Знання соціонічного типу життєво необхідне, і визначення його – велика відповідальність. Неправильне визначення, дезорієнтує людину, вона ніби роздвоюється, розгублюється, що деструктивно впливає на самопочуття, поведінку, сприяє неадекватному сприйняттю й відношенню до себе і навколишнього світу. Краще не знати свій соціонічний тип, ніж неправильно його визначити.

Тести спокушають самостійно визначити свій тип. І таких тестів безліч. Але, якими б досконалими не були тести, вони працюють тільки в руках спеціаліста, і то як допоміжний засіб у визначенні типу. Людина, відповідаючи на питання, може бажане приймати за дійсне, тому й часто, буває, визначає свій тип, як тип дуала. Або не вникне в суть питання, або губиться: нібито і те й інше властиве їй в однаковій мірі. В середовищі спеціалістів-соціоніків одностайно зроблено висновок: тести не працюють. А в Інтернеті і в літературі однак їх викладають, задовольняючи цікавість людей: грайтесь, якщо кортить, адже ж полюбляють люди різні психологічні тести, перевіряючи ними себе. Та кращий шлях у пізнанні себе – визначити свій тип у спеціалістів, і надалі спостерігати за своїми емоціями, реакціями, поведінкою, знаючи особливості функціонування своєї психіки, які розкриваються через соціонічний тип.

Самому визначати свій соціонічний тип не бажано, тому що дуже висока ймовірність помилки. Але багато хто обирає простий шлях: самостійно визначає свій тип за короткими характеристиками, тестами і шукають дуалів. Перша думка виникла – і ніби визначив сам свій тип. А чи правильно? І як же тоді бути, коли зустрінуться такі “дуали”, якщо обоє можуть помилитися у своїх типах?

Та й спеціалісти різні бувають, і якщо відчуваєте внутрішню незгоду з типом, який Вам нав’язують, шукайте інших спеціалістів. Не довіряйте всім підряд, перевіряйте своїми відчуттями – чи істинно те, що Вам кажуть. Так, одна жінка після неправильного визначення соціонічного типу всерйоз зайнялася вивченням характеристики і послідувала рекомендаціям у виборі роду діяльності. Професію музиканта, яка, до речі, відповідала її сильним якостям, вона змінила на професію психолога, згідно хибно визначеного типу. Працюючи психологом, ця жертва помилки відчувала виснаження, душа підказувала, що подібна діяльність не для неї. Вивчаючи характеристику і співставляючи із власними відчуттями, відчувала несприйняття й відторження інформації. Але довіра до “спеціалістів” робила свою чорну справу. Людина розгубилася, втратила цілісність особистості, похитнулися не тільки основи психіки, зруйновано було й частину життя. Стільки часу, зусиль, коштів витрачено було на оволодіння новою професією, стільки нервових клітин загублено при занятті не своєю справою! Хто відчував себе не в своїй тарілці, зрозуміє її стан.