Загадка Європи: грандіозний провал найбільшої у світі зони вільної торгівлі

Ось два тривожні слайди, які я підготував за даними Світового банку. Перший – це ВВП на душу населення в США, Великобританії, Франції, Італії та Китаї у 2020 році.

Щоб зробити порівняння більш наочним – ось ВВП на душу населення кожної з цих країн, окрім Китаю, поділений на ВВП на душу населення США.  (Тобто яку долю від ВВП на душу населення США складає ВВП на душу населення відповідної країни).

А ось дані Світового банку за 2019 рік (у доларах США) ВВП на душу населення по країнах: США – 65297$. Британія – 42330$. Тобто на 35% менше, ніж у США. Або у США на 54% вище, ніж у Британії. Франція – 40494$. Італія – 33228$. Це на 50% менше, ніж у США. Або у США на 96% вище, ніж у Італії. Китай – 20261$.

Як бачимо, стає все гірше і гірше. Франція майже досягла рівня США в 1980 році. А потім повільно відстала. У Британії, здається, все добре, але насправді Британія втратила 5 процентних пунктів з початку піку 2000-х. А Італія... Колись мала ВВП на душу населення помітно вище, ніж Британія, конкурувала з Францією, а сьогодні ВВП на душу населення в Італії навіть менше, ніж у 2000-му році.

ВВП на душу населення – це дохід на душу населення. Сьогодні пересічний європеєць має дохід на третину (або навіть більше) нижче за пересічного американця, і це співвідношення продовжує погіршуватися.

Що ж в біса, сталося? Це могло статися і тут (тобто у США). Можливо, воно вже відбувається, тільки поки що не так погано.

Це має викликати занепокоєння економістів. Усі вважають, що вільна торгівля – це добре. Європейський Союз – єдиний великий інтегрований ринок – мав би стимулювати зростання. Але цього не сталося. Грандіозний провал найбільшої у світі зони вільної торгівлі насправді є вражаючим фактом, з яким потрібно розібратися.

Звичайно, ніщо не є постійним. Можливо, те, що мало би стати найбільшою у світі зоною вільної торгівлі, стало найбільшою у світі зоною регуляторного застою, високих податків та стримуючим фактором «держави загального добробуту» (welfare-state). Проте аргумент «могло би бути ще гірше» є доволі сумнівним.

Економісти вже давно не говорять про євросклероз, але я думаю, що ми маємо про це казати.

Це величезні цифри. Найгірші оцінки зміни клімату становлять 7% ВВП у 2100 році. І вони, безсумнівно, завищені (див. чудове дослідження Хосе Луїса Круза (José Luis Cruz) та Естбана Россі-Гансберга (Estban Rossi-Hansberg)). Ви можете захоплюватися NHS (Національна служба охорони здоров'я Великобританії) за економію грошей, але навіть якщо 20% ВВП, який ми (тобто США) витрачаємо на охорону здоров'я, уходять в пісок - ми все ще попереду. Багато людей захоплюються європейською моделлю. Але те, наскільки Європа відстає від США – просто вражає. І це відставання збільшується.

Джерело: John H. Cochrane "The puzzle of Europe" – The Grumpy Economist, March 3, 2021

Переклав Володимир Щербина

Джон Хоуленд Кокрейн (John Howland Cochrane) – американський економіст, який спеціалізується на фінансовій економіці та макроекономіці. Колишній професор економіки та фінансів Чиказького університету. Сьогодні працює старшим науковим співробітником Гуверовського Інституту в Стенфордському університеті. Автор книги «Asset Pricing» (Оцінка активів). Публікується у «The Wall Street Journal», Bloomberg.com та інших ділових виданнях.

Коментар «Народного Оглядача»

Для нормального розвитку економіки потрібно:

1. Максимальна економічна свобода, зведення по можливості до мінімуму регулюючих та контролюючих органів.
2. Гарантований захист власності. Надійна правоохоронна та судова системи.
3. Боротьба проти монополізації, картельних змов, недоброчесної конкуренції.

Сьогодні Євросоюз поступово рухається в бік все більшої зарегульованості економіки, все більшої кількості приписів, зростання числа дозволяючих та контролюючих органів – що створює додаткові можливості для корупції, чим користуються різні диктатори, які розбещують своїми нафтодоларами нестійких євробюрократів.

Україні варто брати участь в Європейській системі колективної безпеки, вчитися у Європи акуратності, поваги до Закону, трудовій етиці. Проте в моделі побудови власної економіки варто більше звертати увагу на американський досвід. Щоправда, зараз в США до влади прийшли ліві балакуни, але це, скоріш за все, ненадовго.