І він, досвічений кримінальник, без проблем захоплює маршрутку прямо навпроти поліцейського відділку. Чому? Тому що знає, що може. Тому що знає, що його ніхто не зупинить, пише Віктор Трегубов.
Тому що знають, що навіть від дільниці навпроти копи добіжуть уже тоді, коли в нього все буде під контролем. І завершується все тим, що, курча, президент держави, виконує його вимогу. Спонукаючи наступних до таких саме дій. Абзац.
Від початку ситуації я приміряв ситуацію на себе, задаючи питання: а що б я зробив? Вибачте, але я просто знаю, що в тій ситуації спробував би знешкодити нападника. Не тому, що я дуже сміливий - рівно навпаки, тому що втекти неможливо, а жити дуже хочеться.
Через деякі особливості темпераменту та біографії я просто побоявся би покладатися на те, що “все буде добре, треба сидіти тишком-нишком і терпіти, поки в тебе довбанько перед носом стволом трясе”. В крики “все заміновано” я б не повірив - там не було, коли мінувати, це звичайний розвод, щоб копи штурмом не пішли.
В ситуації, в якій я був би взагалі з голими руками, мої шанси знешкодити нападника були б сумнівні (хіба що у випадку, якби вчасно зреагували інші) - хоча тиснява в машрутці була б зовсім не на його користь.
Але навіть якби пощастило тупо зірвати з калашмата магазин (дурна справа нехитра), і один патрон в патроннику може наробити біди. Все одно б, певно, спробував, просто із значним ризиком для себе.
В ситуації, в який я би був як зазвичай, шанси були б вищі, але не те щоб “надійно”.
В ситуації, коли в мене був би хоча б ср@ний наган зразка 1895 року, знешкодження терориста не склало б проблеми. Жодним чином не хвалюся - більш того, впевнений, що впоралася б і моя дуже тендітна мама.
Цей навіжений ходив по салону та збирав в людей телефони. Отже, постійно повертався до когось спиною, будучи, буквально, на дистанції витягнутої руки - тут неможливо промахнутися.
Тут скоріш психологічна проблема - комусь важко вистрілити в людину. А комусь і не важко, особливо, якщо поряд хтось, за кого піклуєшся.
Але він точно знав, що так не буде. Тому швендяв тією маршруткою півдня.
І навіть якщо припустити, що це усе режисура - що ж, за умов наявності в пасажирів зброї таке зрежисирувати було б неможливо. Хіба що саджати повну маршрутку підсадних.
Кого захищає ця ваша заборона на короткоствол для нормальних громадян, шановні, якщо практично подивитися на ситуацію? Якщо відкинути всі фобії та спекуляції і хоча б на секунду побути прагматиками?
Його вона захищає - навіженого кримінальника. А його жертв робить беззахисними.
Розуміти, що неозброєне населення - це провокація для всіх (і не тільки для озброєних злочинців, але й для влади).
Коментарі
неозброєні громадяни - раби
Неозброєні люди, то, взагалі, не громадяни, а лише піддані (податкоплатники). Наприклад, ознакою громадянина Римської імперії був меч. А ознакою громадянина будь-якої з імперій спадкоємців Чингіс-хана, був лук.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!