Оголошення про висування Віктора Януковича єдиним кандидатом від владної коаліції зробило політичну ситуацію в Україні більш визначеною і передбачуваною. Хоч такий розвиток подій був високоймовірним, все ж існувала ймовірність іншого розвитку подій. Основним конкурентом Януковича на роль кандидата від влади до минулого тижня був діючий президент Леонід Кучма. Спостерігачі неодноразово вказували на те, що з певного часу (з початку березня) президент припинив запевняти про своє небажання балотуватися, а під час зустрічі з президентом Польщі Кваснєвським наприкінці березня навіть запропонував “слідкувати за пресою” у відповідь на питання щодо власних намірів.

Можливість “Кучми-3” не лише заплутувала ситуацію, але й ставила під сумнів легітимність намірів влади. ЄС та США навряд чи визнали б легітимність третього терміну Кучми, незважаючи на висновок Конституційного суду України. Отже, вибір на користь Януковича є сигналом влади про те, що вона нині не готова повністю жертвувати легітимністю за білоруським зразком. Міжнародне визнання української влади та пов’язані з ним можливості є благом, яке цінується, і яким вона (влада) не хоче поступатися.

Тепер питання легітимності вже не стосується конкретної кандидатури, а переноситься у процедурну площину, а саме: як проводитиметься кампанія, як далеко влада дозволить собі зайти у застосуванні “адміністративного ресурсу”?

У цьому сенсі владна коаліція (назвемо її так) минулого тижня отримала обнадійливі сигнали від громадської думки. За даними загальнонаціонального опитування, проведеного центром Разумкова, розрив у рейтингу між Ющенком та Януковичем скорочується, і нині дорівнює лише 9%. Такий розрив, на думку Банкової, можна покрити частково – зусиллями пропагандистської машини за півроку, що залишились до виборів, а частково – за рахунок вже випробуваних форм адмінресурсу. Тобто, влада відчула можливість відмовитись від найбільш радикальних методів боротьби з Віктором Ющенком (як-то відмова у реєстрації чи зняття з балотування), а натомість застосувати методику, яка дозволить забезпечити перемогу і, водночас, відносну міжнародну легітимність результатів виборів.

Можливо, саме через це останніми днями було змінено сценарій виборів мера у місті Мукачевому, що на Закарпатті. Ці вибори закономірно розглядаються як репетиція президентських (в технологічному сенсі). Керманичі процесу в останній момент вирішили не знімати з перегонів основного кандидата від опозиції Віктора Балогу, а натомість довести, що технологічно можливо покрити 15-відсотковий розрив у рейтингу (на користь Балоги) за рахунок маніпуляцій в день виборів та при підрахунку голосів. За цим же сценарієм, на думку технологів влади, можна буде “грати” в жовтні-листопаді в загальнонаціональному масштабі.

Отже, визначення влади на користь Віктора Януковича є водночас і вибором на користь так званого “поміркованого сценарію” спадкоємності влади. Правляча еліта відмовляється від “радикального сценарію”, яким мав би стати третій термін Кучми, сподіваючись, що це дозволить їй зберегти прагматичні стосунки з провідними західними столицями і продовжувати грати в звичну “багатовекторність”.

-----------------------------
В тему:

Мукачiвська контрреволюцiя

СДПУ (о) — кочегари пасіонарного спалаху нового циклу

Політкоректна ідентифікація ворога

Жнива Господні починаються в 2004 році