Вони шукають пояснення незвичній кількості місцевих мешканців, у котрих західні риси – зелені очі, великі носи і навіть русяве волосся – змішані з традиційно китайськими рисами.

“Я дійсно думаю, що ми походимо від римлян,” – каже 48-річний Сонґ Ґуоронґ, котрий своїм хвилястив волоссям, 6-футовим ростом [183 см.] та довгим, крючкуватим носом виділяється серед невисоких круглолицих колег.

“Тут ще є мешканці з такими специфічними рисами, і є історичні записи про існування таких людей давно в минулому,” – каже він.

Дослідження, які стверджують, що Лікіан має римське походження, сильно зворушили зубожілу місцевість, де воно розташоване. Село тепер прикрашено портиком зі стовпами в надії привернути туристів. В найближчому місті Яонґчанґ на в’їзді стоїть статуя римського легіонера поряд з конфунціанським вченим та мусульманською жінкою, що символізує расову гармонію.

Постарались і підприємці: на “Вулиці Розваг Імперського Міста” є караоке-бар “Цезар”.

Думку про зв’язок містечка з Римом першим висловив професор китайської історії із Оксфорда в 1950-х роках. Гомер Дабс (Homer Dubs) поєднав свідчення від офіційних історій, що казали нібито Лікіан був заснований солдатами, узятими в полон під час війни між китайцями та гунами в 36 р. до н.е. – та легендою про зниклу армію римського полководця Маркуса Красуса.

В 53 році до н.е. Красус був наголову розбитий та обезголовлений парфіянами – народом на території сучасного Ірану – що поклало кінець східній експансії Риму.

Але хроніки наполягають, що 145 римлян були узяті у полон і ще протягом років блукали регіоном. Проф. Дабс висловив допущення, що вони в якості найманців пішли на схід, і саме вони були воїнами “підрозділу, вкритого лускою” [в англ. тексті “fish-scale formation”], що були захоплені в полон китайцями через 17 років [після поразки Красуса].

Він каже, що “підрозділ, вкритий лускою” вказує на римську “черепаху” – фалангу, захищену щитами зі всіх сторін і зверху. Ґу Їанмінґ, що живе біля Лікіану, каже, що для нього це був сюрприз, узнати, що він, можливо, нащадок європейської імперської армії. Але також сюрпризом було народження його доньки. Ґу Мейна, котрій зараз 6 років, народилась з пасмом русявого волосся. “Ми зрізали його через місяць після народження, але волосся знову відросло з тим самим кольором,” – каже він. – “В школі її називають «жовте волосся». До того, як ми узнали про римлян, ми не здогадувались чому. Ми бідні, у нас немає сімейного храму, тому ми не знаємо про наших предків.”

Зеленоокий, рум’яношкірий Кай Юннян

Інший мешканець, 38-річний Кай Юннян, каже, що через його рум’яну шкіру та зелені очі друзі називають його Кай Луома або Кай Римлянин. Він став місцевою знаменитістю і нещодавно літав у Шанхай в італійське консульство для зустрічі з уявними родичами. Гіпотеза професора майже 40 років діставалась до Китаю. В часи правління Голови Мао думки про іноземне походження були ідеологічно небажаними, тому цю історію замовчували.

Містер Кай каже, що його прабабця розповідала йому, що в горах Кіліан в півтора днях путі звідси були римські могили, але він ніколи їх не пов’язував з незвичними рисами, які він успадкував від батька. “Люди думали, що у мене проблеми зі шкірою,” – каже він.

Тести крові є частиною проекту, започаткованого вченими та істориками після того, як місцева влада дозволила генетичне дослідження. Результати будуть опубліковані в науковому журналі. Але професор Ксе Ксяодонґ – генетик із університету Ланжоу – застерігає від ентузіазму.

“Навіть, якщо вони нащадки Римської імперії, то це не означає, що обов’язково римської армії,” – каже він. – “Імперія обіймала величезну територію. Багатьох солдат набирали на місці, так що все можливо.”

Це питання розкололо історичний факультет університету: частина вчених підтримують твердження, частина заперечують. Професор Ванґ Шаокван зневажливо ставиться до тез професора Дабса, кажучи, що серед самих гунів були європеоїди, азіати та монголи.


Roman descendants found in China?
Richard Spencer, “Telegraph”, 04 лютого 2007.

Переклав Володимир Щербина


Від “Народного Оглядача”

Цілком можливо, що у гунському війську були оті самі римські найманці. Адже ж не на порожньому місці з’явились у китайців повідомлення про “підрозділ, вкритий лускою” (хоча невідомо, що вони мали на увазі – може й зовсім не римську “черепаху”). Але якось важко уявити, що під час цієї невдалої для гунів битви в полон потрапили виключно оці римляни. Імперію гунів населяли зокрема предки слов’ян, германців, половців – на той час це все були русяві, світлоокі європеоїди. Їх у війську було в багато разів більше, чим римлян. То ж, певно, і серед полонених їх було більше, чим римлян.

Тому можна порадити вченим, що досліджують ДНК мешканців Лікіану, проводити порівняння не лише з італійськими зразками. Цілком можливо, що більше “родичів” знайдеться на Дону, в Україні, Польщі чи навіть Австрії.

Між іншим, випадки появи європеоїдних рис у мешканців північно-західного Китаю можуть мати й більш давне походження:

Арійські корені культури давнього Китаю

У Китаї знайдено мумію шамана, що помер 2800 років тому

У Монголії знайдена стародавня мумія скіфського воїна