Ян - Інь: Ясно - Тінь

Найцікавіше криється в таїнстві трипільського гончарства. Їхній посуд призначався для здійснення обрядів і символізував прагнення до безсмертного життя.

Тому витвори цього виду мистецтва прирівнюють до єгипетських пірамід і шумерських зіккуратів. Майже всі горщики, знайдені археологами, прикрашено символічними знаками. Науковці розглядають їх як свідчення зародження писемності. До речі, символічні знаки, які ми звикли бачити на українських писанках, походять ще з тих часів. Усі ці знаки, орнаменти та статуетки є свідченням того, що трипільці не цуралися магії. У покинутих житлах, які вони зазвичай спалювали, археологи знаходять поламані людські фігурки. Історики з цього приводу  припускають, що спочатку чаклували всі без винятку, але із часом магія стала надбанням лише обраних, сформувавши таким чином прошарок привілейованих. Ще одна загадка, залишена нам трипільцями, – знамениті китайські символи «Інь» та «Янь», присутні на трипільських черепках у формі двох змій обвитих колом.

Коло – символ Сонця, нескінченності, вічності, довершеності, внутрішньої єдності. Оточені колом предмети, з одного боку, символізують обмеженість, з другого боку, - захист від небезпеки, яка існує в навколишньому світі. Це найдавніший оберіг наших предків. Взаємодію небесного і земного, чоловічого і жіночого, що полягає в їх дуалізмі, становить відомий символ Ян-Інь (коло, розділене навпіл хвилястою лінією) – знак Дао.

Біла половина (Ян) включає в себе чорну пляму, а чорна половина (Інь) – білу пляму. Ці дві плями означають наявність у чоловічому началі жіночого, а в жіночому – чоловічого. Хвиляста лінія – це символ руху і взаємопроникнення двох начал. Перед тим, як цей символ потрапив до Китаю, він широко вживався трипільцями – тільки подивіться на розписи їхньої кераміки! Цілком ймовірно, що сучасники трипільців – екстравертні арії, які разом зі сваргою “взяли собі на озброєння” і цей священний знак, занесли його на територію теперішнього Китаю. Образ   «змія» посідає важливє місце в орнаментиці культурі. Це пов’язано з його ставленням до воді та дощу – стихії, від якої залежило життя давнього землероба.

В кераміці Трипільської культури змій є одним з найбільш важливих сюжетів. Його зображення ми можемо побачити на посудинах, кришках до них, на стінках модельок жител, де їх часто зображували не поодинці, а парами, з дотичними головами, обернутими в протилежні боки, що утворювали спіраль; такі парні зображення є також на глиняних жертовниках, змії часто трапляються а татуїровці статуеток, особливо часто змії обвивають груди  Великої Матері. Зображення змія зіграло свою важливу роль і в народженні славетної трипільської спіралі.

Часто зміїв зображували біля отворів вушок для охорони зав’язок, тобто для збереження того, що знаходиться в середині. Часто тут вирізували двох змій голова до голови у такий спосіб, що отвір вушка припадав на місце ока кожної зі змій.

На думку Б.Рибакова, це зображення не злих гадюк, а добрих вужів-покровителів домашнього вогнища. На доказ такого позитивного тлумачення цього образу він наводить такі основні аргументи:

по-перше, зображення змій часто трапляється на кришках для посуду, де їх можна розуміти як добрих і корисних охоронців їжи, що зберігається в середині (до речі, змій зображували на кришках не тільки трипільци: так у Яньшао –Китай також маємо цікаву кришку «гай» у вигляді антропоморфної голови з ріжками та зією на потилиці);

по-друге, зображення змій на стінках модельок жител свідчить про певне покровительство та захист тих, кто тут мешкає;

 по-третє, образ змія часто супроводжує жіночі антропоморфні статуетки: так пара змій може бути зображена біля грудей – таке розміщення змія зному ж таки вказує на зв’язок цієї тварини з ідеєю родючості, адже “ жінка-молоко» та «змій – дощ» - семантичні синоніми, крім того, на ранньо-трипільських статуетках пару змій зображували на жівоті, де вони оберігали плід,виношуваний жінкою. Однак, на мою думку, скоріще трба говорити про користність змій, а не про їх доброту.   У нас немає чітких уявлень про етичні погляди трипільців, і нам важко сказати, як розумілося співвідношення добро – зло в цій культурі.

Однак, ми можемо однозначно стверджувати, що змій був пов'язаний з дощем та родючістю землі, тобто був пов’язаний з життєво важливими функціями природи і, отже, був корисною, сприятливою силою природи, без надання йому поки що негативного чи позитивного змісту.

Образ змія з’явився ще за доби палеоліту, а в землеробскому мистецтві неоліту він посів одне з центральних місць, навіть уже в раньому неоліті з’являються жертовники з двома зміїними головами, чари з рельєфним зображенням змія. І це природно, ажде для землеробського суспільства достатня кількість вологи є основою виживання, а змії пов’язані саме з періодом дощів (вони живуть біля води, а під час дощу найбільш активні).

 Змій був тісно пов’язаний з культом Матері-Богині, про що свідчать чісленні зображення разом жіночих та зміїниї атрибутів. Змія  уявляли посередником між землею, де він жив, та небом, звідки він викликав дощ, неначе висмоктуючи його з сосків Матері –Неба. Не випадково знаходимо зображення змія, що обвіває груди Богині в різних варіаціях у трипільській кераміці. Зв’язок змія з сферою небес зустрічаємо і в яншаоських розписах; прикладом може бути таке зображення на стінці яньшаоського горщика: реалістично зображений змій простягся вертикально, в горі торкаючись лінії  неба, а хвостом упираючись в землю. Тут чітко проступає його функція медіатора між цими двома сферами.