Людська зрілість визначається тверезістю погляду на світ. Це не означає, що треба змиритися з його вадами та недосконалістю. Просто аби зробити світ бодай трохи кращим, його потрібно сприйняти (але не обовʼязково прийняти!) таким, як він є. Вилікувати пацієнта можна лише поставивши йому правильний діагноз...
Цей світ змішаний з ідеалізму, який не дає йому перетворитись на застояне болото, та прагматизму, що іноді переходить у відвертий цинізм, але не дає світові потонути у чорториї мрій, пише у своєму дописі на Фейсбук відомий правник, засновник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова Геннадій Друзенко.
"Якщо б світ був ідеалістичним, ми б вже мали не тільки цілі полки F-16, а й F-35, не тільки сотні Taurus'ів, а й тисячі Томагавків, а українські підрозділи б воювали пліч-о-пліч з американськими, британськими, французькими та польськими вояками. Але Захід категорично не хоче ставати учасником російсько-української війни. Ба більше, він робить усе, аби тримати хід цієї війни під контролем. Хід воєнних дій він може контролювати тільки дозуючи постачання озброєнь та боєприпасів Україні та висуваючи чіткі обмеження щодо їх використання.
Врешті-решт наші головні союзники – це країни, найвидатніші лідери яких у минулому столітті, не моргнувши оком, приїхали в гості до Сталіна до Криму менш ніж за рік після того, як він брутально депортував звідти кримських татар. Ніхто інший, як сер Вінстон Черчилль сказав польському генералові Андерсу, начальнику 2-го Польського корпусу і герою битви за Монте-Кассіно: "Укладаючи договір з Польщею, Британія ніколи не давала гарантій щодо польських кордонів; ми гарантували й обіцяли, що Польща існуватиме як вільна, незалежна держава, повністю суверенна, сильна й велика, а також що її громадяни житимуть щасливим життям і матимуть можливість вільно розвиватися без будь-якого стороннього впливу зовні".
Йшов 1944 рік, пʼятий рік відтоді як Велика Британія оголосила війну нацистській Німеччині саме через напад на союзну Польщу. У польській столиці захлиналося кровʼю Варшавське повстання. А лідер Британії писав жінці: "Що частіше я з ним [Сталіним] бачуся. то більше він мені подобається"...
Геннадій Друзенко зауважив, що найбільш сприятливий для нас час російсько-української війни, коли сотні тисяч воювали у шанцях, а мільйони – завдяки цим сотням тисяч – могли жити більш-менш звичайним життям, – вже в минулому.
Він нагадав, що Фінляндії, аби замиритись з СРСР, у 1945 потрібно було не тільки погодитись на радянські військові бази на її території, а й власноруч посадити лідерів антирадянського спротиву 1940 року...
Аби вистояти в цей непростий рік ми маємо поєднати свій ідеалізм, який дає нам сили боротися, з тверезим поглядом на світ. Який, за великим рахунком, нічого нам не винен. На відміну від тієї ж Польщі 1939 року, в нас немає союзників, які б мали юридичне зобовʼязання захищати Україну зі зброєю в руках у разі нападу на неї.
Я бачу попереду великі випробування, які можуть перерости в трагедію, якщо ми не мобілізуємось, як навесні два роки тому. За всієї щирої вдячності нашим друзям і союзникам, наші можновладці мають нарешті прозріти й затямити, що головні союзники української влади – Сили оборони та український народ, а не Байден, Шольц, Макрон чи Сунак. І таке усвідомлення має радикально змінити взаємини президента та тих, хто обирає главу держави.
Наші інтереси:
Маємо думати та аналізувати події, історичні паралелі, дивитися ширше на світову політику.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Захід робить усе, аби тримати хід російсько-української війни під контролем
Світ:
Спецтема:
Людська зрілість визначається тверезістю погляду на світ. Це не означає, що треба змиритися з його вадами та недосконалістю. Просто аби зробити світ бодай трохи кращим, його потрібно сприйняти (але не обовʼязково прийняти!) таким, як він є. Вилікувати пацієнта можна лише поставивши йому правильний діагноз...
druzenko.jpg
Цей світ змішаний з ідеалізму, який не дає йому перетворитись на застояне болото, та прагматизму, що іноді переходить у відвертий цинізм, але не дає світові потонути у чорториї мрій, пише у своєму дописі на Фейсбук відомий правник, засновник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова Геннадій Друзенко.
"Якщо б світ був ідеалістичним, ми б вже мали не тільки цілі полки F-16, а й F-35, не тільки сотні Taurus'ів, а й тисячі Томагавків, а українські підрозділи б воювали пліч-о-пліч з американськими, британськими, французькими та польськими вояками. Але Захід категорично не хоче ставати учасником російсько-української війни. Ба більше, він робить усе, аби тримати хід цієї війни під контролем. Хід воєнних дій він може контролювати тільки дозуючи постачання озброєнь та боєприпасів Україні та висуваючи чіткі обмеження щодо їх використання.
Врешті-решт наші головні союзники – це країни, найвидатніші лідери яких у минулому столітті, не моргнувши оком, приїхали в гості до Сталіна до Криму менш ніж за рік після того, як він брутально депортував звідти кримських татар. Ніхто інший, як сер Вінстон Черчилль сказав польському генералові Андерсу, начальнику 2-го Польського корпусу і герою битви за Монте-Кассіно: "Укладаючи договір з Польщею, Британія ніколи не давала гарантій щодо польських кордонів; ми гарантували й обіцяли, що Польща існуватиме як вільна, незалежна держава, повністю суверенна, сильна й велика, а також що її громадяни житимуть щасливим життям і матимуть можливість вільно розвиватися без будь-якого стороннього впливу зовні".
Йшов 1944 рік, пʼятий рік відтоді як Велика Британія оголосила війну нацистській Німеччині саме через напад на союзну Польщу. У польській столиці захлиналося кровʼю Варшавське повстання. А лідер Британії писав жінці: "Що частіше я з ним [Сталіним] бачуся. то більше він мені подобається"...
Геннадій Друзенко зауважив, що найбільш сприятливий для нас час російсько-української війни, коли сотні тисяч воювали у шанцях, а мільйони – завдяки цим сотням тисяч – могли жити більш-менш звичайним життям, – вже в минулому.
Він нагадав, що Фінляндії, аби замиритись з СРСР, у 1945 потрібно було не тільки погодитись на радянські військові бази на її території, а й власноруч посадити лідерів антирадянського спротиву 1940 року...
Аби вистояти в цей непростий рік ми маємо поєднати свій ідеалізм, який дає нам сили боротися, з тверезим поглядом на світ. Який, за великим рахунком, нічого нам не винен. На відміну від тієї ж Польщі 1939 року, в нас немає союзників, які б мали юридичне зобовʼязання захищати Україну зі зброєю в руках у разі нападу на неї.
Я бачу попереду великі випробування, які можуть перерости в трагедію, якщо ми не мобілізуємось, як навесні два роки тому. За всієї щирої вдячності нашим друзям і союзникам, наші можновладці мають нарешті прозріти й затямити, що головні союзники української влади – Сили оборони та український народ, а не Байден, Шольц, Макрон чи Сунак. І таке усвідомлення має радикально змінити взаємини президента та тих, хто обирає главу держави.
Маємо думати та аналізувати події, історичні паралелі, дивитися ширше на світову політику.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь