Здоров’я і вакцинація: різниця між природнім перебігом хвороби та інфікуванням вакциною (2)

Природній перебіг хвороби

Ось що відповів Олександр Коток:

«Реакція організму на взаємодію з природними і вакцинними антигенами фундаментально різна. За винятком клострідій, продукування токсину, який призводить до правця, збудники всіх інших хвороб, які «запобігаються вакцинами», потрапляють в організм через слизові оболонки дихальної і травної систем. У відповідь на вторгнення збудника там починається виробіток імуноглобуліну А (IgA). Фактично, ті випадки хвороб, які ми спостерігаємо, навряд чи складають і 1% від всіх випадків інфікування, скоріше за все, їх значно менше - можливо, в тисячі раз. Коли відбувається зараження організму природним шляхом, то, крім вироблення IgA, хімічні сигнали зі слизових оболонок запускають злагоджений «хор» імунної системи на різних рівнях, в результаті чого імунна відповідь стає зрілою, а імунітет, який виникає після хвороби - стійким, як правило довічним.

Захворювання, що трапляються природним шляхом у нормальної здорової дитини, дозволяють «відстежувати» і тренувати імунну систему. Наприклад... велике дослідження показало, що у дітей, які відвідують дитячі садочки й часто контактують з респіраторними вірусами, на 30-40% знижується ризик захворіти на гострий лімфобластний лейкоз. Вітряна віспа, свинка чи кір допомагають в захисті від майбутніх дуже небезпечних хвороб...

Інфікування вакцинами

Своєю чергою збудники, які потрапляють в організм з вакциною, обходять слизові оболонки і скупчення лімфоїдних клітин, які там знаходяться і повинні першими зустрічати ворога, а також попереджати організм про необхідність терміново організувати оборону. Ці збудники одразу потрапляють в кровотік. Відбувається саме те, що організм намагається любим способом не допустити.

Хронічне виснаження імунної системи вакцинами не є безневинним і в довгостроковій перспективі... Запас лімфоцитів поступово використовується й організм виявляється беззахисним перед різними антропогенними факторами... Вакцини прискорюють... процес використання лімфоцитів, штучно призводячи організм людини до передчасного старіння, звідси й старечі хвороби у молоді... (Чому організм не здатен ефективно боротися зі злоякісними утвореннями? - А.Г.) Нарощування онкозахворювання випереджає швидкість розмноження лімфоїдних клітин, які на нього реагують, у зв’язку з необхідністю їхньої боротьби з антигенами, які постійно поступають через вакцини».

Фактори ризику щодо різних видів інфікування та рівень шкоди

Для того, щоб людина захворіла, скажімо так, природнім шляхом, повинен бути значний збіг обставин:

«Від того, що у дитини нема вакцинації, постраждати їй неможливо - профілактична вакцинація ніколи й нікому ще не додавала здоров’я. Постраждати можна тільки від хвороби. Але:

• з її збудником потрібно ще зіткнутися;
• кількість збудника (доза інфекту) повинна бути достатньо великою, щоб викликати захворювання;
• імунна система повинна не спрацювати;
• лікування повинно початися із запізненням або взагалі бути неправильним, оскільки, при своєчасному лікуванні ні одна із «контрольованих вакцинами» хвороб не повинна призводити до важких наслідків».

І тільки якщо реалізуються всі ці умови, тоді можна говорити про шкоду, причинену захворюванням.

Вакцинація - вірогідність безумовна. Це гарантована шкода для організму, різниться лише її рівень в залежності від віку, генотипу, попереднього стану здоров’я та інших факторів...

...вакцинна пропаганда, яка кричить, що «ризик вакцини незрівнянний із ризиком захворювання» ніколи не пояснює, що мова йде про абсолютно різні по-своєму характеру вірогідності, подаючи справу так, ніби кожна дитина обов’язково повинна захворіти кожною із «вакцинних» хвороб, а кожна вакцинація дарує ледь не стовідсотковий захист від відповідної хвороби або, в крайньому разі, легкий її перебіг. Жодне із тверджень навіть близько не відповідає істині».

Використано матеріали із книги О.Коток "Вакцинації у запитаннях та відповідях для думаючих батьків" (Оригінальна назва: "Прививки в вопросах и ответах для думающих родителей"), вид-во "Украина", 2014. - С.23-24.