За підтримку «Північного потоку-2» Німеччині заплачено, а за підтримку повернення Росії в G8 — ні

«День» розмовляв з президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайлом ГОНЧАРОМ.

— Оскільки ви вивчаєте природний газ і магістралі його постачання не так, як економічну категорію — ринковий продукт, — а більше як геополітичний безпековий чинник, не можу не запитати про вашу оцінку позиції Ангели Меркель щодо неприпустимості повернення Росії до елітарного клубу G8. Чому така неоднозначна поведінка Німеччини: «Північному потоку-2» — «зелене світло», а Путіну за столом G8 — «червоне»?

— Відповідь прозвучить грубо і, можливо, навіть трохи вульгарно. За підтримку «Північного потоку-2» Німеччині заплачено, а за підтримку повернення Росії в G8 — ні. Nothing personal, just business (нічого особистого, лише — бізнес) — як кажуть американці.

Я не маю на увазі особисто канцлера. Але ми чудово розуміємо, що в таких країнах, як Німеччина, позиція першої особи має значення, і часто — вирішальне.

Хоча загалом політика Німеччини є результатом суми впливів різних акторів. Зараз головними там є ті, хто орієнтований на Росію не лише в плані бізнесу, а й у сенсі політичних відносин.

Ми будемо свідками активізації Росії у плані закулісних контактів з лідерами «Великої сімки», аби здобути підтримку повернення «за стіл» Путіна.

Кремлю потрібна в цьому питанні підтримка європейських важковаговиків. А це — або Франція, або Німеччина. А ще краще — обидві разом. Тому росіяни активізують свої лінії «Москва — Париж», «Москва — Берлін». Аргументи прогнозовані: «Ви в Берліні й Парижі завжди виступали за діалог, навіть у складні часи холодної війни, а формат «Великої вісімки» — це діалог».

Відверто кажучи, рішення G7 — абсолютно «імпотентні». Ми вже відчули це на собі. Коли минулого року було виголошено комюніке щодо посилення санкцій проти Росії. І що?

Лише США розширили список санкцій і британці — та й то лише після справи отруєння Скрипалів. Решта країн, навпаки, вели розмови про послаблення санкцій, і це при тому, що чинила Росія.

Та вже лише за одне бомбардування Алеппо ще 2016 року Путіна потрібно було тягти в Гаагу в Міжнародний трибунал розслідування військових злочинів проти людяності.