Євгеніка для України

Те, що в Україні спостерігається демографічна криза, ні в кого не викликає заперечень. Кожен місяць населення країни зменшується на кілька десятків тисяч осіб (у березні 2005 року населення скоротилось на 37 тисяч).

Зупинити зменшення кількості населення можна лише трьома способами – збільшувати народжуваність, покращувати охорону здоров’я (тобто збільшувати тривалість життя) або масово залучати мігрантів.

Але нам потрібно не просто збільшення трудового потенціалу країни. Завдання треба сформулювати наступним чином: кожне наступне покоління повинне бути краще попереднього. Воно повинне бути здоровіше, розумніше, щасливіше тощо.

Щоб наступне покоління було краще попереднього, необхідні дві складові:

1. ) гарні “стартові можливості”, тобто щоб народжувались діти, які мають гарний фізичний та розумовий потенціал;
2. ) можливість максимально реалізувати цей потенціал.

Дійсно, якщо будуть народжуватись діти – каліки, дауни, розумово неповноцінні, зі спадковими хворобами тощо – вони ні за яких обставин не стануть видатними спортсменами, вченими тощо.

А якщо дитина з потенціалом академіка народиться в дикій провінції, де немає можливості займатись наукою, але є п’яні бійки – така дитина академіком не стане (якщо взагалі доживе до повноліття).

Отже:

1. “ВРОДЖЕНИЙ ПОТЕНЦІАЛ” АБО ГЕНОФОНД КРАЇНИ

(Як збільшити кількість та якість новонароджених)

Взагалі, народження здорової, розумної, красивої дитини – це імовірностний процес, що залежить від багатьох факторів. Не будемо заглиблюватись у біологію, натомість приймемо у якості постулатів широко відомі та визнані фактори.

1) у здорових/розумних батьків імовірність народження здорових/розумних дітей вище;

2) є такий феномен, як “діти кохання”. Діти дійсно закоханих батьків частіше бувають здоровішими, розумнішими, гарнішими, ніж це “передбачено” теорією ймовірності. В щасливих родинах діти в середньому здоровіші, розумніші, гарніші ніж у нещасних. Бажані (очікувані) діти також частіше кращі ніж небажані;

3) є фактори, що можуть помітно деформувати генетику майбутньої дитини в період зачаття та вагітності. Це алкоголь, наркотичні, галюциногенні, токсичні речовини, завелике радіаційне, ультрафіолетове, електромагнітне опромінення, канцерогени, важкі метали тощо. Все те, що в народі називають “поганою екологією”.

Тобто, для отримання “генетично хорошого” покоління нам необхідно насамперед:

1) мати гарний “вихідний матеріал”: батьків – носіїв “гарних генів”;

2) створити умови, щоб було більше щасливих сімейних пар, щоб було більше бажаних дітей, щоб побутові проблеми не отруювали життя молодих батьків.

3) максимально обмежити вплив потужних мутагенних факторів — хоча б у період зачаття та вагітності.

1.1. “Гарні батьки”

Здавалось би, все просто – треба, щоб у “гарних батьків” народжувалось більше дітей, а у “поганих батьків” – менше.
Але, як визначити, які батьки “гарні”, а які – “погані”. І як заохотити їх мати більше дітей?

1.1.1. Поділ потенційних батьків на категорії

Дітородне населення країни умовно поділяється на три категорії.

Третя категорія. Люди з серйозними вадами здоров’я, алкоголіки, наркомани, токсикомани, позбавлені батьківських прав, злочинці-рецидивісти. На цю групу не повинні поширюватись одноразові виплати при народженні дитини.

Друга категорія. Більша частина населення країни. На цю групу поширюється введена урядом одноразова допомога при народженні дитини, а також інші засоби заохочення народжуваності.

Перша категорія. Люди з найкращим генетичним потенціалом. Батьки з цієї групи мають право на отримання підвищеної допомоги при народженні дитини, яка збільшується при народженні другої, третьої тощо дитини. Також на цю групу поширюються спеціальні засоби заохочення до збільшення народжуваності.

1.1.2. Критерії поділу потенційних батьків на категорії

Необхідно розробити систему формальних факторів, що відносять людей до третьої або першої категорії. Причому ці фактори мають бути об’єктивними, щоб не дати можливості зловживання чиновникам, які ці фактори фіксують. Або, принаймні, максимально ускладнюють можливість “погратись” з показниками.

У першу групи повинні потрапити люди найбільш здорові, красиві (що також є показником здоров’я), розумні. В якості робочої гіпотези можна запропонувати такі формальні ознаки.

1) Ті, хто ще у школі ставали переможцями всеукраїнських та міжнародних учнівських олімпіад (фізика, хімія, математика тощо). Це ознака гарного інтелектуального потенціалу.

2) Це ж правило можна поширити й на переможців програми “LG-еврика”. Мається на увазі, переможці року після серії передач. Це правило повинно бути тимчасовим, бо з’явиться спокуса запускати на передачу тільки “своїх”, щоб вони потім потрапляли у привілейовану категорію.

3) Молоді потенційні батьки, у кого на момент одруження живі всі батьки, бабусі та дідусі й принаймні хтось один з прабабусь та прадідів. Це ознака гарного потенціалу здоров’я.

4) Спортивні переможці на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Останнім часом з’явилось багато змагань, деякі з яких важко назвати дійсно спортивними. Тому поки що треба поширити право отримання статусу першої категорії лише на переможців в олімпійських видах спорту. А також деяких інших змагань, наприклад: козацькій двобій, “богатирські ігри” та інші, які є однозначно спортивними.

5) Переможиці всеукраїнських та міжнародних конкурсів краси. Краса є одним з показників здоров’я. Щоправда, сьогоднішні конкурси краси вельми далекі від визначення дійсно природної краси. Трохи ближче до потрібної концепції були радянські конкурси “А ну-ка, девушки!”. Після того, як буде наведено лад у цій сфері, переможиці всеукраїнських конкурсів отримають право на запис у першу категорію.

1.2. Методи заохочення народжуваності

1.2.1. Економічний чинник

1.2.1.1. Введення одноразової допомоги при народженні дитини (звичайна для батьків другої категорії, підвищена для батьків першої категорії). При народженні другої, третьої тощо дитини розмір одноразової допомоги збільшується.

1.2.1.2. Запровадження податку на бездітність. Законодавчо визначити цільове використання цього податку – лише на допомогу багатодітним родинам.

1.2.1.3. Можна використати досвід Німеччини 1930-х років. Молодими парам надається “допомога (кредит) на весілля”. Сума кредиту допомагає молодій родині облаштувати своє перше житло – зокрема придбати меблі та елементарні речі хатнього побуту. Сума повертається щомісячною виплатою визначеного відсотка. Але при народженні дитини 25% суми, що необхідно виплачувати, скасовується.

1.2.1.4. Світовий досвід показує, що зі зростанням урбанізації рівень народжуваності падає. Найбільша народжуваність в сільських районах, найменша – в мегаполісах. Необхідні дві державні програми: 1) відродження українського села; 2) розвитку середніх та малих міст України. Ці програми повинні бути побудовані на тій концепції “соціополісу”, яку запропонував “Перехід-IV” (вона помітно відрізняється від концепції Є.Марчука).

1.2.2. Соціально-психологічний чинник

1.2.2.1. Прищеплювання відчуття власної особливості й неповторності завжди благотворно позначалося на підвищенні народжуваності арійських народів. Розвиток здорового українського націоналізму, турбота про націю, рід, сім’ю; поглиблене вивчення свого етносу, раси з особливим підкресленням героїчних моментів у їхній історії, підвищення самосвідомості народу.

1.2.2.2. Популяризація здорової української родини. Використання для цього можливостей телебачення та кінематографу. Підтримка мистецьких проектів, що популяризують родинні цінності (наприклад, фестиваль “Мелодія для двох сердець” та подібні).

1.2.2.3. Нещадна боротьба проти наркоманії. Українці, як й інші арійці, мають природну стійкість до алкоголю, але беззахисні перед наркотиками.

1.2.3. Світоглядний (релігійний) чинник

1.2.3.1. Бог через людей поступово все більше опановує фізичним світом. Потрібно, щоб людей ставало більше, але при тому потрібні люди найбільш розвинені – духовно, інтелектуально, фізично. Збільшення числа саме таких людей – наш обов’язок перед Богом.

1.2.3.2. Уявлення про палінгенезію (реінкарнацію). Ми неодноразово приходимо на цю землю. Потрібно, щоб тут залишалась наші нація, наш рід – тоді нам легко буде знайти “своїх” під час наступного втілення. Бажано, щоб тут були сильні, здорові, розумні люди – нам би хотілось втілитись у здорове тіло, серед здорового народу і чистої природи.

1.3. Збільшення числа щасливих сімей, очікуваних дітей

1.3.1. Психоінформаційна грамотність населення 

Викладання в школі основ психології, в тому числи психоінформатики. Реальне впровадження в школі курсу “етика і психологія сімейного життя”. Поширення числа клубів «Перехід-IV», обов’язкове знайомство з психоінформатикою консультантів при РАГСах.

1.3.2. Расознавство

Запровадження в шкільному курсі основ антропології (расознавства) з комплексом відповідних висновків, що приведе до зниження кількості змішаних шлюбів.

2. СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

(Живемо довго і не хворіємо)

Як відомо, попередити хворобу легше, ніж її лікувати. Саме профілактика повинна стати наріжним каменем системи охорони здоров’я, що само собою зовсім не заперечує розвиток власне медицини.

Основні риси:

2.1. Охорона матері та дитини 

Перше годування дитини одразу по пологах. Можливість пологів на дому; в присутності батька.

2.2. Поголовна диспансеризація населення

Регулярні медичні огляди в дитячих садках, навчальних заходах, підприємствах. Змішана “виробничо-територіальна” система диспансеризації. Розвиток системи “сімейний лікар”.

2.3. Пропаганда здорового способу життя

Розвиток дитячих, підліткових, молодіжних спортивних секцій. Розвиток пластунського, скаутського руху. Масове створення дитячих військово-спортивних (“козацьких”) таборів. Створення українського аналогу «ГТО». Розвиток “дорослого” фізкультурного руху. Розвиток спортивного та “зеленого” туризму.

2.4. Попередження травматизму та нещасних випадків

Обов’язкове навчання в дитячому садочку та початковій школі плаванню; вивчення правил дорожнього руху; правил пожежної безпеки. “Загальна безпека життєдіяльності”. В ігровій та практичній формі вже в молодших класах обов’язкове напрацювання навичок поведінки при пожежі, в дорозі, під час масових заходів, на воді. Поведінка в умовах холоду та спеки. Навички надання першої медичної допомоги.

2.5. “Екологізація” економіки

(концепція Леоніда Мельника)

3. ЗАЛУЧЕННЯ МІГРАНТІВ

В основі масового залучення мігрантів лежить хибне ставлення до населення країни як до “фабричного м’яса”, коли мешканці країни розглядаються просто як “трудові ресурси”. Масове залучення мігрантів дозволяє на деякий час полегшити проблему трудових ресурсів, але в довготривалій перспективі створює проблеми набагато більш потужні, вирішення яких призведе до втрат, що набагато перевершують сьогоденні (поточні) переваги.

У той же час відмовлятись від залучення мігрантів не варто, але треба мати на увазі, що це тактичний захід для виправлення поточної ситуації. І робити ставку на постійний приток мігрантів (як це робить, скажемо, Ізраїль) не можна. До того ж, треба так проводити політику залучення мігрантів, щоб максимально уникнути тих негативних наслідків, з якими вже зіткнулись країни Західної Європи.

Як правило, масова імміграція має економічні причини. В країні не вистачає робочих рук. Збільшується кількість літніх людей – пенсіонерів – а кількості працюючих, щоб їх утримати, не вистачає.

Мігранти в більшості своїй – це люди працездатного віку. І проблему “робочих рук” вони на деякий час вирішують. Але в подальшому масовий приток іноетнічних (інорасових) працівників призводить до багатьох інших проблем, вирішення яких потребує набагато більше зусиль та коштів, ніж ті переваги, які були від притоку мігрантів на початку.

3.1. Категорії потенційних мігрантів

Залежно від бажаності/небажаності приїзду в Україну потенційних мігрантів, їх можна умовно поділити на такі категорії:

1) Етнічні українці. Представники української діаспори, що живуть у різних куточках світу. Це дуже потужний людський потенціал нашої країни. Саме такі мігранти найбільш бажані в Україні.

2) Представники генетично та культурно близьких народів. Це насамперед слов’яни, балти, кельти, германці, скандинави. Бажані мігранти в період демографічної кризи.

3) Представники більш віддалених білих народів (романські [південно-європейські] народи, угро-фіни [в тому числі русскіє], картвели, іранці). Нейтрально.

4) Представники інших расових груп – семіти, монголоїди, американські індіанці, негроїди, папуаси. Небажані мігранти.

3.2. Принципи роботи з кожною з груп мігрантів

3.2.1. Українська діаспора

Українська діаспора – це великий потенціал для вирівняння демографічної ситуації в Україні. Вважається, що за межами України проживає біля 20 млн українців. Але ця цифра скоріш за все дуже занижена, адже за офіційними даними, скажімо, в Російській Федерації проживає біля 4 млн етнічних українців, а неофіційно називають цифру понад 30 млн росіян українського походження. В силу різних обставин сьогодні більшість бажаючих переїхати в Україну проживає в країнах СНД. Вони, як правило, міські мешканці, мають непогану освіту та кваліфікацію. Серед бажаючих приїхати в Україну переважають люди середнього та літнього віку, які їдуть до своїх родичів. Дуже мало серед них молоді. Тому Україна повинна розробити програму заохочення приїзду молодих представників діаспори. Програма повинна передбачати надання житла (тимчасове житло, а також можливість отримання пільгового кредиту на придбання постійного житла), допомога у працевлаштуванні, безкоштовне навчання українській мові та основам українського законодавства, юридична допомога в оформленні документів на отримання громадянства тощо.

Програма прийому репатріантів повинна бути складовою програми “соціополіс”. Репатріанти, як правило, мешканці міст. Отже програма “соціополіс” (у варіанті “Переходу-IV”), що передбачає відродження малих та середніх міст України, включатиме у себе й програму прийому репатріантів.

В той же час необхідно внести й деякі обмеження. Наприклад, в Україні не потрібні злочинці, що носять українські прізвища. Тому злочинці не мають право бути репатріантами.

Серед представників західної діаспори також є багато людей, що хотіли би жити та працювати в Україні, але при тому не хочуть втрачати своє громадянство (американське, канадське, французьке тощо), яке дає можливість більш вільного пересування по світу. Цим представникам української діаспори потрібно надати статус “закордонного українця”, що передбачатиме звільнення від в’їздної української візи, легшу процедуру отримання “посвідчення на проживання” тощо.

Такий же статус “закордонного українця” захочуть мати й деякі представники “східної” діаспори, що в силу різних обставин бажатимуть залишити за собою наявне громадянство. Вони також повинні це право отримати. А тривале їхнє проживання тут призведе до того, що частина їхніх дітей захоче отримати українське громадянство.

3.2.2. Слов’яни, балти, кельти, германці, скандинави

Ці мігранти є бажаними в період демографічної кризи. Для тих представників народів з цієї групи, що бажають переїхати на постійне проживання в Україну, перешкодою можуть бути лише кримінальне минуле, серйозні вади у здоров’ї (спадкові захворювання, ВІЛ-СНІД, туберкульоз тощо) та наркоманія.

3.2.3. Романські (південно-європейські) народи, картвели, угро-фіни, іранці, тюрки тощо

Навіть в період демографічної кризи масовий приїзд представників цих народів не є бажаним. Але окремих представників цих народів корисно залучати до української нації. Тут варто скористатись досвідом Австралії, яка приймає у себе лише мігрантів, що володіють конкретними професіями, необхідними в країні на поточний момент. В Україні варто ввести обмеження на можливість отримання громадянства представниками цієї групи мігрантів. Варто прийняти: призерів міжнародних спортивних змагань, видатних вчених, конструкторів, винахідників та деякі інші групи. Решта можуть претендувати лише на “тимчасове посвідчення на проживання”, яке також матимуть змогу отримати лише обмежене коло претендентів.

3.2.4. Семіти, монголоїди, американські індіанці, негроїди, папуаси

Теоретично можливою підставою для прийняття представників цієї групи може бути лише відновлення сім’ї. Але на практиці треба розробити серйозний механізм запобігання зловживанням, адже можливий варіант з нелегальним приїздом однієї людини, легалізація за допомогою хабарів, а потім масовий приїзд нібито родичів.

3.3. Боротьба з нелегальною міграцією

Проблема нелегальної міграції боляче зачепила країни Західної Європи. Переважна більшість нелегалів – вихідці з країн Азії та Африки. У них доволі низький освітній рівень, низька кваліфікація. Нелегали несуть дуже відмінні від європейських системи цінностей. Вони не розчиняються в етносі, що їх прийняв, натомість створюють замкнені етнічні угруповання, що стають джерелом злочинності, наркоманії та інших негативних явищ.

З нелегальною міграцію необхідно системно вести рішучу та безкомпромісну боротьбу. Жоден з нелегалів не повинен отримати права на проживання в Україні.

Завантажити цю статтю у вигляді *.doc файла:

evgenika_23_04_2005.doc

----------------------------------------------------

В тему:

Жінки з Тернопільщини народжують щороку

«Перехід-IV» на радіо «Бі-бі-сі»: Народжуваність в Україні — кількість чи якість?

Дайош безотцовщину!

Толерантний геноцид

Палінгенезія, тобто багаторазове втілення людського духа

Етногенетичні інтереси і міжрасові змішування. Нова книжка Франка Солтера в огляді Майкла Полігнано

Небезпека змішаних шлюбів

Доповідь білого доктора

Інтелект, раси, спадковість

Українці не хочуть ріднитися з чужинцями

Франція: чим менше французів, тим більше расизму

Тягар білої людини

Концепція подолання демографічної кризи в Росії

Повернення до євгеніки

За гігієну!

Стерилізація - це добре

Сучасні психоінформаційні методи формування колективу

Соціополіси як точки цивілізаційно-расового переходу

Телевізор калічить дітей

Надмірне захоплення телебаченням призводить до смерті