Ми  в «Народному Оглядачі» вже протягом кількох років регулярно пишемо, що майбутня соціальна тканина українського суспільства – це велика мережа демосів. Тобто невеликих згуртованих колективів, в яких усі знають усіх, довіряють один одному, чудово розуміють, хто чого вартий і яку користь може принести для колективного блага.

Українці завжди були сильні тим, що в суспільних науках називається «горизонтальними зв’язками». Тобто вмінням створювати такі колективи. Чим більше буде різних горизонтальних зв’язків в середині України – тим вона буде міцнішою. Колективи можуть бути родинні, трудові, спортивні, мистецькі, прихильників того чи іншого хобі тощо. Головне, що вони створюються не за наказом згори, а знизу, за покликом душі.

У наші дні прискорено формуються одні з найміцніших колективів – колективи вільних, озброєних, особисто знайомих один з одним людей. А починається формування з «первинного розчину», з «броунівського руху». Саме так свого часу формувалася українська Козаччина. Ось як цей процес зародження і структурування «первинного розчину» мистецьки й емоційно описав Антон Колумбет на своїй сторінці у фейсбуці:

На Київщині повноцінне Дике Поле. В одному лише невеличкому лісі під селом, за яке йдуть бої, нарахував – ЗСУ, НГУ, тероборона, поліція, декілька славетних добробатів, ГУР, СБУ, якісь загадкові спєци з дивними калашматами та просто мутні типи зі зброєю.

Вся ця двіжуха невпинно переміщується, вступає в бій та виходить з нього, когось привозять, когось увозять, і всі періодично намагаються намутитись зброєю у ворогів або союзників.

Зв'язку нема ні в кого і ні з ким, єдине командування мішпухи якщо десь і існує, то все одно нічим особливо не командує, координація слабонереалізуєма - варто домовитись з кимось про спільні дії, як через декілька годин знаходиш на його місці іншого.

Ліс систематично піддається істеричним обстрілам противника різного ступеню інтенсивності та успішності, від чого всі розбігаються, а потім збігаються заново в нових конфігураціях.

При спробах супротивника зайти в село його знищують, а потім мутні типи біжать під вогнем і збирають трофеї, вимазучись у крові. Хтось пре російські каски, хтось фоткає трупи, хтось пише бойові донесення.

На три російські бехи виїхав танк, роздовбав їх і поїхав кудись. Ошелешену піхоту накромсали з трьох боків невстановлені особи. Чий це був танк, де він взявся і куди дівся, не зміг відповісти ніхто.

Єдина ідея, яка мов наріжний камінь об'єднує всіх – вбивати.

Це Козаччина. Це той самий вітер з Холодного Яру, в якого відсутній центр координації та постачання: звідки всі ці люди беруться, де вони озброюються і куди діваються, не знають навіть вони самі.

У жодній військовій академії світу не вчили як протистояти подібному.

До описаного Антоном Колумбетом варто додати, що коли до дуже потужних горизонтальних зв’язків додадуться ще й вертикальні та буде знайдено найкраще співвідношення горизонтального і вертикального – це буде остаточний стрибок у майбутнє. Недарма ми неодноразово писали, що саме Україна має всі шанси стати першою нацією у світі, яка зможе зробити перехід до систем управління четвертого рівня, в той час, як самі просунуті нації сьогодні знаходяться на третьому рівні.

Яка може бути модель побудови суспільства із мережі демосів – ми регулярно пишемо на «Народному Оглядачі». Зараз прийшов час практики.