Вульфила – великий брахман аріянства (+аудіо)

Попередня стаття:
Аріянство у скіфів-готів-слов’ян

Аудіоверсія: Вульфила – великий брахман аріянства

Духовним лідером готів був єпископ Вульфила (311–383), людина надзвичайного авторитету, апостол і патріарх готської аріянської Церкви. Гелленською (давньогрецькою) його ім’я писалося як Οὐλφίλας (Оулфилас), а латинською як Wulfila (Вульфила).

Прихильники недолугої «германської теорії» походження готів вважають, що ім’я Wulfila – це зменшувальне від німецького Wulfs (вовк), тобто Вульфила означає «вовченя». Це неймовірно, адже вовк є не брахманським, а кшатрійським тотемом: Іван Сірко (вовк), сотня УПА «Сірі Вовки» тощо. Апостол готів ніколи не назвав би себе вовченям, бо це суперечило б його високому сану і заважало успішній проповіді. Вигадку про «вовченя» слід розглядати або як елемент інформаційної війни проти аріянства, або як банальне невігластво.

Тоді що означає це ім’я? Вульфила був брахманом, тому в нього могло бути тільки брахманське ім’я.

Почнемо з того, що перед нами слово, яке складається з двох частин: кореня *вулф, *волф та суфікса -ила, -ило.

У давній українській мові не було звуку «ф», тому раніше було не Федір, а Хведір, не фіртка, а хвіртка, не *волф, а *волхв. Слово «волхв» означає брахман, друвід, священник. У його основі лежить корінь *вол – *вел – *віл, що позначає рушійну силу – потужну, але водночас м’яку, спокійну, глибоку, точно керовану. Від цього кореня походять слова, що вказують на силу, що рухає, обертає, перетворює: «воля», «волхв» (синонім слова «друвід» – знавець сили), «велетень», «великий», «вельми», «віл» (або «вол»), володіти, російське «волчёк» (дзига). На те, що це добра і гармонійна сила вказує англійське слово «well», яке вживається у значеннях: благо, джерело, криниця, гарний, здоровий, благополучно, розумно, на совість, відмінно, вельми, цілком.

Суфікс –ило, -ила означає «дух» в розумінні пов’язаності з чимось: вітрило (парус) – з вітром; кормило (руль) – з кормою судна, бо ставилося на кормі; здоровило – велика і сильна людина; правило – «дух прави», «те, що направляє»; ельфи – астральні істоти, «духи».

Тобто ім’я Вульфила насправді є давнім українським і загально слов’янським іменем Волхвило – «Великий волхв», «Великий священник», «Великий брахман», що точно відповідає статусу апостола і патріарха готів-скіфів-слов’ян. Причому це не ім’я від народження, а прізвисько, отримане при ініціації на священника або єпископа.

За своєю конструкцією ім’я Волхвило подібне до імені Аттила–Аттило–Гаттило: лат. Attila (Аттила), гелл. Ἀττήλας (Гаттелас). Це слово, відоме з 5 ст., походить від давнього арійського слова «атта» (тато, тата). Тобто Аттила – це «великий батько», «батько народу», «предок-засновник». Звідси атаман-отаман – «батько-людина»: в українській традиції «батьком» називали січового отамана (атта-ман) і взагалі вищого керівника, зверхника. Звідси ж і прізвисько Ататюрк – «батько, або предок турків».

Суфікс –ило, -ила властивий для багатьох слов’янських прізвищ: Курило, Покотило, Шарпило, Войтила, Ягайло, Трясило, та імен: Данило, Кирило, Борило, Будило, Ярило, Вершило, Журило, Станило, Берило, Момчило, Гостило, Городило, Добрило, Душило, Гасило, Братило... (Чучка П. П. Слов’янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. — Ужгород: Ліра, 2011. — 428 с.).

Аріянський історик Філосторгій представляє Вульфилу духовним лідером скіфів, що походять з Готії. Згідно з Філосторгієм, батьки Вульфили вже були хрестиянами, тобто він не був місіонером, що приніс готам нове вчення. Як відомо, готи були знайомі з хрестиянством ще з 1 ст., а готський єпископ Теофіл у 325 р. брав участь в Нікейському соборі (у цей час майбутньому Вульфилі йшов тільки 15-й рік).

У 337 році, у складі посольства від готського короля, Вульфила прибув у Константинополь. «Батько його був знатним готом, а мати – дочкою хрестиян, полонених в Каппадокії під час морських набігів 264 або 266 років. Юнак був хрестиянином, вихованцем єпископа Теофіла. Попри свою молодість, він вирізнявся освіченістю і володів високим авторитетом» (Эпоха Вселенских соборов IV–VIII веков).

Дослідники припускають, що з 337 до 341 року Вульфила навчався у Євсевія Нікомедійського – Константинопольського архієпископа, який згодом висвятив його на єпископа Готії.

Найімовірнішою датою висвячення вважається 341 рік – останній рік життя Євсевія. У цьому році Вульфилі вже виповнилося 30 років, що в арійській традиції, зокрема серед карпатських мольфарів, вважається віком духовної зрілості людини (Ісус Хрестос почав своє служіння саме в 30 років).

Схоже на те, що Євсевій Нікомедійський – він же Євсевій Великий – передав Вульфилі естафету Антиохійської школи аріохрестиянства, після чого спокійно помер.

Оскільки Вульфила був слов’янином, то в його особі естафету аріянства отримав слов’янський суперетнос. Можливо, що саме під час цього висвячення, яке по-суті було ініціацією, він отримав своє ім’я Волхвило – «Великий волхв» або «Дух волхва». Для аріянства таке було цілком природним, адже воно було оновленим продовженням прадавньої арійської традиції, свого роду – окультуреним язичництвом.

Отже, в часи Вульфили готи вже були хрестиянами, тож Вульфила не був місіонером-першопроходцем, як його часто представляють.
Не був він і творцем готської абетки, тому що скіфи вже мали, окрім архаїчної рунічної абетки, ще принаймні дві абетки – т. зв. кирилицю (точніше, протокирилицю – гелоницю) і глаголицю, які існували задовго до Вульфили і, тим більше, Кирила та Мефодія (9 ст.).

Для того, щоб зрозуміти подальшу історію, дуже корисно хоча б коротко розглянути ці три абетки.

Продовження: Глаголиця – священне письмо брахманів

В тему:

Арійство (арійське хрестиянство) – реставрація релігії Золотої доби Трипілля 
Арійські обряди та настанови
Іудохристиянська антитеза
Світоглядні принципи арійства
Світоглядна антитеза, лівий шлях
Сварга і дракон – символи арійства
Первинні арійські хрестиянські храми прикрашалися сваргами
Аріанство – релігія знань
Аріанство у слов’ян
Скуфія брахманів і Русь кшатріїв
Русь – земля Тура
Русь аріанська
Хрещення варнових богів Русі
Аріанські храми в Україні
Свята Русь – держава Золотої доби
Антиохійський аріянський центр
Єгипетський іудохристиянський центр
Галілеяни – хрестияни – аріяни
Хрестиянство і християнство – дві різні релігії
Динамізм – філософський фундамент аріохрестиянства
Міф про гоніння християн
Фарисей Шауль – апостол, прапор і криголам
Аріянство – релігія Римської імперії
Новий порядок імператора Феодосія
Аріянство у скіфів-готів-слов’ян