українки, в.о. міністра юстиції УНР і наш найвидатніший етномузиколог професор Климент Квітка). Більшовики невдовзі розстріляли В. Петра як українського буржуазного націоналіста, а університет переформатували на інститут народної освіти, пізніше - педінститут. Тепер це Кам'янець-Подільський національний університет імені І. Огієнка.
Поразка УНР, гетьманату Скоропадського та Директорії виштовхнула багатьох українських професорів та вчених в еміграцію. Відтак велика група їх організувалася й заснувала Український Вільний Університет (УВУ) на батьківщині професора Петра - у Празі. УВУ успішно працював там понад двадцять років, і лише з приходом у Чехословаччину радянської армії й комуністичної влади мусив перебратися до Мюнхена в Німеччину. Утримується він коштом Фундації УВУ, яка базується в США, та дотаціями від німецького уряду.
Від 1945 року й досі УВУ працює в Мюнхені, маючи акредитацію від баварського уряду на магістерки та докторат. Свого часу і я був докторантом УВУ в царині конституційного та адміністративного права, а також співпрацював з УВУ як редактор і видавець (див.: Чубатий Микола. Огляд історії українського права / За ред. доц. В. Іваненка. - Київ - Мюнхен, 1994).
З моїм переїздом до США співпраця з УВУ перервалася. Сподіваюся з часом моя співпраця з УВУ відновиться уже в іншому статусі, на рівні Українського Університету...
Отже, можемо говорити про більш як півторастолітню тяглість ідеї Українського Університету. І я дуже хочу, щоб цей проект реалізувався повною мірою, як ми його задумали, і утвердився на віки. Для цього потрібно зовсім небагато: згуртування навколо УУ кращих українських професорів та вчених, а також прихильність, сприяння й підтримку світового українства.
Хай буде так!
(с) Проф. Д-р Володимир Іваненко,
Президент-засновник Українського Університету.
Електронна пошта:
[email protected]
Попередні записи:
Українському Університетові - бути! (УУ-01)
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=905390202909952&id=871332626315710&substory_index=0
Місія Українського Університету (УУ-02)
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=906490526133253&id=871332626315710&substory_index=0
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=910346015747704&id=871332626315710&substory_index=0
Український Університет: Напрями наукової, освітної й просвітницької діяльності (УУ-03)
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=919303791518593&id=871332626315710&substory_index=0
Український Університет: Запрошення до співпраці (УУ-05)
https://www.facebook.com/871332626315710/photos/a.883014851814154.1073741828.871332626315710/938024819646490/?type=3
02/13/2016
Українознавчі наукові дослідження, освіта й просвіта.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков