Зловісне повернення Івана Грозного є черговим кроком Москви до глибинного сталінізму – Handelsblatt (Німеччина)

 Про це у своїй статті пише André Ballin на handelsblatt.com. 

У 1564 році Іван Грозний після програної війни і сварки з боярами поїхав до резиденції в Олександрівській слободі, що в 100 кілометрах на північний схід від Москви. На наступні 17 років туди фактично перемістилася столиця Московії.

Тут почався жахливий період його правління: він створив спеціальне військо, яке складалося з декількох тисяч воїнів, що називалися опричниками. Вони носили одяг ченців, а їх відмінними рисами були мітли і собачі голови. Вони їздили по країні, грабували, вбивали і мародерствували.

Все це відбувалося під приводом необхідності зміцнення могутності царя. Іван, який спочатку проявляв готовність до реформ, до того часу вже встиг перетворитися на абсолютного автократа, не терпів жодних заперечень.

Будучи одержимим манією переслідування, він навіть найвідданіших своїх підданих підозрював у зраді і знищував їх. При цьому він любив особисто спостерігати за тим, як можливих ворогів катували і вбивали: саджали на палю, четвертували, варили в окропі або спалювали.

За роки правління Іван Грозний по суті подвоїв територію Московії (в першу чергу завдяки завоюванню Сибіру). Але після себе він залишив країну на межі розпаду. Нового царя не було (чи дійсно він в нападі люті вбив власного сина або той помер від хвороби, дотепер залишається неясним). І всього через кілька років в Московії почалися Смутні часи.

Забуті «дрібниці»

Ці «дрібниці» з часом виявилися (майже) забуті. Коли у 2016 році в Орлі був відкритий перший пам'ятник Івану Грозному, тодішній міністр культури Володимир Мединський пояснив, що за наказом царя було страчено «всього від 3 то 7 тисяч осіб», тоді як інші правителі – сучасники Грозного – пролили набагато більше крові. Так, наприклад, Карл IX в одну лише Варфоломіївську ніч, за словами міністра, позбавив життя близько 30 тисяч гугенотів.

Мединський відомий досить вільним поводженням з цифрами та джерелами інформації, якщо вони не вписуються в концепцію розвитку патріотизму.

Інші історики стверджують, що Іван Грозний тільки після взяття Новгорода розпорядився стратити від 10 до 15 тисяч жителів цього міста.

Є ще одна відмінність: у сьогоднішній Франції не знайдеться жодної людини, готової поставити пам'ятник Карлу IX.

Пам'ятник же Іванові Грозному минулої зими був відкритий в Алєксандрові з великою помпою і під патріотичні гасла. На церемонії були присутні близько 500 осіб, вони поклали до пам'ятника «батюшки-царя» червоні гвоздики.

Крім представників Міністерства культури, там відзначився і лідер байкерського клубу «Нічні вовки» Олександр Залдостанов – друг Путіна і прихильник імперського розширення Росії за рахунок Криму та Донбасу. Було присутнє і державне телебачення. «Не дивлячись на суперечливі оцінки, його внесок у розвиток і велич країни беззаперечний», – прокоментував хтось із кореспондентів.

Тим самим акцент робиться на те, що Іван Грозний був сильним правителем, що розширив територію країни. Це цілком узгоджується з тенденцією до поклоніння Сталіну, що спостерігається в останні роки: його роль тепер знову оцінюється досить високо. У десятках міст і сіл від Кавказу до Сибіру або відреставрували старі, або встановили нові пам'ятники та бюсти генералісимуса. А Волгоград за розпорядженням Путіна ось уже кілька років на військові свята можна також називати Сталінградом.

Примітно, що саме Сталін став першим за кілька століть політиком, при якому в Москві знову привселюдно заговорили про Івана Грозного. Саме в роки його правління культовий радянський кінорежисер Сергій Ейзенштейн зняв однойменний фільм.

Втім, за часів Сталіна була показана і вихвалялася лише перша частина цієї стрічки, яка розповідає про становлення царя і тодішньої Росії. Показ же другої частини, присвяченої страшним сторінкам владарювання царя, Сталін заборонив.

Тепер Кремль, зважившись на канонізацію царя, встав у своєму трактуванні історії на сторону Сталіна.