Про це пише eco town, посилаючись на recyclemag.ru.

Роздільним збором сміття в Швеції почали перейматися лише в кінці минулого століття – пізніше, ніж в багатьох інших європейських країнах. Але за короткий термін домоглися великих успіхів. Шведи відповідально поставилися до сортування і за пару десятиліть звикли розкладати сміття по фракціях: біля будинків зазвичай стоять контейнери для прийому паперу, скла, металу, пластику, залишків їжі і неперероблюваних відходів. 

Навіть маленькій дитині не прийде в голову викинути обгортку в непризначений для неї контейнер. По-перше, тому що за неправильне сортування загрожують чималі штрафи, а по-друге, тому що шведів з юних років привчають викидати сміття правильно.

У дитячих садках малюкам розповідають про те, як розділяти відходи за категоріями, адже це не так просто, як здається на перший погляд. Наприклад, якщо упаковка складається з декількох матеріалів, то їх потрібно відокремити один від одного і помістити кожен в свій контейнер: припустимо, зняти з скляної пляшки етикетку і відправити її до паперу а саму тару – до скла.

З турботою про людей 

До речі, скляні вироби теж упорядковані: кольорове скло відправляється в один контейнер, а прозоре – в інший. Пластикові пляшки і жерстяні банки можна не просто викинути, а здати в пункти прийому і отримати за це гроші. 

Як і в багатьох європейських країнах, в ціну напою зазвичай включена вартість тари: повернути її «в свою кишеню» можна, якщо здати пляшку в спеціальний апарат, який зазвичай розташовується там же в магазині. 

Така система поширена в Європі, але в Швеції вона відрізняється особливою турботою про людей: біля апарату завжди є урна для порожніх пакетів, в яких була принесена тара, і раковина, щоб потім помити руки, а також сушарка або рулон паперових рушників.

Image

Взагалі в Швеції дбають про те, щоб зробити роздільний збір сміття максимально комфортним для людей. І якщо, наприклад, великогабаритні відходи – старі меблі, побутову техніку, будівельні відходи – заборонено викидати в прибудинкові контейнери, то зроблено все можливе, щоб його було зручно відвозити в спеціальні пункти прийому. 

Приймають там сміття безкоштовно, а місця збору розташовані в кроковій доступності – один пункт на 10000-15000 жителів. 

Також в кожному населеному пункті є екостанціі, розташовані найчастіше на бензозаправках, які приймають у населення небезпечне сміття: хімікати, фарби, лаки, батарейки, аерозольні балончики, люмінесцентні лампи. А в аптеку завжди можна здати прострочені ліки. Там же вам видадуть спеціальні ємності для використаних шприців і голок, які потім знову ж можна здати в аптеку.

Image

Підземні сміттєзбірники 

За рахунок такого ретельного первинного сортування сміття його переробка державі обходиться в рази дешевше. А якщо врахувати, що приватні домовласники ще й платять за вивіз ТПВ, то виходить, що переробляти відходи в Швеції навіть вигідно.

До речі, про вивезення сміття: різні фракції вивозять в різні дні тижня. Щоранку шведи, які живуть в приватних будинках, викочують до краю проїжджої частини контейнер з тим типом відходів, який повинні відвезти саме сьогодні. Так і державі зручніше здійснювати контроль за сортуванням.

У деяких містах Швеції використовують такий вид транспортування сміття, як підземний повітропровід. Вперше його випробували в цій країні ще в 1961 році. При такому способі збору сміття над землею видно лише верхівку урни з отвором під відходи, а під землею розташовується основна її накопичувальна частина. 

Кілька разів на добу ці накопичені відходи за допомогою сильного повітряного потоку всмоктуються в каналізаційний тунель великого діаметру, по якому виносяться на центральну станцію прийому. Тут вже сміття пресується по контейнерах, та направляється або на станцію переробки, або в сміттєспалювач.

Image

Проблема Швеції – дефіцит сміття

Безпосередньо на звалища відправляється лише 7% сміття – інше шведи навчилися використовувати на благо жителів країни. Частина відходів (наприклад, скло, пластик, папір) відправляється на профільні підприємства, що займаються переробкою. Інша частина сміття спалюється з користю – тепло і електроенергія, які виробляють на спеціальних сміттєспалювальних заводах (МСЗ) направляється на забезпечення міських господарств. Так, подача електрики і тепла в Стокгольмі на 45% забезпечена саме МСЗ. Також з відходів отримують біогаз, який використовується для потреб міського транспорту.

Загалом, шведи навчилися застосовувати ТПВ в самих різних сферах життєдіяльності. В результаті кількість звалищ в країні стрімко скоротилося, та так, що шведам стало... не вистачати сміття. 

Дефіцит відходів погрожував стати серйозною проблемою, адже шведам нічим було б опалювати будинки і нема з чого отримувати електрику. Але на допомогу прийшли сусіди: Норвегія висловила готовність щорічно поставляти Швеції 800 000 тон сміття.

15 екоцілей 
Шведські сміттєспалювальні заводи використовують найпередовіші технології, в результаті чого число шкідливих викидів, що утворюються при спалюванні сміття та потрапляють в атмосферу, становить менше 1%. Також шведам вдалося скоротити приблизно на 50% кількість шкідливих речовин, що потрапляють в попіл. В результаті Стокгольм вважається однією з найчистіших столиць Європи, незважаючи на те, що в цьому місті розташований сміттєспалювальний завод. 

Шведським парламентом і урядом ще у 1999 році були затверджені 15 екологічних цілей, до здійснення яких передбачається прийти не пізніше 2020 року.

Чисте повітря; грунтові води високої якості; стійкі озера і русла; природний стан заболочених територій; збалансоване морське навколишнє середовище, стійкі прибережні райони і архіпелаги; відсутність евтрофікації; тільки природне окислення; багатство і різноманітність лісу; стабільні сільськогосподарські угіддя; величні гірські райони; хороше міське середовище; нетоксичне середовище; радіаційна безпека; захисний озоновий шар; зменшений вплив на клімат – ці цілі виглядають ясно і чітко, але добитися їх не так просто.

Незалежність від нафти 
Прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен заявив на Генасамблеї ООН, що його країна планує стати першою в світі державою, що відмовилася від викопного палива. І, знаючи, що Швеція на даний момент забезпечує себе альтернативною енергетикою на дві третини, його словам можна вірити.

Уже зараз в країні багато приватних домовласників використовують сонячні батареї для отримання електроенергії та грунтові теплообмінники для забезпечення будинку теплом і гарячою водою. Для останніх під землею закопується складна система пластикових труб, яка використовує перепади температур для обігріву приміщення. У багатьох будинках використовують енергію вітру. І в ідеалі в майбутньому кожен будинок буде забезпечений альтернативними джерелами енергії: за заявою Стефана Лоффа, уряд допоможе всім бажаючим переобладнати свої будинки, зробивши їх більш енергоефективними. 

Додаткові кошти держава планує виділити на закупівлю екологічно чистого громадського транспорту, створення сховищ електроенергії і проведення досліджень, пов'язаних з удосконаленням способів зберігання електроенергії. Щоб зменшити залежність від нафти і знизити загазованість міських вулиць, шведський уряд зобов'язав перевести автобуси, вантажні автомобілі і таксомотори на екологічні види палива. Планується, що вже до 2020 року весь автотранспорт, який надає послуги з перевезення пасажирів в шведських містах, буде працювати на біогазі, отримуваному з каналізаційних відходів і відходів харчової промисловості.

Чисте море і незайманий ліс

Величезну увагу Швеція приділяє чистоті Балтійського моря, проблеми якого особливо серйозні: промислові підприємства і водоочисні споруди забруднюють море важкими металами, хімічними речовинами, побутовими стічними водами і екологічно небезпечними токсинами.

У бюджеті Швеції є стаття витрат з фінансування морських природоохоронних заходів. Але це якраз та проблема, яку неможливо вирішити поодинці – для глобальних результатів потрібно спільне зусилля країн, що мають вихід до Балтійського моря.

А ось в тому, що стосується чистоти природи «на березі», Швеції немає рівних – свого часу вона стала першою європейською країною, яка створила національні парки. Це було понад сто років тому, а зараз на території країни налічується 29 парків.

І ставлення шведів до них дійсно як до національного надбання: в таких місцях дозволені піші та велосипедні прогулянки, але заборонено пересування на автомобілі, мопеді, мотоциклі.

На п'яти великих озерах Швеції заборонено ловити рибу без ліцензії і повністю заборонено використання сіток. А щоб не нашкодити тваринному світу, в період, коли тварини приносять потомство, заборонена прогулянка з собаками біля місць їх проживання – собаки можуть злякати самок та їхніх дитинчат. 

Влітку в національних парках заборонено розводити багаття, а на скелях вогонь заборонений завжди – він може привести до тріщин. І таких обмежень безліч. Втім, шведи давно до них звикли і вони зовсім не заважають насолоджуватися природою і прогулянкою по чи не найчистіших лісах Європи.